У   Х   В   А   Л   А

                                                 І  М  Е  Н  Е  М    У  К  Р  А  Ї  Н  И

          Колегія суддів Судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі:

                головуючої - Міщенко О.А.

                суддів Горщарук Г.О., Гладкого С.В.

     з участю прокурора Горбань О.В.

     засудженого ОСОБА_1.

     захисника ОСОБА_2 

розглянула у відкритому судовому засіданні 26 лютого 2008 року у місті Рівному кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1. на вирок Здолбунівського районного суду  від  08 травня 2007 року.

           Цим  вироком ОСОБА_1, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в

                           смт.Мізоч Здолбунівського району Рівненської області і проживає там же                              

                           по АДРЕСА_1,  не  працюючий,  раніше  не судимий,

      засуджений за ч.2 ст.186 КК України, із застосуванням ст.69 цього Кодексу, на два роки шість місяців позбавлення волі.

      Постановлено стягнути із засудженого на користь:

  - потерпілого ОСОБА_3.  100 грн. відшкодування матеріальної та  2000 грн.           

моральної шкоди;

 - Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України 80 грн.

21 грн. судових витрат.   

      Судом вирішено питання щодо речових доказів. 

         ОСОБА_1. визнано винним у тому, що 7 січня 2007 року близько 23 год.                40 хв. в смт.Мізоч Здолбунівського району Рівненської області він умисно завдав удари в обличчя і тулуб ОСОБА_3. та відкрито викрав у нього мобільний телефон «Сіменс», вартістю 617 грн. 50 коп., зі стартовим пакетом «Ді-Джус», вартістю 20 грн.

         Повторно, 21 січня 2007 року близько 20 год. в кафе «Світанок» у смт.Мізоч Здолбунівського району він, вирвавши з рук ОСОБА_4. мобільний телефон «Нокіа 6230 І» з стартовим пакетом  «Ді-Джус», відкрито заволодів майном потерпілого загальною  вартістю 1390 грн.

         У поданій апеляції засуджений ОСОБА_1. просить змінити вирок і призначити покарання із застосуванням ст.75 КК України. Посилається, що при призначенні покарання суд не повною мірою врахував сукупність пом'якшуючих покарання обставин (повне визнання своєї вини, розкаяння) і даних щодо його особи.

         В доповненнях до апеляції він зазначає, що при обранні розміру покарання суд не врахував належним чином як обставин, які пом'якшують покарання його явку з повинною, щире каяття і сприяння розкриттю злочину у ході розслідування справи та судового слідства, відшкодування матеріальної шкоди. Крім того не враховано, що він раніше не судимий, позитивні характеристики за місцем проживання і служби, наявність на утриманні малолітньої дитини, а також - дружини й матері, які не працюють.  Просить пом'якшити призначене покарання та звільнити від відбування покарання з випробуванням.

          Заслухавши суддю-доповідача, засудженого ОСОБА_1. і його захисника, які підтримали апеляцію засудженого, міркування прокурора про залишення вироку без зміни, ознайомившись з матеріалами кримінальної справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

         Винність ОСОБА_1. у вчиненні зазначених злочинів встановлена зібраними в справі доказами, яким суд дав правильну юридичну оцінку та правильно кваліфікував дії засудженого за ч.2 ст.186 КК України, що не заперечується і в апеляції.

         Покарання призначено у відповідності до вимог ст.ст.65, 69, 70 КК України. При його призначенні суд належним чином врахував, щире каяття винного і сприяння  розкриттю злочину, наявність на утриманні малолітньої дитини та позитивні характеристики за місцем проживання і служби, участь у бойових діях (а.с.135). Зазначені обставини суд визнав пом'якшуючими  покарання і такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, та з урахуванням особи винного, правильно призначив покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч.2 ст.186 КК.

        За змістом ст.75 КК України, рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, можливе у випадку, коли суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. В апеляції засудженого наведено перелік обставин, які пом'якшують покарання, та дані про особу засудженого, проте істотних доводів про можливість його виправлення і необхідність звільнення від відбування покарання з випробуванням у ній не наведено.

         За таких обставин підстав для подальшого пом'якшення покарання і звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, не вбачається.    

         Разом з тим, судова колегія враховує, що відповідно п.2 ст.91 КПК до судових витрат відносяться суми, які витрачені слідчими органами і судом при провадженні у справі на зберігання, пересилання і дослідження речових доказів. Дані про те, що слідчими органами на це було витрачено зазначену у вироку суму, в матеріалах справи відсутні. Тому з резолютивної частини вироку слід виключити рішення про стягнення на користь НДЕКЦ 80 грн. 21 коп. судових витрат.    

         На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

у  х  в  а  л  и  л  а :

         Вирок Здолбунівського районного суду від 8 травня 2007 року стосовно  ОСОБА_1 в частині призначеного покарання залишити без зміни, а апеляцію засудженого ОСОБА_1. - без задоволення.

         Виключити з резолютивної частини вироку рішення про стягнення із засудженого ОСОБА_1 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Рівненській області 80 грн. 21 коп. судових витрат.

         В решті вирок залишити без зміни.

                                                                      С у д д і

            підпис   О.А.Міщенко          підпис   Г.О.Горщарук          підпис   С.В.Гладкий

Згідно

Суддя-доповідач                            С.В.Гладкий