Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 22-а/0690/4770/11
Категорія 100
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 серпня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Широкової Л.В.,
суддів Талько О.Б., Кочетова Л.Г.,
при секретарі судового
засідання Пюра Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області на постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 04 грудня 2009 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області про визнання дій неправомірними та стягнення коштів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», –
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2009 року ОСОБА_2.звернувся до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що він має статус громадянина, який постійно проживає на території зони гарантованого добровільного відселення та має право на додаткову пенсію згідно зі ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі – Закон України № 796-ХІІ) у розмірі 25% від мінімальної пенсії за віком.
Посилаючись на те, що зазначена додаткова пенсія виплачуються у розмірах менших, ніж встановлені Законом України № 796-ХІІ, позивач просила стягнути з відповідача на його користь 298,80 грн..
Постановою Лугинського районного суду Житомирської області від 04 грудня 2009 року позов задоволено частково. Визнано дії відповідача неправомірними та стягнуто на користь позивача 298,80 грн. додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, передбачену ст.51 Закону за період з 01.07.2009 року по 31.10.2009 року.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області просить скасувати судове рішення з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права, направити справу на новий судовий розгляд до суду 1 інстанції та залучити належних відповідачів по справі.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач проживала у смт. Лугини Житомирської області, перебуває на обліку в Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області як непрацюючий пенсіонер, має статус потерпілоговнаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 року №17 смт. Лугини Житомирської області віднесене до зони гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до ст. 51 Закону України № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 3, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
З матеріалів справи видно, що на виконання положень ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідачем щомісяця виплачувалися позивачу передбачені ст.51 Закону виплати в розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Вирішуючи цей спір, суд першої інстанції, з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами, обґрунтовано визнав, що при визначенні розміру згаданої виплати застосуванню підлягає саме норма ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка істотно звужує обсяг установлених законом прав позивача.
За таких обставин правильним є висновок суду першої інстанції щодо неправомірності дій відповідача по виплаті додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірах, встановлених зазначеною постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836.
Разом з тим, визнавши неправомірними дії відповідачів щодо неналежного нарахування і виплати позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, суд першої інстанції допустив помилку, визначивши конкретну суму заборгованості по сплаті таких виплат.
При цьому суд не врахував те, що з огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, поза увагою суду 1 інстанції залишилось те, що адміністративний суд повинен визнавати дії суб’єктів владних повноважень незаконними і зобов'язувати відповідачів провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про визначення конкретних сум.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 195,198,202,207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –
П о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області задовольнити частково.
Постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 04 грудня 2009 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області в частині не нарахування додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначеної ОСОБА_2, призначеної йому відповідно до ст.51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за період з 01.07.2009 року по 31.10.2009 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за період 01.07.2009 року по 31.10.2009 року, з урахуванням виплачених коштів за вказаний період.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішення суду апеляційної інстанції.
Головуючий :
Судді: