Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 22-а/0690/4677/11
Категорія 100
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Широкової Л.В.,
суддів Талько О.Б., Кочетова Л.Г.,
при секретарі судового
засідання Пюра Г.В.,
з участю
розглянувши в судовому засіданні в м.Житомирі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м.Житомира на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 18 грудня 2009 року
за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької РДА Житомирської області, Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м.Житомира про визнання дій неправомірними та стягнення невиплачених коштів, передбачених Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” -
в с т а н о в и л а :
У березні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що він має статус громадянина, який постійно проживає на території зони гарантованого добровільного відселення та працює в Житомирській митниці, а тому на підставі ст.ст. 37 і 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі – Закон України № 796-ХІІ) має право на отримання щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, а також доплати до зарплати в розмірі 2 мінімальних заробітних плат. Крім того, він має право на щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до ст.48 Закону.
Посилаючись на те, що зазначені грошові кошти виплачуються у розмірах менших, ніж встановлені Законом України № 796-ХІІ, позивач просив стягнути на його користь з відповідача 1711,20 грн. недоплаченої грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування, доплату до зарплати в сумі 39030,50 грн. та 2525 грн. за ст.48 Закону.
Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 18 грудня 2009 року позов задоволено частково. Визнано дії відповідачів неправомірними. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Овруцької РДА Житомирської області на користь ОСОБА_2. 1711,20 грн. грошової допомоги, передбаченої ст. 37 Закону, за період з 01.05.2008 року по 31.12.2008 року, та 2525 грн. щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст.48 Закону за 2008 рік. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м.Житомира на користь позивача та 39030,50 грн. грошової допомоги, передбаченої ст. 39 Закону, за період з 01.12.1999 року по 31.12.2005 року, з 01.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 01.05.2008 року по 31.12.2008 року.
В апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м.Житомира просить скасувати судове рішення з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач проживає у м.Овруч Житомирської області і працює в Житомирській митниці та перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Овруцької РДА Житомирської області та в Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м.Житомира, має статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 року №17 м.Овруч Житомирської області віднесене до зони гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до ст. 37 Закону України № 796-ХІІ, громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі 40 процентів від мінімальної заробітної плати.
Статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення в зоні гарантованого добровільного відселення, підвищуються на 2 мінімальні заробітні плати.
Статтею 48 Закону України № 796-ХІІ передбачено, що учасникам ліквідації категорії 2 проводиться щорічна виплата допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
З матеріалів справи видно, що на виконання положень ст.ст. 37,39,48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідачами виплачувалися позивачеві передбачені ст.ст.37,39,48 Закону виплати в розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Вирішуючи цей спір, суд першої інстанції, з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами, обґрунтовано визнав, що при визначенні розміру згаданої виплати застосуванню підлягають саме норми статей 37, 39,48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка істотно звужує обсяг установлених законом прав позивача.
За таких обставин, правильним є висновок суду першої інстанції щодо неправомірності дій відповідачів по виплаті відповідних грошових коштів в розмірах, встановлених зазначеною постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836.
Разом з тим, визнавши неправомірними дії відповідачів щодо неналежного нарахування і виплати позивачу відповідних грошових коштів суд першої інстанції допустив помилку, визначивши конкретну суму заборгованості по сплаті таких виплат.
При цьому суд не врахував те, що з огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, поза увагою суду 1 інстанції залишилось те, що адміністративний суд повинен визнавати дії суб’єктів владних повноважень незаконними і зобов'язувати відповідачів провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про визначення конкретних сум.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 195,198,202,207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –
П о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м.Житомира задовольнити частково.
Постанову Овруцького районного суду Житомирської області 18 грудня 2009 року в частині стягнення грошових коштів скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Овруцької РДА Житомирської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів місцевого виробництва та особистого підсобного господарства відповідно до ст.37 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за період з 01.05.2008 року по 31.12.2008 року з урахуванням виплачених коштів за вказаний період, а також щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за 2008 рік.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м.Житомира здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 доплати до заробітної плати відповідно до ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за період з 01.12.1999 року по 31.12.2005 року, з 01.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 01.05.2008 року по 31.12.2008 року, з урахуванням виплачених коштів за вказаний період.
В решті постанову суду залишити без зміни.
Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий :
Судді: