ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 487/4428/16-к

Провадження № 1-кп/991/99/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2022 Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

його захисника, адвоката ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8

його захисника, адвоката ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в залі судових засідань клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52016000000000054 від 26.02.2016, за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Кривому Розі, Дніпропетровської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 345 КК України,

ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Бельци, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 369, ч. 3 ст. 190 КК України,

В С Т А Н О В И В:

І. Історія провадження

1.1 07.10.2019 із Заводського районного суду міста Миколаєва передано матеріали зазначеного кримінального провадження.

1.2 09.10.2019 ухвалою Вищого антикорупційного суду у цьому кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.

1.3 21.10.2019 закінчено підготовче судове засідання та призначено судовий розгляд.

1.4 13.11.2020 в судовому засіданні прокурор змінив раніше пред`явлене обвинувачення ОСОБА_6 з ч. 4 ст. 368, ч. 1 ст. 345 КК України на ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 345 КК України та ОСОБА_8 з ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України на ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 369, ч. 3 ст. 190 КК України (обвинувальний акт у редакції від 12.11.2020).

1.5 24.05.2022 до суду надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 , про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України, та закриття кримінального провадження в цій частині на підставі ст. 49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності.

ІІ. Позиції учасників судового провадження

2.1 Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_7 , в судовому засіданні клопотання підтримав.

2.2 Обвинувачений ОСОБА_6 клопотання свого захисника підтримав та просив суд звільнити його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України, у зв`язку із закінченням строку давності. Повідомив, що він не заперечує щодо закриття кримінального провадження в цій частині.

2.3 Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник, адвокат ОСОБА_9 , клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 , також підтримали.

2.4 Прокурор проти закриття кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 345 КК України не заперечував з огляду на сплив строків давності.

ІІІ. Мотиви суду

3.1 Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши зміст клопотання та викладені у ньому доводи, дійшов наступних висновків.

3.2 Пред`явлене ОСОБА_6 обвинувачення.

Як убачається з відомостей обвинувального акта, ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що 29.03.2016 близько 19 год 30 хв під час проведення обшуку у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , відмовився сприяти працівникам правоохоронного органу та здійснив один постріл із пістолету «ПМР 9 мм № НОМЕР_1 » у сторону працівників Управління спеціальних операцій НАБ України лейтенанта ОСОБА_10 та старшого лейтенанта ОСОБА_11 , які забезпечували безпеку працівників НАБ України та збереження речових доказів.

Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у погрозі вбивством щодо працівників правоохоронного органу, у зв`язку з виконанням цими працівниками службових обов`язків, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України (т. 15, а.с. 18-40).

3.3 Правове регулювання.

Згідно з ч. 4 ст. 286 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України визначено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно зі ст. 44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності здійснюється виключно судом.

Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності є: (1) закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків; (2) відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч. 2-6 ст. 49 КК України).

Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності є (1) статус обвинуваченого та (2) його згода на таке звільнення (ч. 3 ст. 285 КПК України).

3.4 Щодо існування матеріально-правових підстав звільнення від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 КК України часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Зі змісту обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України (т. 15, а.с. 18-40).

Зазначений злочин вважається закінченим з моменту, коли погроза була доведена до відома працівника правоохоронного органу.

Отже, виходячи зі встановлених органом досудового розслідування обставин, початком перебігу строків притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення є 29.03.2016, тобто той день, коли ОСОБА_6 здійснив постріл у бік працівників правоохоронного органу.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Отже, як кримінально-правова відповідальність, так і підстави звільнення від неї мають визначатися на час вчинення кримінального правопорушення, тобто 29.03.2016.

За класифікацією злочинів, визначеною ст. 12 КК України в редакції Закону № 4025-VI від 15.11.2011, чинною на той час, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 345 КК України, належало до злочинів середньої тяжкості, оскільки максимальне покарання за його санкцією було передбачено у виді позбавлення волі на строк до трьох років.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України в редакції Закону № 1183- VIІ від 08.04.2014 особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину середньої тяжкості минуло 5 років.

Статті 12 та 49 КК України станом на теперішній час діють в нових редакціях: ст. 12 КК України згідно з Законом № 2617-VIII від 22.11.2018, а ст. 49 КК України - Законом № 2160-IX від 24.03.2022.

Проаналізувавши наявність підстав для застосування норм кримінального закону, які регулювали звільнення особи від кримінальної відповідальності у подальшому та станом на тепер, колегія суддів встановила, що наразі злочин, передбачений ч. 1 ст. 345 КК України згідно з чинною редакцією ст. 12 КК України віднесено до нетяжких злочинів і п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України у разі його вчинення визначено п`ятирічний строк давності.

Отже, зміни до кримінального закону, зокрема, ст.ст. 12, 49 КК України не поліпшують становище особи в цьому випадку, а тому відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України не мають зворотньої дії в часі.

За таких обставин, колегія суддів констатує, що станом на момент постановлення цієї ухвали строк давності за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , сплив.

Крім того, суду не надано відомостей про факт ухилення обвинуваченого ОСОБА_6 від досудового слідства, суду чи факт вчинення ним іншого кримінального правопорушення, а відтак відсутні підстави припускати, що строк давності міг зупинятися чи перериватися.

Також судом враховано, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 345 КК України, не входить до переліку, визначеного ч. 5 ст. 49 КК України, а отже законодавча заборона звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності на нього не поширюється.

Викладені обставини у своїй сукупності свідчать про існування матеріально-правових підстав для звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.

3.5 Щодо існування процесуально-правових підстав звільнення від кримінальної відповідальності.

Положення ст. 49 КК України передбачають, що звільнити від кримінальної відповідальності можливо лише особу у разі вчинення нею кримінального правопорушення.

Водночас, як зазначено у ч. 1 ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 КПК України поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що така умова для звільнення особи від кримінальної відповідальності, як вчинення особою кримінального правопорушення, передбачена ст. 49 КК України, під час судового розгляду обмежується лише фактом висунення особі обвинувачення та її згодою на звільнення від кримінальної відповідальності з цих підстав. Більш широке тлумачення зазначеної норми на цій стадії кримінального провадження, зокрема, доведення факту вчинення кримінального правопорушення вочевидь буде становити порушення презумпції невинуватості.

У зв`язку з цим судом не надається оцінка діям обвинуваченого та не констатується його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, а лише констатується факт набуття ОСОБА_6 процесуального статусу обвинуваченого.

Приписи ч. 8 ст. 284 КПК України вимагають від суду обов`язково з`ясувати думку сторін щодо закриття кримінального провадження з цих підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 285 КПК України у разі якщо обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, судове провадження повинне проводяться в повному обсязі в загальному порядку.

Суд переконався у наявності у добровільності позиції обвинуваченого ОСОБА_6 на звільнення від кримінальної відповідальності та закриття провадження з цих підстав, що підтверджується наданими ним поясненнями.

Наведене вказує на існування процесуальних підстав для звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.345 КК України.

3.6 Висновки суду.

Враховуючи наявність матеріального та процесуального критеріїв для звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв`язку зі спливом строку давності, клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 , належить задовольнити, а кримінальне провадження ? закрити відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

3.7 Інші питання, які підлягають вирішенню одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.

У постанові від 17.06.2020 (справа № 598/1781/17, провадження № 13- 47кс20) Верховний Суд зазначив, що суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Із урахуванням цього можна дійти висновку, що кримінальний процесуальний закон не обмежує можливість вирішення питання розподілу процесуальних витрат виключно обвинувальним вироком.

Частиною 1 ст. 118 КПК встановлено, що процесуальні витрати складаються, зокрема, із витрат на залучення експертів.

Згідно з правилом, закріпленим у ч. 2 ст. 124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта у разі ухвалення обвинувального вироку.

У попередніх розділах ухвали суд дійшов висновку, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 в частині його обвинувачення за ч. 1 ст. 345 КПК України підлягає закриттю на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності.

Згідно з правовим висновком, який міститься в постанові Верховного Суду від 02.12.2021 (справа № 449/1689/19, провадження № 51-3089км21) у разі згоди особи на завершення кримінального провадження у формі закриття кримінального провадження без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані з розслідуванням кримінального провадження, повинна відшкодувати саме вона.

Отже, зважаючи на вищезазначене, суд дійшов висновку, що закриття кримінального провадження не звільняє обвинуваченого ОСОБА_6 від сплати процесуальних витрат, пов`язаних із проведенням експертиз, які стосувались встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України.

Крім того, за правилами ч. 9 ст. 100 КПК України під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження суд повинен вирішити питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані сторонами кримінального провадження.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України та п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України майно, що було використане як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Як підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_6 має дозвіл № НОМЕР_2 від 12.10.2007 на зброю - пістолет (спецзасіб) ПМР серії НОМЕР_1 , який відповідно до відомостей обвинувального акта використовувався для вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України, та був вилучений у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 (т. 6, а.с. 172-178; т. 13, а.с. 188-189, 206-207; т. 15, а.с. 18-40).

Згідно з постановою старшого детектива НАБ України ОСОБА_12 від 25.05.2016 цей пістолет та магазини до нього визнані речовими доказами (т. 6, а.с. 230-231).

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо майно використане як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Враховуючи, що згідно пред`явленого обвинувачення ОСОБА_6 використовував зазначений пістолет і магазини до нього, суд дійшов висновку, що ці предмети підлягають конфіскації згідно вимог п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 284-288, 369, 372, 376 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

1. Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 , про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності - задовольнити.

2. Звільнити обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України, на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

3. Закрити кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52016000000000054 від 26.02.2016, в частині обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

4. Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати, пов`язані із проведенням:

- балістичної експертизи у розмірі 331,5 грн;

- експертизи вибухових речовин та продуктів у розмірі 3 972 грн;

- судово-молекулярно-генетичної експертизи у розмірі 3 175,44 грн;

- судово-дактилоскопічної експертизи у сумі 440,20 грн.

5. Після набрання ухвалою законної сили речові докази, які зберігаються у камері зберігання речових доказів НАБ України, а саме пристрій для відстрілу зарядів травматичної дії ПМР з двома магазинами та 7 патронами до нього, ? конфіскувати.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає та набуває законної сили після її проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3