Категорія №8.2.6

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 липня 2011 року Справа № 2а-1823/10/1270

          Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді                               Ірметової О.В.,

при секретарі судового засідання: Мосійчук О.А.

за участю сторін:

представників позивача:                     Драчук В.І., Тараненко О.Г.

представника відповідача:                    Меркулова М.В.

прокурора:                                        не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Луганську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного багатопрофільного підприємства «ВІД» до Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

11 березня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду звернулось ПБП «ВІД» з адміністративним позовом до Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області, яким просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем проводилась позапланова перевірка підприємства, за результатами якої були прийняті оскаржувані податкові повідомленні-рішення. При прийнятті Повідомлення-рішення від 28.01.2010 р. № 0000032310/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 705 817,50 грн. Відповідач керувався висновками Акту перевірки від 20.01.20010 р., згідно з якими нібито з боку Позивача встановлені порушення п.5.1, пп.5.3.1. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Самі порушення, на думку Відповідача, полягають у тому, що за період з 2006 по 2009 року Позивач неправомірно відобразив у складі валових витрат суми витрат на придбання послуг з будівельно-монтажних робіт та послуг будівельної техніки на об'єктах будівництва і реконструкції ВАТ «Алчевськкокс» від підприємств, які мають ознаки фіктивності, а саме: ТОВ «АРМА-СТРОЙ» - сума витрат 1 698 333,00 грн.; ТОВ «ГРВ-СИНТЕЗ» - сума витрат 120 830,00 грн.; ПП «АВАНТА» - сума витрат 53 704,00 грн.; ПП «Луганський торговий дім «СИЛЬВЕР-СТАР» - сума витрат 9 314,00 грн. . В обґрунтування доводів щодо віднесення вищевказаних підприємств до таких, що мають ознаки фіктивності, Відповідач в Акті перевірки посилається на п.З розділу 1 Положення про банк даних про сумнівні фінансові операції, затвердженого Наказом ДПА України № 233 від 21.05.2003 р.

Використання  Відповідачем при  проведенні перевірки інформації щодо  порушення кримінальних справ щодо посадових осіб підприємств - контрагентів Позивача, а також пояснень посадових осіб ВАТ «Алчевськкокс» про взаємовідносини Позивача з його підрядниками   також є незаконним та безпідставним. На думку позивача наявність порушених кримінальних справ щодо посадових осіб ТОВ «АРМА-СТРОЙ» ч.і, ч.З ст.212, ч.2 ст.28, ст.205, ч.5 ст.27 КК України не може служити безперечним доказом сумнівності операцій між Позивачем та ТОВ «АРМА-СТРОЙ», ПП «ЛУГАНСЬКИЙ ТОРГОВИЙ ДІМ «СІЛЬВЕР СТАР», оскільки відповідно до ст. 62 Конституції України доказом наявності злочину та вини в його скоєнні може бути є обвинувальний вирок суду. До того ж, для спростування «реальності» господарських взаємовідносин між Позивачем та ТОВ «АРМА-СТРОЙ», ПП «ЛУГАНСЬКИЙ ТОРГОВИЙ ДІМ «СІЛЬВЕР СТАР», потрібний обвинувальний вирок суду, який повинен містити доводи про те, що при скоєнні злочинів посадовими особами ТОВ «АРМА-СТРОЙ», ПП «ЛУГАНСЬКИЙ ТОРГОВИЙ ДІМ «СІЛЬВЕР СТАР» господарські операції саме між Позивачем ТОВ «АРМА-СТРОЙ», ПП «ЛУГАНСЬКИЙ ТОРГОВИЙ ДІМ «СІЛЬВЕР СТАР» були відсутні. Також на думку позивача, пояснення посадових осіб ВАТ «Алчевськкокс» взагалі не можуть ніяким чином впливати на вирішення питання про наявність або відсутність взаємовідносин між Позивачем та його підприємствами - підрядниками, оскільки ці посадові особи не могли та не повинні були мати взаємовідносини з підприємствами - підрядниками Позивача.

При прийнятті податкового повідомлення-рішення з ПДВ від 28.01.2010 р. № 0000042310/0 про визначення податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 576 210,00 грн. Відповідач керувався висновками Акту перевірки від 20.01.20010 р., згідно з якими нібито з боку Позивача встановлені порушення пп.7.2.4 п.7.2, пп.7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Самі порушення, на думку Відповідача, полягають у тому, що за період з 2006 по 2009 року ПБП «ВІД» неправомірно відобразило у складі податкового кредиту суми ПДВ з придбання ТМЦ, послуг з будівельно-монтажних робіт та послуг будівельної техніки на об'єктах будівництва і реконструкції ВАТ «Алчевськкокс» від підприємств ТОВ «АРМА-СТРОЙ», ПП «БАЛГАТУРА», ТОВ «ЄВРО-ФАСАД», ТОВ «ГРВ-СИНТЕЗ», ПП «АВАНТА», ПП «ЛУГАНСЬКИЙ ТОРГОВИЙ ДІМ «СИЛЬВЕР-СТАР».

          В Акті перевірки від 20.01.2010 р. стверджується, що Позивач не мав права на податковий кредит на загальну суму 10 740,88 грн. за травень, червень, липень 2007 р. по господарських відносинах з ПП «АВАНТА» , оскільки останнє знаходиться у стані припинення, не звітує до органів державної податкової служби з 2006 р., свідоцтво платника ПДВ було анульоване за рішенням органів ДПС 31.07.2007 р., але остання податкова накладна була виписана 31.07.2007, коли ПП «Аванта» був платником ПДВ.

Також позивач зазначив, що в акті перевірки від 20.01.2010 р. стверджується, що Позивач не мав права на податковий кредит з ПДВ на загальну суму 363 833,00 грн., оскільки ТОВ «АРМА-СТРОЙ», ТОВ «ГРВ-СИНТЕЗ» визнані слідством «конвертаційними центрами» по проведенню безтоварних операцій та проти посадових осіб цих підприємств порушені кримінальні справи. На цієї підставі Відповідач в Акті перевірки від 20.01.2010 р. визнає прийомним та фінансово-господарські відносини між Позивачем та вищевказаними підприємствами нікчемними, а тому виключає з податкового кредиту всі податкові накладні, надані цими платниками податків. Але позивач не згодний з цією позицією відповідача оскільки посилання на норми ст.228 ЦК України не є достатнім  для висновків про нікчемність угод, а порушення кримінальної справи проти керівників ТОВ «АРМА-СТРОЙ» та ТОВ «ГРВ-СИНТЕЗ» не дають висновків про нікченість правочинів.

Позивач в позові зазначив, що в акті перевірки від 20.01.2010 р. стверджується, що податковий кредит Позивача повинен бути зменшений на суму 1 862,74 грн., оскільки операції Позивача з ПП «ЛУГАНСЬКИЙ ТОРГОВИЙ ДІМ «СИЛЬВЕР-СТАР» підпадають під критерій сумнівності відповідно до п.3 розділу 1 Положення про банк даних про сумнівні фінансові операції, затвердженого Наказом ДПА України № 233 від 21.05.2003 р. У вироку суду відносно керівника ПП «ЛУГАНСЬКИЙ ТОРГОВИЙ ДІМ «СИЛЬВЕР-СТАР» обвинуваченого за ст. 205 КК України не є належним доказом нікчемності правочину.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, надали пояснення аналогічні позовним вимогам.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що перевіркою встановлено здійснення платником податків фінансово-господарських операцій з суб’єктом господарської діяльності ПП ,,Аванта",  якій не задекларував обсяги продажу товарів (робіт, послуг) та припиший звітування до податкового органу. ПП .,Аванта" надано останню звітність до Алчевської ОДПІ: з податку па додану вартість — за червень 2006 року, з податку на прибуток за 1 квартал 2006 року. До ЄДР юридичних осіб внесено 15.05.07 запис про відсутності юридичної особи за адресою. 31.07.07 у ПП „Аванта" рішенням Алчевської ОДПІ було анульовано свідоцтво платника податку та постановою суду припинено юридичну особу. Також позивач в порушення вимог ст.ст. 203, 215, 228, 237, 837 ЦК України  в частині недодержання в момент вчинення правочинів з ТОВ «ГРВ-СИНТЕЗ» та ТОВ «АРМА-СТРОЙ» вимог, передбачених цимі статтями. Крім того, представник відповідача зазначив, що висновком почеркознавчої ескпертизи було встановлено, що документи, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, були підписані не уповноваженою особою ТОВ «АРМА-СТРОЙ». Відносно господарських відносин позивача з ПП «ЛУГАНСЬКИЙ ТОРГОВИЙ ДІМ «СІЛЬВЕР-СТАР» та формування податкового кредиту за даними відносинами податковий орган зазначив, що даний правочин є нікчемним, оскільки відносно керівника ПП «ЛУГАНСЬКИЙ ТОРГОВИЙ ДІМ «СІЛЬВЕР-СТАР»  є вирок суду по ст.205 КК України.

          Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані суду докази, виходить з наступного.

В судовому засіданні встановлені та підтверджені матеріалами  наступні фактичні обставини.

Приватне багатопрофільне підприємства «ВІД» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області 13.01.2000, про що зроблено реєстраційний запис №13841200000001641.

У період з 30.12.2009 по 20.01.2010 на підставві наказу Алчевської ОДПІ від 30.12.2009 №382 було здійснено позапланову виїзну перевірку ПБП «ВІД» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2009, за результатами якої було складено акт від 20.01.2010 №80/231/30699060.

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення ПБП «ВІД» п.5.1, п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі – Закон №334) що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 470545 грн., у тому числі  у 2007 році – 43633 грн., у 2008 році – 426912 грн.; п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.4  п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі – Закон №168), що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 384140 грн., в тому числі у 2007 році – 42610 грн., у 2008 році – 341530 грн.

На підставі акту перевріки податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 28 січня 2010 року №0000032310/0 про збільшення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 470545,00 грн. та нараховано штрафні санкції у сумі 235272,50 грн., №0000042310/0 про збільшення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 384140,00 грн. та нараховано штрафні санкції у сумі 192070,00 грн., які в подальшому оскаржувалися в адміністративному порядку.

До висновку про заниження валових витрат податковий орган дійшов з огляду на те, що позивач неправомірно відобразив у складі валових витрат суми витрат на придбання послуг з будівельно-монтажних робіт та послуг будівельної вантажної техніки на об’єктах будівництва і реконструкції ВАТ «Алчевськкокс» від підприємств, які мають ознаки фіктивності ТОВ «Арма-Строй», ТОВ «ГРВ-Синтез», ПП «Аванта», ПП «Луганський Торговий Дім «Сільвер-Стар».

Так в акті перевірки зазначено та підтверджується матеріалами справи факт, що рішенням Алчевської ОДПІ від 31.07.2007 було анульовано свідоцтво платника податку ПП «Аванта», по посадовим особам ТОВ «ГРВ-Синтез» та ТОВ «Арма-Строй» порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених ч.ч.1, 3 ст.212, ч.2 ст.28, ч.2 ст. 205, ч.5 ст.27 КК України, відносно посадових осіб ПП «Луганській Торговий Дім «Сільвер-Стар» винесено вирок за ст.205 КК України.

Таким чином податковий орган з огляду на вищевикладені факти дійшов висновку про заниження валових витрат за контрагентом ПП «Аванта» за договором від 25.04.2007 №18 у травні, червні, липня 2007 року за податковими накладними від 31.05.2007 №59 на загальну суму 24110,47 грн., у тому числі ПДВ -4018,41 грн., від 29.06.2007 №68 на загальну суму 19977,22 грн., у т.ч. ПДВ – 3329,54 грн., від 31.07.2007 №78 на загальну суму 20357,57 грн., у тому числі ПДВ – 3392,93 грн.; за контрагентом ТОВ «ГРВ Синтез» за 1 півріччя 2007 року  у сумі 120830,00 грн., за контрагеном  ТОВ «Арма-Строй» за 3 квартали 2008 року у сумі 1698333,00 грн., за контрагентом ПП «Луганській Торговий Дім «Сільвер-Стар»   за 2008 рік у сумі 9314,00 грн.

Щодо правильності формування податкового кредиту податковий орган в акту перевірки зазначив, що до податкового кредиту за травень, червень, липень 2007 року включені податкові накладні, виписані ПП  «Аванта» у розмірі 10741 грн. В порушення п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач включив до складу податкового кредиту податкові накладні, видані ПП «Балагура» на загальну суму 18215,00 грн., у тому числі ПДВ – 3035,85 грн., та ТОВ «Євро-Фасад» на загальну суму 28006,28 грн., у тому числі ПДВ – 4667,71 грн. Щодо включення позивачем до сум податкового кредиту суми ПДВ за податковими деклараціями, отриманими від ТОВ «ГРВ-Синтез» та ТОВ «Арма-Строй» податковий орган з посиланням на порушення кримінальної справи, дійшов висновку про нікчемність право чинів, та як наслідок неправомірність  включення сум у розмірі 24166 грн. за договірними відносинами з ТОВ «ГРВ-Синтез» та у розмірі 339667 грн. за договірними відносинами з ТОВ «Арма-Строй» до податкового кредиту. Також до податкового кредиту включені суми ПДВ за договірними відносинами з ПП «Луганський Торговий Дім «Сільвер Стар», по якому, як зазначено в акті перевірки, винесено вирок по ст.205 КК України, у розмірі 1863 грн.

У судовому засіданні встановлено та підтверджується відповідними доказами наступні обставини.

Рішенням комісії Алчевської ОДПІ від 31.07.2007 було анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Аванта», про що складено відповідний акт від 31.07.2007 року №24602/160 (том 1 а.с.69).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17.04.2008 позовні вимоги Алчевської ОДПІ в Луганській області були задоволені та припинено юридичну особу ПП «Аванта» (том 1 а.с.68).

Вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 31.08.2009 по справі №1-422-09 була звинувачена у скоєні злочину за ч.3 ст.358, ч.2 ст.190, ч.5 ст.27, ч.1 ст.205, ст.27, ч.2 ст.15, ч.5 ст.191 КК України Кузнєцова Ю.І., директора ПП «Луганський торговий дім «Сільвер-Стар», в якому судом не надано оцінки господарським відносинам позивача  з обвинуваченим.

Спеціальним   законом   з   питань   оподаткування,   яким   до   набрання Податковим кодексом України встановлено порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовується до платників податків контролюючими органами є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ (надалі - Закон 2181).

Відповідно до підпункту «б» пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону 2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або  завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до пп.4.3.2 п.4.3. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за непрямим методом податкове зобов'язання визначається за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) відповідно до закону.

В той же час пп.4.3.1 п.4.3. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено вичерпний перелік обставин, за яких Відповідач може застосувати непрямі методи визначення податкових зобов'язань. При проведенні перевірки Позивача у січні 2010 р. жодної обставини, за якої Відповідач міг застосувати непрямий метод визначення податкових зобов'язань, не було.

Відповідно до пп.4.3.4 п.4.3. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» застосування непрямого методу для визначення податкових зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється.

Таким чином, Відповідач в порушення вимог п.5.1, пп.5.3.1. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» незаконно здійснила висновки щодо виключення із складу валових витрат суми витрат на придбання послуг з будівельно-монтажних робіт та послуг будівельної техніки на об'єктах будівництва і реконструкції ВАТ «Алчевськкокс», а саме ТОВ «АРМА-СТРОЙ», ТОВ «ГРВ-СИНТЕЗ», ПП «АВАНТА», ПП «Луганський торговий дім «СИЛЬВЕР-СТАР», на підставі чого донарахував податок на прибуток у сумі 470 545,00 грн. та протиправно прийняв Податкове повідомлення-рішення № 0000032310/0 від 28.01.2010 р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 705 817,50 грн., за яких 470 545,00 грн. основного зобов'язання та 235 272,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до вимог пп.5.3.1. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме:

організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб;

придбання лотерей, участь в азартних іграх;

фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Взагалі ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»  не містить будь-якого посилання в якості підстави для виключення із складу валових витрат платника податку витрат на придбання товарів (робіт, послуг) від платників податків, які мають ознаки фіктивності згідно з Положенням про банк даних про сумнівні фінансові операції, а тому суд вважає посилання на неї є безпідставним.

Відповідно до п.п.7.4.5.п.7.4. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі – Закон №168) не підлягає включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку в зв’язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до вимог пп.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до вимог п.9.8. ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстрація діє до дати її анулювання...

Датою анулювання свідоцтва платника ПДВ ПП «АВАНТА» встановлено 31.07.2007 р.

Як вбачається з матеріалів справи та податковим органом зазначено в акті перевірки, податкові накладні від ПП «АВАНТА» на придбання послуг автокранів, що були виключені із складу податкового кредиту Позивача, датовані 31.05.2007 р., 29.06.2007 р. та 31.07.2007 р. Отже на час виписки та надання податкових накладних ПП «АВАНТА» було ще зареєстровано платником ПДВ, тому суд вважає, що висновки Відповідача про виключення податкового кредиту суми 10 740,88 грн. за травень, червень, липень 2007 р. є порушенням норм п.9.8. ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість». Окрім того, жодною нормою податкового законодавства не передбачена відповідальність інших платників податків за те, що платник податків - контрагент не звітує до органів державної податкової служби.

За висновками Акту перевірки від 20.01.2010 р. Позивача повинен бути зменшити суму податкового кредиту на суму 7 703,56 грн., оскільки Позивач не включив до валових витрат у відповідні періоди вартість придбаних у ПП «БАЛГАТУРА» та ТОВ «ЄВРО-ФАСАД» товарно-матеріальних цінностей, а також не надав для перевірки документів на транспортування цих ТМЦ, тобто Позивач ці ТМЦ у своєї господарської діяльності не використовував, чим порушив пп.74.4. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп.74.4. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З акту перевірки вбачається, що Відповідачу при проведенні перевірки у січні 2010 р. були надані всі документи з взаємовідносин між Позивачем та ПП «БАЛГАТУРА» та ТОВ «ЄВРО-ФАСАД». Відповідач в Акті перевірки від 20.01.20010 р. всі ці документи докладно описав, але податковий орган не прийняв їх до уваги. Посилання відповідача на не використання придбаного товару у ПП «БАЛАГУРА» та ТОВ «ЄВРО-ФАСАД» як на порушення формування податкового кредиту судом не приймаються до уваги, оскільки за основним видом діяльності ПБП «ВІД» займається будівництвом будівель та монтажно-будівельними роботами, а придбаний товар не обов’язково повинно бути використане у звітній період.

Відповідно до акту перевірки від 20.01.2010 р. Позивач не мав права на податковий кредит з ПДВ на загальну суму 363 833,00 грн., оскільки ТОВ «АРМА-СТРОЙ», ТОВ «ГРВ-СИНТЕЗ» визнані слідством «конвертаційними центрами» по проведенню безтоварних операцій та проти посадових осіб цих підприємств порушені кримінальні справи.

          Наявність порушених кримінальних справ щодо посадових осіб ТОВ «АРМА-СТРОЙ», ТОВ «ГРВ-СИНТЕЗ» за ч.і, ч.З ст.212, ч.2 ст.28, ст.205, ч.5 ст.27 КК України на думку суду не може служити безперечним доказом сумнівності операцій між Позивачем та ТОВ «АРМА-СТРОЙ», ТОВ «ГРВ-СИНТЕЗ», оскільки відповідно до ст. 62 Конституції України доказом наявності злочину та вини в його скоєнні є обвинувальний вирок суду. Тобто для спростування «реальності» господарських взаємовідносин між Позивачем та ТОВ «АРМА-СТРОЙ», ТОВ «ГРВ-СИНТЕЗ», потрібний як мінімум обвинувальний вирок суду, який повинен містити доводи про те, що при скоєнні злочинів посадовими особами ТОВ «АРМА-СТРОЙ», ТОВ «ГРВ-СИНТЕЗ» господарські операції були відсутні саме між Позивачем ТОВ «АРМА-СТРОЙ», ТОВ «ГРВ-СИНТЕЗ» . Висновки та доводи досудового слідства апріорі не є документом при проведенні перевірки органами податкової служби, та належними доказами нікчемності правочинів.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені наступні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що  підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини 1 статті  228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Кваліфікація правочину як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України передбачає встановлення  протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку – на ухилення від сплати податків).

З систематичного аналізу зазначених норм вбачається, що недійсною визнається угода, яка укладена з метою, що завідомо суперечна інтересам держави та суспільства. З огляду на це податковий орган повинен довести  у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення безпосередньо спірної угоди, а також вину сторони у формі умислу.

Відповідачем не доведено наявність наміру у обох сторін. Крім цього відповідачем не наведені факти та не надані відповідні докази, які свідчили б про те, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків і що ці наміри суперечать інтересам держави і суспільства.

Щодо посилання відповідача на висновки почеркознавчої експерта від 26.05.2009 №45 підпису директора ТОВ «АРМА-СТРОЙ» суд виходить з наступного.

Згідно п.5 Наказу Державної податкової адміністрації від 30.05.1997, № 165 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" (яка діяла на час спірних правовідносин) податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Крім того, суд зазначає, що п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996) встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2. ст.1, п.2.1 ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затвердженого   наказом  Міністерства  фінансів України  від 24.05.95р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, де зазначено, що первині документи -  це письмові свідоцтва,  що фіксують та підтверджують  господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону №996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дані вимоги закону узгоджуються з приписами п.2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Таким чином законодавець встановив обов’язкові реквізити для первинних документів, на підставі яких суб’єкти господарювання формують податковий кредит та податкові зобов’язання.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 (далі - Порядок № 166), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з п. 1.7. ст.1 Закону № 168 податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 7.2. Закону нарахування податкового кредиту здійснюється «за наявності вірно оформленої податкової накладної, за винятком тих випадків, коли підставою для нарахування податкового кредиту є інші первинні документи (ВМД, касові чеки, транспортний квиток, готельний рахунок тощо)».

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

          Але суд вважає, що посилання представника відповідача на висновки почеркознавчої експертизи як на підставу законності прийняття податкового повідомлення-рішення є незмістовним, оскільки зазначені висновки не досліджувалися при прийнятті оскаржуваного повідомлення-рішення та не були підставою для його винесення. У зв’язку з чим, висновки зазначеної екпертизи не можуть бути визнані судом як належний доказ правомірності винесення повідомлення-рішення, оскільки зовсім не враховувалися та не оцінювалися відповідачем при перевірці.

В силу частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Так вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 31.08.2009 по справі №1-422-09 була звинувачена у скоєні злочину за ч.3 ст.358, ч.2 ст.190, ч.5 ст.27, ч.1 ст.205, ст.27, ч.2 ст.15, ч.5 ст.191 КК України Кузнєцова Ю.І., директор ПП «Луганський торговий дім «Сільвер-Стар».

Але даний вирок не є належним доказом у адміністративній справі, оскільки у вироку не проведено аналізу договірним відносинам ПП «Луганський торговий дім «Сільвер-Стар» з позивачем. Крім того, вирок суду має лише висновок щодо порушенням ПП «Луганський торговий дім «Сільвер-Стар» податкового законодавства.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки відповідачем не наведені факти та не надані відповідні докази, які свідчили б про те, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків і що ці наміри суперечать інтересам держави і суспільства, судом не було визнано належним доказом вирок суду, а також правомірність формування валових витрат та податкового кредиту за господарськими відносинами з ПП «Аванта», та  матеріалами справи підтверджено правильністі формування валових витрат та податкового кредиту, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтею 2, 11, 17, 18, 71, 87, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Приватного багатопрофільного підприємства «ВІД» до Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити у повному обсязі. 

          Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.01.2010 №0000042310/0 про визначення податкового зобов’язання з ПДВ на загальну суму 576210,00 грн., від 28.01.2010 №0000032310/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 705817,50 грн., від 25.02.2010 №№0000042310/1 про визначення податкового зобов’язання з ПДВ на загальну суму 576210,00 грн., від 25.02.2010 №0000032310/1 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 705817,50 грн.

Стягнути на користь Приватного багатопрофільного підприємства «ВІД» з Державного бюджету України судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

          Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанову складено та підписано у повному обсязі 27 липня 2011 року.

           СуддяО.В. Ірметова