Категорія №10.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
10 серпня 2011 року Справа № 2а-5928/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі
Судді Ковальової Т.І.,
при секретарі судового засідання Бавикіній А.О.
за участю представників сторін:
від позивача – не прибув
від відповідача – Гупал Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Новоайдаоському районі Луганської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Станично – Луганському та Новоайдасрькому районах Луганської області про зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
08 липня 2011 року до суду надійшла адміністративна справа за позовом управління Пенсійного фонду України в Новоайдаоському районі Луганської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Станично – Луганському та Новоайдасрькому районах Луганської області про зобов’язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в актах щомісячних звірок витрат по особовим справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за січень - травень 2011 року, укладених згідно Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, який затверджено Постановою правління Пенсійного фонду, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків від 04.03.2003р. №5-4/4 і зареєстровано в Мінюсті України 16.05.2003р. №376/7697 (далі - Порядок), з боку відповідача, у порушені вищевикладених правових норм, було не прийнято до заліку 1 особову справу у відношенні ОСОБА_5, на поточний час отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника, посилаючись на те, що нещасних випадок з ОСОБА_4, який був годувальником ОСОБА_5., помер ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок нещасного випадку на виробництві (Акт Н-1) на території Узбекистану (СНД), а тому згідно ст. 2 Угоди "Про визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної робітникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодження здоров'я пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків» від 09.09.1994р. відшкодування шкоди, заподіяної робітникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодження здоров'я пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, виконується роботодавцем сторони законодавство якої поширювалось на працівника в момент одержання каліцтва.
Відповідач, не приймає до уваги, той факт, що 13.03.1992р. держави - учасники Співдружності Незалежних Держав підписали Угоду про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. Відповідно до ст. 3 цієї Угоди всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою несе держава, що надає це пенсійне забезпечення. Статтею 5 цієї Угоди передбачено, що вона поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені законодавством держав-учасниць. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про міжнародні договори України» від 22.12.1993р. укладені міжнародні договори України є невід'ємною частиною національного законодавства.
Загальну суму невідшкодованої пенсії за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2010р, згідне надано до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та про захворювань на відшкодування. Як свідчать акти щомісячної звірки витрат по особовій справі - ОСОБА_5., якому призначено пенсії у зв'язку з втратою годувальника який помер нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання суми пенсії за період 2009 -не відшкодовані відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних виробництві та професійних захворювань України в Станично-Луганському та Ново районах.
Загальна сума невідшкодованих ФССвНВ витрат на виплату пенсій громадянам учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне проживання в Україну по ОСОБА_5 за період з 1 січня 2011 року по 31 2010 року склала 3778 гривень.
Загальну суму невідшкодованої пенсії за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2010р, згідне надано до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та про захворювань на відшкодування. Як свідчать Акти щомісячної звірки витрат по особовій справі - ОСОБА_5., якому призначено пенсії у зв'язку з втратою годувальника який помер нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання суми пенсії за період 2009 - не відшкодовані відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних виробництві та професійних захворювань України в Станично-Луганському та Новоайдарському районах.
Загальна сума невідшкодованих ФССвНВ витрат на виплату пенсій громадянам учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне проживання в Україну по ОСОБА_5 за період з 1 січня 2011 року по 31 2010 року склала 3778 гривень.
Тому, позивач просить суд зобов'язати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних і виробництві та професійних захворювань України в Станично-Луганському та Новоайдарському районах Луганської області відшкодувати управлінню Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області виплачену пенсію по втраті годувальника відносно ОСОБА_5 починаючи з 1 січня 2011 року відповідно до таблиці розбіжностей по 31 травня 2011 включно в розмірі 3778 гривень ( три тисячі сімсот сімдесят вісім гривень).
Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, надав суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позивних вимог та просив суд відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що органами, через які Фонд соціального страхування від нещасних випадків здійснює покладені на нього права та обов'язки щодо соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, відповідно до частини 2 статті 16 Закону №1105, є його правління та виконавча дирекція. Статтею 18 Закону № 1105 передбачено, що Виконавча дирекція є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду, йому підзвітна, проводе свою діяльність від імені Фонду в межах і в порядку, які визначені його Статутом, організує і забезпечує виконання рішень правління Фонду. Управління та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків є лише робочими органами виконавчої дирекції Фонду і не наділені повноваженнями щодо вирішення проблемних питань, які належить вирішувати на центральному рівні лише органами Фонду, які здійснюють безпосереднє управління ним. По-друге, за даними пенсійної справи ОСОБА_5, ОСОБА_4 отримав травму на виробництві, про що складено Акт розслідування нещасного випадку.
зі змісту статті 7 «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» вбачається, що умовою виникнення відповідальності Фонду за здійснення страхових виплат, в тому числі і виплату пенсії, є настання страхової події, яка пов'язана з виконанням трудових обов'язків, згідно з договорами, що укладаються між роботодавцями та працівниками. Отже, у разі відсутності у відділеннях Фонду особових справ зазначених осіб, Фонд не має правових підстав для здійснення відшкодувань Пенсійному Фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності або по втраті годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Правове регулювання питань відшкодування шкоди потерпілим (членам їх сімей), які отримали каліцтво за межами України і переїхали в Україну на постійне місце проживання, і не є застрахованими в Україні, здійснюється у відповідності до міжнародних умов.
Відповідно до статті 2 Угоди відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я ( в тому числі при настанні втрати працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівником трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої сторони), смерті, проводиться роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалося на працівника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті.
Тобто, відшкодування потерпілому (членам його сім'ї) шкоди, вчиненої внаслідок нещасного випадку на виробництві, здійснюється Стороною тієї держави, де стався нещасний випадок.
Потерпілі, які пошкодили здоров'я внаслідок нещасного випадку, мають право на пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.91р. №1788, дію якого не скасовано.
Потерпілі, які отримали каліцтво за межами України і переїхали в Україну на постійне місце проживання, не є застрахованими в Україні і за них не сплачувалися до Фонду страхові внески, а тому здійснення їм страхових виплат за рахунок страхових коштів Фонду є нецільовим використанням.
Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню із наступних підстав.
Судом встановлено, що за даними пенсійної справи ОСОБА_5, ОСОБА_4 отримав травму на виробництві, про що складено Акт розслідування нещасного випадку (а.с.26-28).
Згідно зі статтею 24 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" (надалі Закон №1105) обов'язок щодо співпраці з фондами інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, покладено безпосередньо на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, який відповідно до статті 15 Закону є юридичною особою з дня реєстрації його статуту у спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади та знаходиться в місті Києві. Статут Фонду соціального страхування від нещасних випадків був зареєстрований Міністерством юстиції України 22 серпня 2000 року.
Абзацом першим частини першої статті 92 Цивільного Кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Органами, через які Фонд соціального страхування від нещасних випадків здійснює покладені на нього права та обов'язки щодо соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, відповідно до частини 2 статті 16 Закону №1105, є його правління та виконавча дирекція.
Статтею 18 Закону № 1105 передбачено, що Виконавча дирекція є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду, йому підзвітна, проводе свою діяльність від імені Фонду в межах і в порядку, які визначені його Статутом, організує і забезпечує виконання рішень правління Фонду. Управління та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків є лише робочими органами виконавчої дирекції Фонду і не наділені повноваженнями щодо вирішення проблемних питань, які належить вирішувати на центральному рівні лише органами Фонду, які здійснюють безпосереднє управління ним.
Згідно з підпунктами «г» та «д» пункту 1 статті 21 Закону № 1105, який набрав чинності з 01.04.2001р., на Фонд соціального страхування від нещасного випадку, в тому числі, покладено обов'язок з виплати пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 2 статті 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачено, що Фонд соціального страхування від нещасного випадку сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду соціального страхування від нещасного випадку документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду соціального страхування від нещасного випадку, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом соціального страхування від нещасного випадку в рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування
від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом соціального страхування від нещасного випадку в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Таким чином, зі змісту статті 7 «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» вбачається, що умовою виникнення відповідальності Фонду за здійснення страхових виплат, в тому числі і виплату пенсії, є настання страхової події, яка пов'язана з виконанням трудових обов'язків, згідно з договорами, що укладаються між роботодавцями та працівниками. Отже, у разі відсутності у відділеннях Фонду особових справ зазначених осіб, Фонд не має правових підстав для здійснення відшкодувань Пенсійному Фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності або по втраті годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Механізм відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, визначено Порядком відшкодування витрат (далі -Порядок), який затверджено спільною постановою правління Пенсійного фонду України і правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 №5-4/4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.05.2003 за №376/7697.
В основу цього механізму покладено щомісячне проведення органами Пенсійного фонду з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків в районах та містах обласного значення звірок витрат на відповідні виплати до 10 числа, наступного за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та списку померлих осіб і осіб, знятих з обліку з інших причин, які отримували такі пенсії. За результатами звірки складають акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено зазначені пенсії, у якому зазначають загальну суму, ще підлягає відшкодуванню (пункт 5 Порядку).
Акти цих звірок подаються головним управлінням Пенсійного фонду України до управлінь ВД Фонду СНВ в Автономної Республіки Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування відповідних витрат і до 20 числа, наступного за звітним, подають її Пенсійному Фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків (пункт 6 Порядку).
Зазначена довідка є підставою для перерахування Фондом від нещасних випадків відповідних коштів Пенсійному фонду до 25 числа місяця, наступного за звітним (пункт 7 Порядку).
Таким чином, у зазначеному Порядку відшкодування витрат передбачено здійснення відповідних розрахунків на центральному рівні, тобто між Фондом соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань та Пенсійним фондом України.
Правове регулювання питань відшкодування шкоди потерпілим (членам їх сімей), які отримали каліцтво за межами України і переїхали в Україну на постійне місце проживання, і не є застрахованими в Україні, здійснюється у відповідності до міжнародних умов.
У відповідності до статті 2 Основ законодавства України про загальнообов'язкове соціальне страхування та статті 4 Закону №1105 законодавство про страхування від нещасного випадку складається з цих Основ, Закону, Кодексу законів про працю України, Закону України „Про охорону праці" та інших нормативно-правових актів. При цьому, якщо міжнародним законодавства Україні, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством про страхування від нещасного випадку, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства.
Зокрема, з цього питання діє Угода „Про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням ним трудових обов'язків", підписаної 09.09.1994 року державами колишнього Союзу РСР (Азербайджан, Вірменія, Білорусія, Грузія, Казахстан, Киргизія, Молдова, Росія, Таджикистан, Туркменія, Узбекистан, Україна) (надалі Угода ).
Статтею 1 Угоди передбачено, що її дія поширюється на підприємства, установи організації Сторін (у тому числі колишнього Союзу РСР) незалежно від форми власності.
Відповідно до статті 2 цієї Угоди відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я ( в тому числі при настанні втрати працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівником трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої сторони), смерті, проводиться роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалося на працівника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті.
Тобто, відшкодування потерпілому (членам його сім'ї) шкоди, вчиненої внаслідок нещасного випадку на виробництві, здійснюється Стороною тієї держави, де стався нещасний випадок.
Питання надання пенсій, в тому числі і пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійних захворювань, регулюються Угодою „Про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в сфері пенсійного забезпечення" від 13.03.1992 року, відповідно до ст. 3 якої всі витрати, пов'язані з здійсненням пенсійного забезпечення за цією угодою несе держава, що надає забезпечення. Крім того, вказаною Угодою та міжнародними договорами про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення з державами колишнього Союзу РСР передбачено надання громадянам однакових прав зі своїми громадянами, що стосуються прав на соціальне забезпечення. Право на соціальне забезпечення вказаних громадян, та розрахунки між Фондами є різними галузями соціального забезпечення. Надання соціальних послуг громадянам Пенсійним фондом, а не Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві ніяким чином не впливає на права цих громадян. Взаєморозрахунки між Фондами міжнародними договорами не передбачено.
Таким чином, аналіз діючого законодавства вказує на відсутність правових підстав для відшкодування пенсії по інвалідності або в разі втрати годувальника внаслідок трудового каліцтва, які призначені особам, які отримали каліцтво у державах колишнього Радянського Союзу, Пенсійному фонду за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
На підставі вищезазначеного, можна зробити висновок, що особи, які потерпіли внаслідок нещасного випадку на виробництві на підприємствах держав СНД не мають статусу застрахованої особи, яка має право на відшкодування від нещасного випадку на підставі Закону України №1105. Одночасно з цим, потерпілі, які пошкодили здоров'я внаслідок нещасного випадку, мають право на пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.91р. №1788, дію якого не скасовано.
Тому вимоги управління Пенсійного Фонду України про стягнення грошових коштів відділенням ВД Фонду СНВ України, пов'язані з виплатою пенсії по інвалідності або по втраті годувальника громадянам, які мешкають на території України, а постраждали на виробництві на території інших держав - учасниць СНД за радянські часи, є безпідставними і суперечать законодавству про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, яким передбачається відшкодування витрат, особам які є застрахованими відповідно до Закону і отримали трудове каліцтво чи професійне захворювання на підприємствах, установах, організаціях, що є суб'єктами страхування від нещасного випадку за законодавством України.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що потерпілі, які отримали каліцтво за межами України і переїхали в Україну на постійне місце проживання, не є застрахованими в Україні і за них не сплачувалися до Фонду страхові внески, а тому здійснення їм страхових виплат за рахунок страхових коштів Фонду є нецільовим використанням.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
Керуючись ст. ст. 9, 10, 11, 17, 18, 71, 94, 158-163, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову управління Пенсійного фонду України в Новоайдаоському районі Луганської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Станично – Луганському та Новоайдасрькому районах Луганської області про зобов’язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складений та підписаний 12 серпня 2011 року.
< Текст >
< Текст >
< Резолютивна частина >
< Текст >
< Текст >
Суддя Т.І. Ковальова