ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2011 р. Справа № 2а/0270/2968/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни,
при секретарі судового засідання: Розлуцькому Андрію Миколайовичу
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1- за довіреністю
відповідача : ОСОБА_2,ОСОБА_3- за довіреністю, ОСОБА_4- за довіреністю
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Магна-В"
до: Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції, головного державного податкового ревізора інспектора радника податкової служби ІІІ рангу ДПА у Вінницькій області ОСОБА_2
про: визнання дій незаконними
ВСТАНОВИВ :
Товариство з обмеженою відповідальністю “Магна-В” звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції та головного державного ревізора-інспектора, радника податкової служби ІІІ рангу ДПА у Вінницькій області ОСОБА_2 про визнання дій протиправними.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Магна-В» ревізором-інспектором були допущені грубі порушення норм чинного податкового законодавства, що в свою чергу призвело до необґрунтованих висновків про встановлення нікчемності правочинів, які були викладені у акті перевірки. Таким чином, позивач не погоджується із висновками, викладеними у акті перевірки, так як вони надалі можуть призвести до негативних наслідків як для самого позивача так і для його контрагентів.
За даних обставин позивач звернувся до суду та просить визнати протиправними дії відповідачів щодо визнання договорів між «Магна-В» та ТОВ «Барселона- ОПТ», ТОВ «Арлайн ГРУП», ТОВ «Онікс-Союз» нікчемними.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити адміністративний позов.
Представники відповідача проти позову заперечували, посилаючись на правильність висновків перевіряючого, викладених у акті перевірки.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, судом встановлено наступне.
За даними довідки Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ТОВ “Магна-В” зареєстровано як юридичну особу 25.11.2008 року.
Основним видом діяльності підприємства є оптова торгівля паливом (а.с.34).
19.05.2011 року головним державним податковим ревізором - інспектором, радником податкової служби ІІІ рангу відділу перевірок підприємств стратегічних галузей економіки та ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у м. Вінниці ОСОБА_2 відповідно до наказу Вінницької МДПІ № 319 від 16.05.2011 року проведена позапланова невиїзна документальна перевірка з питань достовірності відображення сум податку на додану вартість та податку на прибуток ТОВ «Магна-В» за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 року.
Наслідки перевірки знайшли своє відображення в акті від 19.05.2011 року № №162/23/36199051 (т.1 а.с. 15-23).
З акту вбачається, що перевіркою встановлено порушення п.3.1 ст.3 та п.5.2. ст.5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, встановлено порушення п.3.1 ст. 3 та п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ч.5 ст.203, ч. 1,2 ст. 215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів із контрагентами позивача - ПП «Джерело», ТОВ «Онікс- Союз», ТОВ «Арлайн ГРУП», ТОВ «Барселона-ОПТ», які на думку ревізора-інспектора, не спрямовані на реальне настання наслідків.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з акту перевірки (т.1 а.с. 17) ревізором-інспектором в ході перевірки встановлено придбання товарів та включення сум до складу валових витрат по постачальникам, які мають ознаки «сумнівності».
Перевіряючи встановлено , що до складу податкового кредиту позивачем віднесено суми по взаєморозрахунках із ТОВ «Онікс-Союз», ТОВ «Арлайн ГРУП» та ТОВ «Барселона- ОПТ»
Як зазначено у акті перевірки, відповідно до листів-відповідей, ДПІ у Печерському районі м. Києва складено акти про неможливість проведення зустрічних звірок з ТОВ «Онікс-Союз» та ТОВ «Барселона-ОПТ», у зв’язку з тим, що згідно бази АІС «РПП» підприємства мають стан «32»- фактична адреса не встановлена, щодо ТОВ «Арлайн ГРУП», то за даними тих же інформаційних баз, підприємство-контрагент зазначено як банкрут, проте з обліку не знято.
В описовій частині акта ревізор-інспектор посилається на дані інформаційних баз АІС «РПП», «ДПС», «Аудит», «Облік» щодо подання підприємствами-контрагентами податкової звітності і зокрема зазначає, що податкова звітність ними або не подавалась, або була визнана недійсною. Щодо можливості здійснення вищезазначеними підприємствами господарської діяльності, то ревізором-інспектором на підставі тих же інформаційних баз та поданих контрагентами податкових розрахунків комунального податку та додатків К1/1 до декларацій, робиться висновок про неможливість здійснення такої.
Як пояснила у судовому засіданні відповідач ОСОБА_2, під час проведення перевірки, ніяких первинних документів бухгалтерського та податкового обліку підприємства позивача вона не витребовувала та не досліджувала. Усі висновки перевірки були нею зроблені лише на підставі листів- відповідей ДПІ у Печерському районі м.Києва, яка в свою чергу робила дані висновки лише спираючись на дані вищезазначених інформаційних баз.
В подальшому, посилаючись на положення Цивільного кодексу України, які регулюють договірні відносини купівлі-продажу податковий орган приходить до висновку про нікчемність вищезазначених правочинів.
Так, відповідно до статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України зазначено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства.
Таким чином, керуючись нормами статей 215, 228 ЦК України та враховуючи встановлені перевіркою вищезазначені обставини, перевіряючий дійшов висновку про нікчемність правочинів та, як наслідок встановив:
- завищення суми валового доходу на суму 4765906,73 грн. по операціям з продажу товару ПП «Джерело»;
- завищення валових витрат на суму 2506970,00 грн. по придбанню товару у ТОВ «Онікс Союз»;
- завищення валових витрат на суму 1416633,35 грн. по придбанню товару у ТОВ «Барселона ОПТ»;
- завищення валових витрат на суму 1578525,25 грн. по придбанню товару у ТОВ «Арлайн ГРУП»;
Також ревізором інспектором встановлено відсутність об’єкту оподаткування податком на додану вартість по операції із продажу товарів ПП «Джерело», та встановлено завищення податкового кредиту по операціях з постачальниками
- ТОВ «Онікс Союз» на суму 501394,06 грн.;
- ТОВ «Арлайн ГРУП» на суму 315705,05 грн.
- ТОВ «Барселона ОПТ» на суму 283326,67 грн.
в результаті чого, на думку перевіряючого, підприємством завищено податковий кредит за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року на суму 1100425,78 грн.
Не погоджуючись з зазначеними висновками позивач звернувся з даним позовом до суду.
Визначаючись щодо позовних вимог суд керується та виходить з наступного.
Права органів державної податкової служби чітко регламентовані ст..20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 (надалі – Податковий кодекс).
Відповідно до п.п. 75.1.2 вищезазначеного кодексу, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування
та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків),фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, утому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.
Порядок проведення документальних позапланових перевірок регламентується ст.. 78 Податкового Кодексу України. Відповідно до п. 78.1 цього кодексу, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим пунктом.
Як вбачається із акту перевірки, підставою для її проведення визначено п.п..78.1.4., п. 78.1 ст. 78, згідно якого виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.
Згідно п. 79.2. документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Всупереч вищезазначеним нормам Податкового кодексу, відповідачем не було дотримано порядку проведення даного виду перевірок, не було досліджено первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, як того вимагають приписи п.п. 75.1.2 п.75.1 ст. 75, що в свою чергу позбавило позивача можливості надання доказів на спростування висновків податкового органу.
Визначаючись щодо висновку податкового органу про нікчемність правочинів, суд зокрема виходив із наступного.
Статтею 215 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Водночас, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
У складі цивільного правопорушення, передбаченого вказаною статтею міститься обов’язкова ознака –специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов’язковому доведенню.
Крім того, при кваліфікації правочину за цією статтею, має враховуватись вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Зазначена норма пов’язує недійсність господарського зобов’язання з наступним:
1) невідповідністю його змісту вимогам закону;
2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;
3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності).
Відповідачами не надано доказів порушення позивачем при укладанні/виконанні правочину(правочинів) конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договору, як і не доведено вини позивача та наявності умислу при укладенні угод.
Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість висновку податкового інспектора щодо визначення правочинів як таких, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ними та, відповідно, щодо нікчемності.
Крім того, з врахуванням правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10, суд виходив з того, що одним із етапів встановлення судом обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, є встановлення факту здійснення господарської операції шляхом дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договорів, актів виконаних робіт, документів про перевезення, зберігання товарів тощо. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Крім того, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Арлайн ГРУП» та ТОВ «Магна-В» було укладено договір купівлі продажу нафтопродуктів від 15.04.2010 року. Згідно цього договору підприємство позивача здійснювало у контрагента закупівлю бензину марки А-76. Факт придбання та використання вищезазначеного товару підтверджується видатковими накладними та відповідними податковими накладними, які долучені до матеріалів справи (а.с.41-60),платіжними дорученнями (а.с. 61-76). На підтвердження факту отримання товару, представником позивача у судове засідання було надано складську книгу обліку товару, витяг з якої долучено до матеріалів справи, з яких вбачається що у період з квітня 2010 року по червень 2010 року включно постачальник товару ТОВ «Арлайн-ГРУП» періодично здійснював поставки бензину та дизельного палива власним транспортом на склад підприємства позивача. У складській книзі зазначено номери автомобілів та прізвища водія, № накладної та кількість товару.
Як вбачається із акту перевірки, у своїх висновках ревізор посилається на акти «Про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «Арлайн ГРУП» ДПІ Печерського р-ну у м. Києві , які надані представником відповідача до матеріалів справи ( т.1 а.с. 214). У даному акті зазначено, що підприємство контрагент перейшло на реєстрацію до іншої ДПІ – ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, проте ніяких заходів щодо направлення відповідних запитів до ДПІ м. Запоріжжя, ревізором-інспектором Вінницької МДПІ зроблено не було. Разом з тим, із вищезазначеного акту ДПІ у Печерському районі м. Києва вбачається, що підприємство контрагент, на час укладання з позивачем договору, мало розрахункові рахунки і основним видом діяльності його було - оптова торгівля. Щодо податкової звітність підприємства контрагента, то як вбачається із матеріалів справи , підприємство подавало податкову звітність, проте вона була визнана податковим органом недійсною. Доводи податкового органу щодо необґрунтованості віднесення сум до податкового кредиту у зв’язку із порушеннями податкового законодавства підприємством-контрагентом, не беруться судом до уваги з огляду на наступне.
Вищий адміністративний суд України у своєму інформаційному листі від 20.07.2009 року № 1112/11/13-10 зокрема зазначає, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема із акту перевірки Вінницької МДПІ та акту ДПІ у Печерському р-ні м. Києва, в період здійснення господарських операцій контрагент позивача ТОВ «Арлайн ГРУП», яке здійснювало поставку нафтопродуктів, мав чинну державну реєстрацію, реєстрацію платника податків та не був позбавлений прав укладати будь-які угоди у відповідності з діючим законодавством.
Щодо взаємовідносин підприємства позивача з його контрагентом ТОВ «Онікс-Союз», судом встановлено, що між підприємствами існували договірні відносини щодо поставки нафтопродуктів. Поставки за даними угодами були передбачені на умовах FCA – смт. Смига, ЛВДС 5-С. Факт придбання вищезазначеного товару підтверджується видатковими накладними та відповідними податковими накладними, додатковими угодами на кожну партію товару, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, а також актами звірки взаєморозрахунків (т.1а.с.80- 163).
Як вбачається із акту перевірки, перевіряючий у своїх висновках також посилається на акт «Про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «Онікс-Союз» ДПІ Печерського р-ну у м. Києв (т.1а.с.211-212). У даному акті зазначено, що основним видом діяльності підприємства є - оптова торгівля пальним , крім того, на час укладання з позивачем договору, контрагент мав чинну державну реєстрацію, розрахункові рахунки у банках. Також у акті зазначена юридична адреса ( яка, за твердження податкового органу, є масовою адресою реєстрації), а також вказана фактична адреса, проте податковим органом робиться висновок про неможливість проведення зустрічної перевірки у зв’язку із незнаходженням платника за місцем реєстрації.
Щодо посилань податкового органу на порушення контрагентом порядку подання податкової звітності, та як наслідок не підтвердження суми податкового кредиту позивачу, то як вбачається із матеріалів справи , підприємство подавало податкову звітність, проте вона була визнана податковим органом недійсною за весь період перевірки. Крім того, на підтвердження подання податкової звітності контрагентом позивача, на запит позивача були надані копії податкової звітності із доказами їх направлення до ДПІ у м. Києві, які долучені до матеріалів справи. (т.1, а.с.240-245 , т.2 а.с. 3-31). За таких обставин та з огляду на позицію Вищого адміністративного суд України, викладену у інформаційному листі від 20.07.2009 року № 1112/11/13-10, посилання податкового органу не беруться судом до уваги.
Також судом встановлено, що між ТОВ «Магна-В» та ТОВ «Барселона-ОПТ» було укладено генеральний договір № 26/08 поставки нафтопродуктів від 26.08.2010 року (т.1 а.с.167). Факт придбання вищезазначеного товару підтверджується видатковими накладними та відповідними податковими накладними, товарно-транспортними накладними (т1.а.с.165-185). Як вже зазначалось вище, перевіряючий у своїх висновках також посилається на акт «Про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «Барселона -ОПТ» ДПІ Печерського р-ну у м. Києв (т.1 а.с.213). У даному акті зазначено, що основним видом діяльності підприємства є - оптова торгівля , крім того, на час укладання з позивачем договору, контрагент мав господарську дієздатність та розрахункові рахунки у банках. Звітність контрагент за вересень 2010 року подавав, проте податковий орган визнав її недійсною. Такі посилання податкового органу не беруться судом до уваги, так як у даному випадку вбачається поверхневість проведення перевірок та невжиття всіх, передбачених законодавством заходів щодо встановлення дійсних обставин справи.
Крім того, на підтвердження своїх посилань щодо дійсності здійснених операцій, представником позивача у судове засідання були надані оригінали всіх первинних документів, банківські виписки, які були оглянуті в судовому засіданні. Представники відповідача щодо повноти об’єму та правильності оформлення первинних бухгалтерських документів, в т.ч. податкових накладних, не заперечували.
Як було встановлено у судовому засіданні, та підтверджено безпосередньо відповідачем, який проводив перевірку, об’єми поставлених позивачу нафтопродуктів відповідають об’ємам їх реалізації.
Таким чином, в матеріалах справи наявні всі первинні документи, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік - обов’язковий вид обліку, який ведеться підприємством (стаття 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”). Податкова звітність ґрунтується саме на даних бухгалтерського обліку. Первинні документи, в даному випадку, надано на підтвердження всіх господарських операцій, кожна з яких свідчить про їх реальність.
Так, як зазначалось вище, висновок податкового органу щодо нікчемності правочинів, не обґрунтовано жодними фактичними обставинами та базується виключно на аналізі відповідних норм Цивільного кодексу України. При цьому, акт не містить посилань на відсутність тих чи інших документів, які б свідчили про відображення товариством у податковому обліку господарських операцій за відсутності для цього правових підстав. Відсутні в акті перевірки також розрахунки з посиланням на первинні документи податкового та бухгалтерського обліку щодо визначення податкових зобов’язань за донарахованими платежами. Лише з наведених обставин висновки акту не можуть бути об’єктивними.
В свою чергу порядок обчислення та сплати податку на додану вартість регулюється Законом України “Про податок на додану вартість"( чинним на момент вчинення правочинів). За загальним правилом, установленим пунктом 1.7 статті 1 даного Закону, податковий кредит - це сума, на яку платник має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду.
Відповідно до положень п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (робіт, послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання у господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням (виготовленням) не включається до складу податкового кредиту.
Як вбачається із матеріалів справи, та підтверджується поясненнями зокрема і представників відповідача, основним видом діяльності ТОВ «Магна-В» є оптова торгівля нафтопродуктами. У підприємства позивача наявні всі матеріальні та людські ресурси для здійснення даного виду діяльності. Факт придбання та реалізації ним нафтопродуктів не суперечить їх виду діяльності та має на меті отримання прибутку від цього.
Окремо слід зазначити, що у акті перевірки перевіряючим робиться висновок про завищення суми валового доходу по правочинах вчинених із ПП «Джерело», якому підприємство позивача реалізовувало нафтопродукти. На підставі даних висновків, під час перевірки ПП «Джерело» податковим органом було зроблено висновки про нікчемність правочинів між ТОВ «Магна-В» та ПП «Джерело», внаслідок чого останньому було донараховано податкові зобов’язання та застосовано щодо нього штрафні фінансові санкції.
Як було зазначено вище, ревізором-інспектором під час проведення перевірки було порушено п. п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України , відповідно до якого документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків),фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів. Всупереч даній нормі, перевіряючий взяв до уваги тільки дані інформаційних баз податкової та листи- повідомлення ДПІ у Печерському р-ні м. Києва, які в свою чергу також ґрунтувались лише на даний інформаційних баз податкової служби.
За таких обставин, суд констатує протиправність дій відповідачів, вчинених ними під час проведення даного виду перевірки, та як їх наслідок – безпідставність висновків викладених у акті перевірки.
Відтак, за сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що вести мову про нікчемність правочинів за господарськими угодами із ТОВ «Барселона- ОПТ», ТОВ «Арлайн ГРУП» ТОВ «Онікс-Союз» за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010р., не можливо з огляду на поверховість проведеної перевірки, без врахування та оцінки всіх первинних документів та не дослідження всіх істотних для справи обставин.
Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Мотивація та докази, на які посилається відповідач заперечуючи проти позову, не дають суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи позивача, а встановлені у справі обставини не підтверджують позиції відповідача покладеної в основу оскаржуваних дій.
За наведених обставин позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивачем, сплачено 3,40 грн. судового збору, а тому дана сума має бути стягнута на його користь з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати дії Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції, головного державного податкового ревізора інспектора радника податкової служби ІІІ рангу ДПА у Вінницькій області ОСОБА_2 щодо визнання нікчемними договорів між ТОВ "Магна-В" та ТОВ "Арлайн ГРУП" , ТОВ "Онікс-Союз" та ТОВ "Барселона -ОПТ" - протиправними.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя/підпис/ Жданкіна Наталія Володимирівна
Копія вірна:
Суддя:
Секретар:
19.07.2011