ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2011 р. Справа № 2а/0470/1519/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільков В.В.
при секретаріБіленькій О.Ю.
за участю:
представника позивача Таранович І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом прокурора м.Орджонікідзе Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Орджонікідзевської об’єднаної державної податкової інспекції до міського комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об’єднання» про стягнення податкового боргу, -
ВСТАНОВИВ:
Прокурор м.Орджонікідзе Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Орджонікідзевської об’єднаної державної податкової інспекції звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до міського комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об’єднання» про стягнення податкового боргу у загальній сумі 1239228,02 гривень.
До суду від заявника 21.07.2011р. надійшла заява про зменшення суми позовних вимог до 1106570,02 гривень. В обґрунтування заяви, зокрема, було зазначено, що в первинній позовній заяві прокурором м.Орджонікідзе Дніпропетровської області до суми новоствореного податкового боргу з податку на додану вартість була помилково включена декларація від 20.07.2010р. за № 6868 на суму нарахованих та несплачених податкових зобов’язань 132658,00 гривень. Однак, відповідно до рішення Орджонікідзевської об’єднаної державної податкової інспекції від 30.07.2010р. за № 246 про розстрочення податкових зобов’язань зазначена сума податкових зобов’язань була розстрочена, а тому не має входити до суми боргу. Заява про зменшення суми позовних вимог від 21.07.2011р. прийнята судом.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем в порушення вимог ст. 67 Конституції України, Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991р. за № 1251-XII (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. за №334/94-ВР (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) та Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. за № 2181-ІІІ (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) не сплачено податкові зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість у встановлені законом строки. Крім того, відповідачем не було сплачено пеню. У добровільному порядку суму податкового боргу відповідач не сплачує, що стало підставою для звернення податкового органу до суду з цим позовом.
Прокурор в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою від 12.07.2011р., яка міститься в матеріалах справи.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не прибув вшосте, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи – факсограмою від 12.07.2011р., надав до суду 06.05.2011р. клопотання про розгляд справи без його участі. Крім того, до суду від відповідача 30.05.2011р. надійшли заперечення проти позову, в яких зазначено, що відповідач не погоджується із сумою податкового боргу, зокрема, в частині застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань, адже підприємство періодично сплачувало суму податкового боргу, проте податковий орган самостійно змінював призначення платежу, що є порушенням положень Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. за № 2181-ІІІ.
У зв’язку з викладеними обставинами, керуючись положеннями ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі прокурора та відповідача.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.
Відповідач - міське комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційне об’єднання» (код ЄДРПОУ 03341581) зареєстрований як юридична особа рішенням виконавчого комітету Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області від 08.01.2002р., що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, яке міститься в матеріалах справи. Відповідач з 17.07.1991р. перебуває на обліку в Орджонікідзевській об’єднаній державній податковій інспекції, як платник окремих видів податків, в тому числі, податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість, з 17.07.1991р. за № 29, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 14.03.2007р. за № 1102.
Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991р. за № 1251-XII (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон України № 1251-XII) податок на прибуток підприємств належить до загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів).
Відповідно до п. 11.1 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994р. (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (далі – Закон України №334/94-ВР) податковими періодами для сплати податку на прибуток підприємств є календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду.
Відповідно до п. 16.4. ст. 16 Закону України за №334/94-ВР податок за звітній період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду. Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітній період. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року – повну декларацію.
Згідно абз. «б» п.п. 4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. за № 2181-ІІІ (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 2181-ІІІ) податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Відповідно до статті 4 Закону України №2181-ІІІ платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає у податковій декларації і в такому випадку обчислена сума податкового зобов’язання вважається узгодженою та не може бути оскаржена в адміністративному порядку.
Відповідачем було подано до Орджонікідзевської об’єднаної державної податкової інспекції податкові декларації з податку на прибуток:
- № 3994 від 06.05.2010р., в якій самостійно визначено суму податкового зобов’язання у розмірі 919,00 гривень;
- № 7595 від 09.08.2010р., в якій самостійно визначено суму податкового зобов’язання у розмірі 1160,00 гривень.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону № 2181-III податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання податкової декларації. Згідно аб.1 пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 зазначеного Закону платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації.
