Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 22-а/0690/3427/11
Категорія 100
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 серпня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Широкової Л.В.,
суддів Кочетова Л.Г., Талько О.Б.,
при секретарі судового
засідання Пюра Г.В.,
з участю
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Коростень Житомирської області на постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 13 липня 2009 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області, Управління пенсійного фонду України в м. Коростень, Державного казначейства України про визнання дій неправомірними та стягнення коштів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», –
в с т а н о в и л а :
У травні 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказувала на те, що вона має статус громадянина, який постійно проживає на території зони гарантованого добровільного відселення, і непрацюючого пенсіонера, а тому на підставі ст.ст. 37 і 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі – Закон України № 796-ХІІ) має право на отримання щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, а також доплати до пенсії в розмірі 2 мінімальних заробітних плат.
Посилаючись на те, що зазначені грошова допомога і доплата до пенсії виплачуються у розмірах менших, ніж встановлені Законом України № 796-ХІІ, позивач просила стягнути на її користь з відповідачів 2866,70 грн. недоплаченої грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування за період з 01.12.2007 року по 01.04.2009 року, та доплату до пенсії в сумі 16252,00 грн.
Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 13 липня 2009 року позов задоволено частково. Визнано дії відповідачів неправомірними. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області на користь позивача 1503,30 грн. грошової допомоги, передбаченої ст. 37 Закону, за період з 01.06.2008 року по 31.12.2008 року та з Управління Пенсійного фонду України в м.Коростень Житомирської області - 7516,50 грн. грошової допомоги, передбаченої ст. 39 Закону, за період з 01.06.2008 року по 31.12.2008 року .
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в м. Коростень Житомирської області просить скасувати судове рішення з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач проживає у м. Коростень Житомирської області і перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області та в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Коростень Житомирської області як непрацюючий пенсіонер, має статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 року №17 м. Коростень Житомирської області віднесене до зони гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до ст. 37 Закону України № 796-ХІІ, громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі 40 процентів від мінімальної заробітної плати.
Статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення в зоні гарантованого добровільного відселення, підвищуються на 2 мінімальні заробітні плати.
З матеріалів справи видно, що на виконання положень ст.ст. 37,39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідачами щомісяця виплачувалися позивачеві передбачені ст.ст.37,39 Закону виплати в розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Вирішуючи цей спір, суд першої інстанції, з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами, обґрунтовано визнав, що при визначенні розміру згаданої виплати застосуванню підлягають саме норми статей 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка істотно звужує обсяг установлених законом прав позивача.
За таких обставин, правильним є висновок суду першої інстанції щодо неправомірності дій відповідачів по виплаті грошової допомоги та доплати до пенсії в розмірах, встановлених зазначеною постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836.
Разом з тим, визнавши неправомірними дії відповідачів щодо неналежного нарахування і виплати позивачу доплат до пенсії суд першої інстанції допустив помилку, визначивши конкретну суму заборгованості по сплаті таких виплат.
При цьому суд не врахував те, що з огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, поза увагою суду 1 інстанції залишилось те, що адміністративний суд повинен визнавати дії суб’єктів владних повноважень незаконними і зобов'язувати відповідачів провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про визначення конкретних сум.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 195,198,202,207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –
П о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Коростень Житомирської області задовольнити частково.
Постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 13 липня 2009 року в частині стягнення грошових коштів скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів місцевого виробництва та особистого підсобного господарства відповідно до ст.37 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за період з 01.06.2008 року по 31.12.2008 року з урахуванням виплачених коштів за вказаний період.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Коростень Житомирської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 доплати до пенсії відповідно до ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за період з 01.06.2008 року по 31.12.2008 року з урахуванням виплачених коштів за вказаний період.
В решті постанову залишити без зміни.
Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий :
Судді: