ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-1703/10/0207 Головуючий у 1-й інстанції: Мотрук М.І.
Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2011 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Кузьмишин Віталій Миколайович
суддів: Голоти Людмили Олегівни, Залімського Ігоря Геннадійовича
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області на постанову Іллінецького районного суду Вінницької області від 17 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області про перерахунок пенсії, -
В С Т А Н О В И В :
До Іллінецького районного суду Вінницької області звернулась ОСОБА_2 з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області про перерахунок пенсії.
Постановою Іллінецького районного суду Вінницької області позов задоволено частково: зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області провести перерахунок належних ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 виплат, згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", і виплатити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, недоплачену суму щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та із 22 травня 2008 року по 30 листопада 2010 року; стягнуто на користь ОСОБА_2 сплачені нею 3 грн. 40 коп. судового збору за рахунок Державного бюджету України; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволені позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.197 КАС, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні і має право відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень статті 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим вона звернулась до суду за захистом своїх прав.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України “Про соціальний захист дітей війни” має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Своїми діями відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав та свобод позивача, передбачених статтею 22 Конституції України, в якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Виходячи з приписів частини 2 статті 152 Конституції України та дати ухвалення рішень Конституційним Судом України, колегія суддів погоджується з висновками суду, щодо наявності у відповідача обов’язку нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
При цьому, задовольняючи позовні вимоги в частині недоплати суми з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 20008 по 31 жовтня 2010 року включно, суд першої інстанції не вірно застосував норми процесуального права, вважаючи, що строк не пропущений в силу ч. 2 ст. 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Проте, судом не враховано приписи ч.1 цієї ж статті, відповідно до якої необхідною передумовою виплати пенсії є її нарахування, і лише в такому випадку невиплачені з вини органів Пенсійного фонду пенсії підлягають стягненню без обмеження строку.
Згідно частини 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про пропущення своїх прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи, що законодавець визначив можливість суду першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі вирішувати одночасно і питання про поновлення строків, за наслідками якого суд, якщо не знайде підстав для його поновлення, залишає позов без розгляду, що в свою чергу не позбавляє особу права на повторне звернення до суду з аналогічними вимогами.
Колегія суддів приходить до висновку, що вимоги заявлені позивачем за межами строків звернення до адміністративного суду, слід залишити без розгляду.
Отже, дійшовши обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, які стосуються періоду починаючи з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., та з 22.05.2008 року по 31.10.2010 року, суд першої інстанції мав би ще на стадії відкриття провадження у справі винести ухвалу про залишення адміністративного позову в цій частині без розгляду, та продовжувати розгляд справи по суті тільки щодо вимог, заявлених в межах шестимісячного строку.
У зв`язку з тим, що позивач звернувся до суду 02.12.2010 року, колегія суддів вважає за необхідне позовні вимоги позивача за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., та з 22.05.2008 року по 31.10.2010 року залишити без розгляду.
Таким чином, враховуючи положення ч.2 ст.99 КАС України, право позивача на отримання щомісячної державної соціальної допомоги у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком підлягає захисту за період з 02.06.2010 року, оскільки позов подано до суду 02.12.2010 року.
Враховуючи, що про своє порушене право позивачу було відомо під час щомісячного отримання пенсії, то поважні причини пропуску звернення до суду за висновком колегії суддів відсутні, тому наслідки пропуску строку звернення до суду підлягають застосуванню.
При цьому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Право позивача на отримання підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни" не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом України “Про соціальний захист дітей війни”.
В силу пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду на підставі пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог позивача.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області задовольнити частково.
Постанову Іллінецького районного суду Вінницької області від 17 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області про перерахунок пенсії, - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання дій протиправними та зобов'язання відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., та з 22.05.2008 року по 02.06.2010 року залишити без розгляду.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області нарахувати та виплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачене ст. 6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни", за період з 02 червня 2010 року до втрати права на таку пільгу з врахуванням ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплачених сум.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович
Судді Голота Людмила Олегівна
Залімський Ігор Геннадійович