У відповідності до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.90р. за № 509-XII (далі – Закон України № 509-XII) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності; достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов’язок утримувати та/або сплачувати податки і збори, крім Національного банку України та його установ.
22.03.2010р. уповноваженими особами Орджонікідзевської об’єднаної державної податкової інспекції відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.90р. за № 509-XII та інших нормативно правових актів була проведена перевірка з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов’язань до бюджету. За результатами даної перевірки складено акт № 40/24/1501-03341581.
У ході перевірки виявлено порушення положень п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-III, а саме: відповідачем не своєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов’язання з податку на прибуток.
Відповідно до пп.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону № 2181-III у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі п’ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки.
Відповідно до пп.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону № 2181-III позивачем за вищезазначене порушення на підставі акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 0000121501/0 від 01.04.2010р. про застосування штрафних санкцій у сумі 8216,52 грн. (у розмірі 50%). Зазначене податкове повідомлення-рішення отримане відповідачем 12.04.2010 року, не оскаржене у встановлені строки, тому вважається узгодженим. Суд вважає за необхідне зазначити, що повідомленням-рішенням форми «Ш» № 0000121501/0 від 01.04.2010р. були застосовані штрафні санкції за несплату узгодженої суми податкового зобов’язання, яке виникло до 01.04.2010 року.
Відповідачем не було сплачено у встановлений законодавством строк суму самостійно визначених у відповідних деклараціях податкового зобов’язання з податку на прибуток та суми штрафних (фінансових) санкцій, застосованих по рішенню № 0000121501/0 від 01.04.2010 року.
Відповідно до п. 1.4 ст.1 Закону № 2181-III пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв’язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов’язання.
Підпунктом 16.1.1 п.16.1 ст. 16 Закону № 2181-III встановлено, що після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов’язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Відповідно до п.п. 16.1.2. п. 16.1 ст. 16 Закону № 2181-III нарахування пені розпочинається:
а) при самостійному нарахуванні суми податкового зобов’язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання, визначеного цим Законом;
б) при нарахуванні суми податкового зобов’язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону.
Підпунктом 16.3.1. п. 16.3. ст. 16 Закону № 2181-III нарахування пені закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. У разі часткової сплати суми податкового боргу нарахування пені зупиняється на таку сплачену частку.
Відповідно до п.п. 16.3.3. п. 16.3. ст. 16 Закону № 2181-III при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання. Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.
Підпунктами 16.4.1. та 16.4.2. п. 16.4 ст. 16 Закону № 2181-III закріплено, що пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті. Зазначений розмір пені діє щодо всіх видів податків і зборів (обов’язкових платежів), крім пені щодо порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється окремим законодавством.
У зв’язку з несвоєчасною сплатою узгодженого податкового зобов’язання з податку на прибуток на суму податкового боргу була нарахована пеня у розмірі 12874,43 гривень.
Таким чином, податкове зобов’язання з податку на прибуток становить 23169,95 грн. (2079,00 грн. – основне зобов’язання, 8216,52 грн. - штрафні (фінансові) санкції, 12874,43 грн. – пеня).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України № 1251-ХІІ до загальнодержавних належать такі податки і збори (обов’язкові платежі), зокрема, податок на додану вартість.
Згідно до пп. 7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97 – ВР від 03.04.1997 року (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) (далі – Закон України №168/97 – ВР) податковим періодом для сплати податку на додану вартість є один календарний місяць.
Відповідно до абз. «а» пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону № 2181-ІІІ податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Міське комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційне об’єднання» подало до Орджонікідзевської об’єднаної державної податкової інспекції податкові декларації по податку на додану вартість:
- № 12501 від 20.01.2010р. на суму 88653,00 грн.;
- № 1225 від 22.02.2010р. на суму 81049,00 грн.;
- № 90007574 від 22.03.2010р. на суму 95135,00 грн.;
- № 3618 від 20.04.2010р. на суму 118635,00 грн.;
- № 4529 від 20.05.2010р. на суму 94140,00 грн.;
- № 4941 від 17.06.2010р. на суму 96974,00 грн.;
- № 8008 від 20.08.2010р. на суму 123914,00 грн.;
-№ 6868 від 20.07.2010р. на суму 132658,00 грн. (відповідно до рішення Орджонікідзевської об’єднаної державної податкової інспекції від 30.07.2010р. за № 246 про розстрочення податкових зобов’язань зазначена сума податкових зобов’язань була розстрочена).
Однак, підприємством не сплачено в повному обсязі суму вище визначених ним у деклараціях податкового зобов’язання у встановлені законом строки.
Відповідно до п.п. 14.1.1. п. 14.1. ст. 14 Закону № 2181-ІІІ розстроченням податкових зобов’язань є надання платнику податків бюджетного кредиту на основну суму його податкових зобов’язань без урахування сум пені під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеної згідно з пунктом 16.4 статті 16 цього Закону.
Підпунктом 14.1.3. п. 14.1. ст. 14 Закону № 2181-ІІІ платник податків, який звертається до податкового органу з заявою про розстрочення, відстрочення податкових зобов’язань, вважається таким, що узгодив суму такого податкового зобов’язання.
Згідно з п.п. 14.3.1. п. 14.3. ст. 14 Закону № 2181-ІІІ розстрочення податкових зобов’язань надається на умовах податкового кредиту, за якими основна сума кредиту та нараховані на неї проценти погашаються рівними частками, починаючи з податкового періоду, наступного за періодом надання такого кредиту.
Відповідно до п.п. 14.3.3. п. 14.3. ст. 14 Закону № 2181-ІІІ рішення про розстрочення або відстрочення податкових зобов’язань у межах одного бюджетного року приймається у такому порядку: стосовно загальнодержавних податків, зборів (обов’язкових платежів) - керівником податкового органу та має бути затверджене керівником податкового органу (його заступником) вищого рівня; стосовно місцевих податків і зборів - керівником податкового органу (його заступником) та має бути затверджене фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такі місцеві податки чи збори.
На підставі вищенаведених норм, щодо відповідача було прийняте рішення про розстрочення сплати податкових зобов’язань від 30.07.2010р. за № 246, на підставі якого укладено договір про розстрочення податкових зобов’язань від 30.07.2010р. за № 18 (до 10.08.2010р. підлягало до сплати 26531,60 гривень; до 10.09.2010р. підлягало до сплати 26531,60 гривень).
Уповноваженими особами Орджонікідзевської об’єднаної державної податкової інспекції відповідно до Закону України № 509-XII та інших нормативно правових актів були проведені перевірки з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов’язань до бюджету. За результатами таких перевірок складено акти № 237/136/1501-03341581 від 23.12.2009 року та № 43/27/1501-03341581 від 01.04.2010 року.
У ході перевірок виявлено порушення положень п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ, а саме: відповідачем не своєчасно сплачено узгоджену суму податкових зобов’язань з податку на додану вартість.
Відповідно до пп.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ позивачем за вищезазначене порушення на підставі актів перевірки були винесені податкові повідомлення-рішення форми «Ш»:
- № 0000421601/0 від 23.12.2009р. про застосування штрафних санкцій у сумі 85470,63 гривень (зазначене податкове повідомлення-рішення отримане відповідачем 24.12.2009 року);
- № 0000071601/0 від 01.04.2010р. про застосування штрафних санкцій у сумі 104188,70 гривень (зазначене податкове повідомлення-рішення отримане відповідачем 12.04.2010 року).
Відповідачем не було сплачено у встановлений законодавством строк суму самостійно визначених у відповідних деклараціях податкових зобов’язань та відповідно до договору про розстрочення податкових зобов’язань з податку на додану вартість і суми штрафних (фінансових) санкцій, застосованих по рішеннях № 0000421601/0 від 23.12.2009р. та № 0000071601/0 від 01.04.2010 року.
У зв’язку з несвоєчасною сплатою узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість на суму податкового боргу була нарахована пеня у розмірі 142154,71 гривень.
Таким чином, податкове зобов’язання з податку на додану вартість становить 1083377,24 грн. (751563,20 грн. – основне зобов’язання, 189659,33 грн. - штрафні (фінансові) санкції, 142154,71 грн. – пеня).
Крім того, за несвоєчасну сплату адміністративних штрафів та інших санкцій відповідачу була нарахована пеня, яка у сумі 22,83 гривні, є несплаченою.
Отже, податкові зобов’язання, які підлягають сплаті відповідачем становлять всього 1106570,02 гривні, зокрема:
- із податку на прибуток – у сумі 23169,95 грн.;
- із податку на додану вартість – у сумі 1083377,24 грн.;
- із пені за несвоєчасну сплату адміністративних штрафів та інших санкцій - сумі 22,83 грн.
У встановлені законодавством граничні строки вищезазначені податкові зобов’язання відповідачем у добровільному порядку сплачені не були.
Згідно пп. 5.4.1 п.5.4 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у визначені законом строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Таким чином, сума податку на прибуток, податку на додану вартість є узгодженими, і набули статусу податкового боргу платника податків.
Відповідно до пункту «а» пп. 6.2.3 пункту 6.2 ст. 6 закону України № 2181-ІІІ, перша податкова вимога надсилається платнику податків контролюючим органом не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов’язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов’язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.
Друга податкова вимога, у відповідності до пункту «б» пп. 6.2.3 пункту 6.2 ст. 6 Закону України № 2181-ІІІ, направляється платнику податків не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) йому першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Позивачем відповідно до пп. 6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України № 2181-ІІІ, було вручено відповідачу першу податкову вимогу №1/61 від 01.11.2001р. та другу податкову вимогу №2/12 від 01.01.2002р. (вручені уповноваженій особі відповідача відповідно 22.11.2001р. та 04.01.2002р.).
Проте, податковий борг відповідачем сплачений не був. Наявність заборгованості підтверджується довідкою про стан розрахунків з бюджетом станом на 15.09.2010 року, яка міститься в матеріалах справи.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що протягом судового розгляду справи на вимогу суду позивачем надавалось кілька довідок про наявність заборгованості відповідача. У процесі розгляду справи було виявлено певні розбіжності між довідками, зокрема, між сумами заборгованості. У зв’язку з цією обставиною, заявником була зменшена сума позовних вимог до 1106570,02 гривень. У первинній позовній заяві прокурором м.Орджонікідзе Дніпропетровської області до суми новоствореного податкового боргу з податку на додану вартість була помилково включена декларація від 20.07.2010р. за № 6868 на суму нарахованих та не сплачених податкових зобов’язань 132658,00 гривень. Відповідно до рішення Орджонікідзевської об’єднаної державної податкової інспекції від 30.07.2010р. за № 246 про розстрочення податкових зобов’язань зазначена сума податкових зобов’язань була розстрочена, а тому до суми боргу включається два платежі по 26531,60 гривень.
Стосовно строків звернення з цим позовом до суду та твердження відповідача щодо сплати ним частини податкового боргу, який є предметом позову, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Податковий борг у сумі 1106570,02 грн. у відповідача виник за період з 01.01.2010р. по 15.09.2010р. Сума податкового боргу складається із:
- із податку на прибуток – у сумі 23169,95 грн.;
- із податку на додану вартість – у сумі 1083377,24 грн.;
- із пені за несвоєчасну сплату адміністративних штрафів та інших санкцій - сумі 22,83 гривень.
При цьому до складу податкового боргу із податку на додану вартість входить нарахована за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов’язань за 2007 – 2008 роки пеня (підтверджується довідкою-розрахунком податкового боргу за період з 01.01.2010р. по 15.09.2010р., яка міститься в матеріалах справи), яка є несплаченою відповідачем.
Відповідно до п.п.15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України № 2181-ІІІ за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Згідно з п.п. 15.2.1. п. 15.2 ст. 15 Закону України № 2181-ІІІ у разі коли податкове зобов’язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв’язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов’язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов’язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.
Крім того, тотожна норма міститься і у положеннях Податкового кодексу України від 02.12.2010р. за № 2755-VI, , який набрав чинності з 01.01.2011р. (заявник звернувся з цим позовом до суду 25.01.2011р.), а саме – п. 102.1. контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов’язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
В запереченні проти позову від 30.05.2011р. відповідач зазначає, що за період з квітня по липень 2010 року підприємством було сплачено на покриття поточного податкового боргу з податку на додану вартість у загальній сумі 172687,00 грн., проте, відповідно до матеріалів справи, а саме довідок Орджонікідзевської об’єднаної державної податкової інспекції про стан виникнення та погашення заборгованості підприємства перед бюджетом, підприємством було фактично сплачено за цей період 193483,00 грн.
Відповідно до пояснень позивача кошти в сумі 193483,00 грн. було направлено на погашення податкового боргу з податку на додану вартість, який виник у 2007 – 2008 роках, а саме:
- узгоджених у 2007 – 2008 роках податкових зобов’язань, але не сплачених у встановлений чинним на той час законодавством України строк;
- пені, нарахованої у 2008 році відповідачу за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов’язань.
Відповідно до п.п.16.3.3. п. 16.3 ст. 16 Закону України № 2181-ІІІ якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.
Крім того, листом Вищого адміністративного суду України «Щодо застосування пункту 7.7 статті 7 Закону України № 2181-III від 21.12.2000р. «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 17.03.2009р. за № 358/13/13-09 роз’яснено наступне.
Пунктом 7.7 статті 7 Закону України № 2181-III визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
В адміністративних судах України розглядаються спори, що виникають у зв'язку з недотриманням платниками податків приписів пункту 7.7 статті 7 Закону України № 2181-III в частині першочергового погашення податкового боргу, а також виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. При цьому податковими органами здійснюється самостійне зарахування платежів, спрямованих платником податку в рахунок погашення поточних податкових зобов'язань, у рахунок сплати податкового боргу, що виник раніше.
З огляду на наведене судам слід мати на увазі таке.
Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України № 2181-III джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.
Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999р. за № 679-XIV Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. за № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України № 2181-III слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України № 2181-III, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України № 2181-III, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані, не допускається.
Суд вважає за необхідне зазначити, що не дивлячись на самостійне зарахування позивачем на погашення заборгованості за 2007 – 2008 роки сплачених відповідачем сум із зазначенням у платіжних документах призначення платежу (погашення поточної заборгованості за квітень – травень 2010 року), враховуючи, що встановлений законодавством строк для звернення із позовом про стягнення податкового боргу (1095 календарних днів з останнього дня граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом) не пропущено заявником. Сума податкового боргу відповідача за грудень 2007 року – 2008 рік є наявною. Крім того, штрафні санкції були нараховані з 01.04.2010р. за податкові зобов’язання, що виникли до 01.04.2010р., тоді як погашення сум заборгованості відповідачем здійснювалось відповідно до платіжних доручень за квітень – травень 2010 року.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України, до юрисдикції адміністративного суду віднесено розгляд справ за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. за № 1789-XII представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Формами представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб.
Згідно пункту 11 ст. 10 Закону № 509-XII державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об’єднанні державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
В процесі судового розгляду справи судом встановлено факт самостійної зміни позивачем призначення платежу, визначеного платником податків – відповідачем у відповідних платіжних доручення за квітень – липень 2010 року. Проте, зважаючи на наявність заборгованості відповідача зі сплати податкових зобов’язань у загальній сумі 1106570,02 грн., що підтверджується матеріалами справи, суд приходить висновку про обґрунтованість позовних вимог, та необхідність їх задоволення.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов прокурора м.Орджонікідзе Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Орджонікідзевської об’єднаної державної податкової інспекції до міського комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об’єднання» про стягнення податкового боргу – задовольнити повністю.
Стягнути з міського комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об’єднання» (код 03341581, 53300, Дніпропетровська область, м.Орджонікідзе, вул. Чехова, 15) на користь держави (р/р 34122999700031, банк – відділення Державного казначейства України м.Орджонікідзе УДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012,ОКПО 24230963) податковий борг у сумі 1106570 (один мільйон сто шість тисяч п’ятсот сімдесят) грн. 02 коп.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 29.07.2011 року.
Суддя
В.В Ільков