08.02.2011
Справа № 11 –157/ 2011 р. Головуюча у 1-й інстанції Вейтас І.В.
Категорія ч. 1 ст. 122 Доповідач Післєгіна Л.М.
КК України
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2011 р. лютого місяця 08 дня
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючої Післєгіної Л.М.
Суддів Чупини С.П., Ковальової Н.М.
З участю прокурора –Литвиненко О.О.
Засудженого ОСОБА_1
Адвоката ОСОБА_2
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Новотроїцького районного суду Херсонської області від 29 листопада 2010 року
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком засуджено
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого;
за ч.1 ст. 122 КК України до одного року обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку один рік.
На підставі ст. 76 п. 3 КК України, його зобов’язано повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання або роботи.
Запобіжний захід – підписка про невиїзд.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 01.08.2010 г. року близько 22.00 год. в АДРЕСА_1 на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно, з метою нанесення тілесних ушкоджень, наніс удар правою рукою в область обличчя ОСОБА_4, внаслідок чого останній були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження по критерію тривалості розладу здоров’я.
В апеляції засуджений ОСОБА_1, вказує на той факт, що визнав свою вину, маючи на увазі, що він дійсно завдав удар по обличчю потерпілої, але фактично не вважав себе винним у заподіянні умисних тілесних ушкоджень середньої тяжкості. На думку засудженого ОСОБА_1, суд не з’ясував причину, з якої він відмовився від захисника, обмежившись лише тим, що запропонував йому написати письмову відмову від захисника. Вважає, що таким чином, порушено його право на захист. Просить вирок Новотроїцького районного суду від 29 листопада 2010 року скасувати та направити справу на новий розгляд.
Заслухавши суддю доповідача, засудженого ОСОБА_1 та адвоката ОСОБА_5, які наполягали на задоволенні апеляційної скарги, думку прокурора, який вважає вирок законним та таким, який підлягаю залишенню без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини засудженого ОСОБА_1 при обставинах, встановлених судом і викладених у вироці, відповідають фактичним обставинам справи.
Так, в ході проведення судового слідства, потерпіла ОСОБА_4 показала, що 01.08.2010 року до неї додому прийшов її сусід ОСОБА_1 та, помітивши на столі пляшку пива, почав кричати на неї, сказавши що на пляшці з пиво приклеєний його цінник і обвинуватив останню у крадіжці з його будинку, на що ОСОБА_4 відповіла, що пиво приніс її колишній співмешканець. ОСОБА_1, сказавши, що співмешканець міг проникнути до будинку тільки за її допомоги, вдарив її рукою в обличчя і вийшов з будинку (а.с. 67,68).
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 25/80/Н від 01.09.2010 року, у ОСОБА_4 виявлені легкі тілесні ушкодження, а також закритий перелом мищелкового відростка в нижній щелепі зліва, що утворились від дії тупих предметів, можливо 01.08.2010 року і відносяться до середньої тяжкості ушкоджень по критерію довго тривалості розладу здоров’я. Отримання вказаних ушкоджень виключається при падінні ОСОБА_4 з висоти власного зросту.
Крім того, засуджений ОСОБА_1 в ході проведення судового слідства та під час судових дебатів вину у інкримінованому йому злочині визнав повністю та щиро розкаявся.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином дослідив всі докази та матеріали справи, надав їм вірну правову оцінку та правильно кваліфікував дії засудженого ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров’я.
Доводи ж засудженого ОСОБА_1 про те, що судом було порушено його право на захист, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи. Так з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції було роз’яснено підсудному його права, передбачені чинним КПК України. Враховуючи те, що по даній категорії справ участь захисника не є обов’язковою, суд першої інстанції правомірно прийняв відмову підсудного від захисника та продовжив розгляд справи у його відсутності.
Суд призначив покарання засудженому ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 65 КК України: необхідне й достатнє для виправлення особи, яка вчинила злочин та попередження нових злочинів.
Враховуючи вищевикладене, та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Новотроїцького районного суду Херсонської області від 29 листопада 2010 року щодо ОСОБА_1 –без зміни.
Судді: