У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 серпня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі
головуючого судді: Хилевича С.В.
суддів: Василевича В.С., Демянчук С.В.
при секретарі судового засідання Шарапі О.В.
за участю представників: ОСОБА_1 –ОСОБА_2; ОСОБА_3 –ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Рокитнівського районного суду від 19 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов’язків,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Рокитнівського районного суду від 19 квітня 2011 року позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 9 765 гривень в рахунок шкоди, завданої під час виконання працівником трудових обов’язків, 97, 65 гривень понесеного судового збору та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з законністю та обґрунтованістю рішення, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, де покликалася на неправильне застосування і порушення норм матеріального права.
На її обґрунтування зазначав про те, що суд, стягнувши спірну грошову суму на підставі письмової розписки, неправильно застосував при вирішенні спору трудове законодавство замість належного цивільного, зокрема параграф „Позика” глави 71 ЦК України. Крім того, судом не враховано, що у розписці вказано дату повернення грошових коштів –до 1 листопада 2011 року, тобто протягом одного року від дня одержання суми позики. Оскільки строк повернення грошей не наступив, тому вважала, що вимога є передчасною.
З цих міркувань просила скасувати рішення Рокитнівського районного суду від 19 квітня 2011 року в частині стягнення шкоди та судових витрат і ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позову в цій частині. У іншій частині рішення не оскаржувалося.
В судовому засіданні представник ОСОБА_3, підтримавши апеляційну скаргу повністю, надав пояснення в межах її доводів.
Представник ОСОБА_1, заперечуючи проти задоволення скарги, покликався на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Заслухавши доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі, і з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.
Справа №22-1212-11 Головуючий у 1 інстнації: Єремейчук С.В.
Суддя-доповідач в апеляційному суді: Хилевич С.В.
Частково задовольняючи вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з доведеності позову в частині 9 765 гривень, що стверджено представленою розпискою, а в решті - місцевий суд відмовив у задоволенні позову, врахувавши відсутність допустимих і переконливих доказів на підтвердження заявлених вимог.
Погоджуючись з правильністю досягнутих судом попередньої інстанції висновків, колегія суддів виходила з такого.
Матеріалами справи встановлено, що на підставі безстрокового трудового договору між позивачем і ОСОБА_3 від 22 січня 2008 року остання приступила до виконання обов’язків продавця продовольчих товарів у магазині в с. Старе Село Рокитнівського району Рівненської області (а.с. 5-5, зв.). Тоді ж між ними укладено договір, за умовами якого відповідач зобов’язалася нести повну матеріальну відповідальність за збереження довірених їй товарів (п. 1), а у випадку незабезпечення з її вини збереження довірених їй матеріальних цінностей – провести відшкодування завданої шкоди у порядку, визначеному чинним законодавством (п. 3). Також пунктом 4 цієї угоди передбачено, що працівник не несе матеріальної відповідальності, якщо шкоди заподіяно не з його вини.
В засіданні суду першої інстанції позивач наполягала, що за наслідками проведеної 3 травня 2010 року ревізії вона виявила нестачу підзвітних товарно-матеріальних цінностей на суму у 89 600, 87 гривень, про що було складено відповідний акт (а.с. 7-8).
Звернувшись до суду з вимогою про відшкодування з ОСОБА_3 зазначеної суми, позивач обґрунтовувала її тим, що ця грошова сума виявляється шкодою, завданою під час виконання відповідачем трудових обов’язків, а тому відповідно до правил ст.ст. 134, 135 (1) КЗпП України повинна бути стягнена в повному обсязі на її користь. В судовому засіданні позовні вимоги нею зменшено до 34 804, 58 гривень.
Суд попередньої інстанції, частково погодившись з вимогами ОСОБА_1 і стягнувши на її користь з відповідача 9 765 гривень, взяв до уваги факт існування заборгованості на цю суму, що підтверджено відповідною розпискою.
Цей висновок районного суду колегія суддів знаходить таким, що повністю відповідає вимогам матеріального закону і узгоджується із обставинами справи.
Так, у матеріалах справи міститься неоспорена сторонами розписка, за якою ОСОБА_3 заборгувала позивачу 9 765 гривень, зобов’язавшись повернути останній грошові кошти протягом одного року, тобто до 1 листопада 2011 року (а.с. 102).
Оскільки спірні правовідносини виникли з відшкодування працівником шкоди під час виконання ним трудових обов’язків, а його повна матеріальна відповідальність за збереження ввіреного товару встановлена відповідним договором, тому представлена розписка виявляється лише об’єктивним і переконливим доказом наявності заподіяної шкоди, що очевидно визнано відповідачем у судовому засіданні. При цьому колегія суддів знаходить, що надана розписка жодним чином не свідчить про новацію боргу в позикове зобов’язання (ст. 1053 ЦК України), як тому наполягала ОСОБА_3.
Тому за таких обставин питання про початок перебігу позовної давності і набуття відповідного права матеріально-правової вимоги з 2 листопада 2011 року (як зазначено в розписці) до уваги не може бути взятим.
Рішення суду ухвалено без порушень норм матеріального і процесуального права, судом з’ясовано обставини, що мають значення для справи, в повній мірі, а апеляційна скарга не містить посилань на закон, з порушенням якого ухвалено рішення, та не спростовує правильності висновків суду, а тому колегія суддів не знаходить підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Рокитнівського районного суду від 19 квітня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.
Головуючий: Судді: