Справа № 2-980/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

12 липня 2011 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої - судді  Нізік О.В.

при секретарі –Таран К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, -

в с т а н о в и в:

У січні 2010 р. позивач звернувся до Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська з вищевказаним позовом, в якому просить застосувати до укладеного попереднього договору від 29.07.08р. наслідки недійсності нікчемного правочину та зобов’язати відповідача повернуті грошові кошти, отримані за правочином..

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначає, що внаслідок укладеного правочину ним передані відповідачу грошові кошти, проте через недотримання нотаріальної форми правочину та відсутності у відповідача права на укладення правочину, до останнього повинні бути застосовані наслідки нікчемного правочину, а отриманні відповідачем грошові кошти, з урахуванням нарахованих процентів, повинні бути сплачені позивачу.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала, просила задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач по справі заявлені позовні вимоги не визнала, просила відмовити в їх задоволенні у повному обсязі на підставі того, що укладений з відповідачем правочин є розпискою про отримання завдатку в забезпечення укладення між сторонами договору купівлі-продажу квартири, який не був укладений вчасно через невиконання позивачем  своїх зобов’язань.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, проти заявлених вимог заперечувала, просила відмовити в позові в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено у судовому засіданні, 29.07.08р. відповідачем складено розписку про отримання нею від позивача в якості завдатку грошових коштів в розмірі 500 (п’ятсот) доларів США за курсом НБУ в рахунок вартості квартири АДРЕСА_1, що належить батьку відповідача –ОСОБА_5 згідно до відповідного витягу з Реєстру прав власності. Вказана квартира згідно до цієї розписки повинна була продана позивачу 15.09.08р., вартість квартири визначена в розмірі 73 000 (сімдесят три тисячі) доларів США за курсом НБУ.

Дана розписка окрім відповідача підписана ОСОБА_5 –власником вищевказаної квартири.

Факт укладення розписки, та викладених в ній умовах –строк майбутнього продажу, ціна квартири, розмір завдатку, визнається представниками сторін та не оспорюється. Також не оспорюється сторонами факт підписання та ознайомлення з усіма умовами розписки власника квартири –ОСОБА_5

Частина 2 статті 215 ЦК України встановлює, що недійсним є правочин, якщо його  недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого
правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно до ч.4 ст.216 ЦК України вимога про застосування наслідків  недійсності  нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 1 ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Укладена між сторонами розписка підтверджує передання позивачем відповідачу грошової суми в рахунок належних платежів за  купівлю квартири, що належить ОСОБА_5, а тому є за своїм змістом підтвердженням отримання відповідачем саме завдатку, як вірно відображено у тексті розписки.

Посилання представника позивача на те, що розписка є підтвердженням укладення між сторонами попереднього договору не є обґрунтованими, оскільки попереднім згідно до статті 635 ЦК України визнається договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Розписка складена відповідачем та ОСОБА_5, проте до суду не надано доказів вповноваження власником квартири відповідача на укладення попереднього договору, договору купівлі-продажу, іншого договору на вчинення правочинів відносно зазначеної квартири.

В той же час складена розписка підтверджує факт отримання грошових коштів в рахунок оплати придбання в наступному позивачем квартири, проте не встановлює умов договору –порядок і форму оплати суми квартири, правовстановлювальних документів на підтвердження права власності,  ОСОБА_5 на зазначену квартиру та інше, та не виключає можливості укласти у майбутньому саме попередній договір між позивачем як покупцем, так і ОСОБА_5 як власником квартири чи іншою уповноваженою ним особою, чи іншого правочину, в т.ч. і щодо  забезпечення   виконання   зобов'язання.

Відтак, складена лише відповідачем та ОСОБА_5 без підпису позивача розписка є підтвердженням отримання відповідачем і ОСОБА_5 завдатку на підтвердження зобов’язання укладення у майбутньому договору купівлі-продажу квартири, та забезпечення виконання сторонами саме зобов’язання з продажу-купівлі квартири, проте не є попереднім договором між належними сторонами з визначенням істотних умов купівлі-продажу квартири.

У зв’язку з цим, оскільки згідно до ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення  виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі, а недодержання письмової форми передбачає його нікчемність, суд не знаходить підстав для визнання до укладеного між сторонами 29.07.08р. правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання у формі письмової розписки наслідків нікчемного правочину, а відтак відмовляє в позовні в цій частині.

Відносно позовних вимог в частині зобов’язання відповідача повернути позивачу грошових коштів в розмірі 817,47 доларів США, що еквівалентно 6,456,21 грн., суд зазначає наступне.

В обґрунтування свої вимог позивач посилається на зміст норм ст.ст.536,1212-1214 ЦК України, що передбачають зобов’язання особи, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатніх підстав, повернути безпідставне набуте майно в натурі та нараховані проценти за користування грошовими коштами.

В той же час, судом встановлено, що грошові кошти отримані відповідачем і ОСОБА_5 на підставі укладеної між сторонами розписки 29.07.08р. в якості завдатку на забезпечення укладення у майбутньому між позивачем і ОСОБА_5

Відтак посилання позивача на неправомірність отримання (зберігання) коштів відповідачем не є правомірним та протиричіть наданими до суду доказам.

Стаття 571 ЦК України передбачає, що якщо  порушення  зобов'язання  сталося  з  вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення  зобов'язання  сталося  з вини кредитора,  він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та  додатково  сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості. Сторона,  винна у порушенні зобов'язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі,  на  яку вони  перевищують  розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором.

Відповідачем по справі надано до суду повідомлення №№794659,794661 від 31.07.08р. комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради, технічний паспорт на вищезазначену квартиру від 05.09.08р., довідку РЕД№2 КВЖРЕП Кіровського району №2318 від 18.09.08р., що свідчать про вчинення ОСОБА_5 дій на виконання зобов’язань  з продажу квартири.

Проте до суду не надано жодного доказу вчинення позивачем дій, направлених на виконання зобов’язань з придбання зазначеної квартири, чи доказу неможливості вчинення цих дій через вину власника чи відповідача.

У зв’язку з цим позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача повернути позивачу грошові кошти, отримані без достатніх правових підстав, суд вважає необґрунтованими, непідтвердженими наданими доказами та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 58 ЦПК України належними  є докази,  які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини  справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть  підтверджуватись  іншими засобами доказування (ч.2 ст.59 ЦПК України).

Статті 10, 60 ЦПК України встановлюють, що кожна сторона зобов'язана  довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог  і  заперечень,  крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення  для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Керуючись ст. ст. 10, 58-60, 209, 212, 214-216, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Суддя                                                                                               О. В. Нізік