ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2011 р. Справа № 2-а-5360/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни,
при секретарі судового засідання: Розлуцькому Андрію Миколайовичу
за участю представників сторін:
позивача : Коломієць І.М.
відповідача : не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Державної податкової інспекції у м. Вінниці
до: суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина ОСОБА_2
про: стягнення заборгованості
ВСТАНОВИВ :
Державна податкова інспекція у м. Вінниці звернулась до суду з адміністративним позовом до суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані наступним. Станом на 20.12.2010 року за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетом по орендній платі за земельні ділянки у сумі 49640,08 грн., з них 49560,34 грн. - основний платіж, 79,74 грн. - пеня за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання нарахована в автоматичному режимі.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити, посилаючись на матеріали позовної заяви.
Відповідач у судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, хоча про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся завчасно та належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.60).
Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі не прибуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності відповідача за наявними у справі доказами.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
ОСОБА_2 21.05.1996 року зареєстрований як фізична особа - підприємець виконавчим комітетом Вінницької міської ради, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1, Вінницька область, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_3 (а.с.9).
Згідно витяга з ЄДРПОУ місце проживання ФОП ОСОБА_2: АДРЕСА_2, м. Вінниця(а.с.62).
Судом встановлено, що податкова заборгованість у відповідача виникла у результаті поданих податкових декларацій орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2008 рік у розмірі 25598,64 грн.(а.с.8) та за 2009 рік у розмірі 29489,64 грн. (а.с.7), а також пеня нарахована за несплату узгодженого податкового зобов'язання в розмірі 79,74 грн.
Загальна сума заборгованості по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності становить (25598,64 грн. + 29489,64 грн. + 79,74 грн.) = 49640,08 грн.
Вищезазначена податкова заборгованість відповідача перед бюджетом підтверджується обліковими картками станом на 16.08.2010 року, розрахунком суми ціни позову станом на 20.12.2010 року
Позивачем для добровільного погашення боргу вживались заходи досудового врегулювання спору, направлялась податкові вимоги. Проте, на час розгляду справи відповідачем доказів про погашення заборгованості перед бюджетом по орендній платі за землю до суду не надано.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про плату за землю", який діяв на момент подання відповідачем податкової декларації, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим законом. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Відповідно до ст. 15 Закону України "Про плату за землю", власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про плату за землю", податкове зобов’язання із земельного податку, а також орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
На час розгляду справи судом доказів сплати вказаної суми податкового боргу відповідачем не надано.
Відповідно до п.54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
Згідно п.56.11 статті 56 Податкового кодексу України, не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
У встановлений строк для погашення податкового зобов’язання, відповідач не сплатив узгоджену суму податкового зобов’язання з орендної плати, визначену в поданих деклараціях.
Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом.
Відповідно до п.20.1.18 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню відповідно до чинного законодавства та у межах заявлених вимог.
Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача –суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, відповідно до положень ст. 94 КАС України, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, м. Вінниця, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р№ НОМЕР_2 АТ "Індекс-Банк" МФО 302537) податкового боргу у сумі 49640,08 грн.(сорок дев'ять тисяч шістсот сорок грн. 08 коп.) до місцевого бюджету на р/р 33217815700002 Банк ГУ ДКУ у Вінницькій області, ЗКПО 34701167, КБК 13050500, МФО 802015.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна
13.07.2011