ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

11 липня 2011 р.           Справа № 2а/0270/2949/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни,

Суддів:    Загороднюка Андрія Григоровича   

                    Чудак Олесі Миколаївни

розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_2   

до:   Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрація у Вінницькій області  

про: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся суддя Козятинського міскрайонного суду Вінницької області Сєчко Валерій Леонардович до Державної судової адміністрації та Територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області з позовом про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії.

Свої позовні вимоги він обґрунтовує наступним.

Позивач у травні 2011 року звернувся до територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області із заявою про вирішення питання про зарахування в трудовий стаж, який надає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного утримання на підставі статті 43 Закону України «Про статус суддів», (N 2862-XII) від 15.12.1992 року, яка втратила чинність з 1.01.2011 року,   періоду фактичного виконання позивачем обов’язків слідчого, слідчого відділу ЛВВС на ст. Козятин  ПЗ УВСТ  з 21.11.1989  року по 21.12.1994  року.

Листом від 10.06.2011 року за № 03-40/1768 територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області  позивачу було надіслано лист Державної судової адміністрації України  від 06.06.2011  року за № 11-3602/11, яким було відмовлено у зарахуванні періоду виконання позивачем обов’язків слідчого, слідчого відділу ЛВВС на ст. Козятин  ПЗ УВСТ  до суддівського стажу, оскільки виконання додаткових службових обов’язків на посадах зазначених в його послужному списку, до стажу роботи, що дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання не передбачене чинним законодавством.

Позивач, вважає такі дії відповідачів протиправними та звернувся  до суду з їх оскарженням.

У своїй позовній заяві позивач просить суд визнати дії Державної судової адміністрації України щодо відмови йому в зарахуванні до стажу роботи судді, період роботи на посаді виконуючого обов’язки слідчого протиправними та зобов’язати Державну судову адміністрацію зарахувати йому до стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання судді, період роботи на посаді виконуючого обов’язки слідчого, слідчого відділу ЛВВС на ст. Козятин ПЗ УВСТ МВС України з 21.11.1989 року по 21.12.1994 року.

У судове засідання позивач не з’явився, проте надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримав.

Представник відповідачів також у судове засідання не з’явився, проте надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Проти позовних вимог заперечував, шляхом надання письмових заперечень, які містяться у матеріалах справи.

Відповідно до приписів  п.4 ст.. 122 КАС України, якщо всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази на підтвердження та спростування позовних вимог в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, до призначення на посаду судді Козятинського районного суду Вінницької області  17 березня 1998 року, позивач 11 років 03 місяці 07 днів проходив службу на різних посадах в ОВС України,  2 роки 22 дні проходив строкову військову службу в рядах Радянської армії.

На посаді судді Козятинського районного суду Вінницької області позивач працював 4 роки 1 місяць 8 днів. На посаді судді, голови Козятинського міського суду Вінницької області я працював 1 рік 11 місяців 1 день. Станом на 30 січня 2001 року, позивач працював на посаді судді, заступника голови Козятинського міськрайонного суду Вінницької області - 6 років 9 місяців 29 днів.

В травні місяці 2011 року позивач звернувся до територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області із заявою про вирішення питання про зарахування в трудовий стаж, який надає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного утримання на підставі статті 43 Закону України «Про статус суддів», (N 2862-XII) від 15.12.1992 року, яка втратила чинність з 1.01.2011 року,   періоду фактичного виконання обов’язків слідчого, слідчого відділу ЛВВС на ст. Козятин  ПЗ УВСТ  з 21.11.1989  року по 21.12.1994  року, ( п'ять років один місяць), коли він працював на різних посадах ЛВВС на ст.. Козятин Південно-Західного управління внутрішніх справ на транспорті, і виконував роботу слідчого. При цьому, як зазначає позивач , він був  наділений всіма процесуальними правами слідчого  відділу ЛВВС на ст. Козятин  ПЗ УВСТ . Позивач проводив попереднє слідство у справах про діяння, які містять ознаки злочину, приймав участь в розслідуванні кримінальних справ в складах слідчих груп, а також виконував інші доручення, начальника слідчого відділу та прокурора, про що свідчать письмові докази, які містяться у матеріалах справи ( а.с.15-22).

Листом від 10.06.2011 року за № 03-40/1768 територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області позивачу було надіслано лист Державної судової адміністрації України від 06.06.2011  року за № 11-3602/11, яким було відмовлено у зарахуванні періоду виконання позивачем  обов’язків слідчого, слідчого відділу ЛВВС на ст. Козятин  ПЗ УВСТ  до суддівського стажу, оскільки виконання додаткових службових обов’язків на посадах зазначених в його послужному списку, до стажу роботи, що дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання не передбачене чинним законодавством.

Визначаючись щодо позовних вимог позивача, суд зокрема виходив із наступного.

Відповідно до п.11 розділу Х111 «Перехідні положення» ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» (N 2453-VI) від 7.07.2010 року, судді,  призначені  чи  обрані  на  посаду  до   набрання  чинності ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» (N 2453-VI), зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до  законодавства,  що  діяло  на  день  набрання чинності Законом N 2453-VI.

Відповідно до статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року N 2862-XII "Про статус суддів" до 20-річного стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, зараховується також час роботи на посадах слідчих за умови наявності стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно з  постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 р. N 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів"  передбачено, що судді, які мають право на відставку та продовжують працювати на посаді судді, одержують заробітну плату і 100 відсотків передбаченого законом щомісячного грошового утримання, належного їм у разі виходу у відставку.

Відповідно п. 1 до Постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 3 вищезгаданої Постанови КМУ передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач станом на 30 січня 2011 року  2 роки 22 дні проходив строкову військову службу в рядах Радянської армії, 12 років 10 місяців 8 днів працював на посаді судді, в період проходження служби в ОВС України, з 21.11.1989  року по 21.12.1994  року, ( п’ять років один місяць)  фактично виконував обов’язки слідчого, СВ ЛВВС на ст. Козятин  ПЗ УВСТ, та  був наділений всіма процесуальними правами слідчого, проводив попереднє слідство у справах про діяння, які містять ознаки злочину, приймав участь в розслідуванні кримінальних справ в складах слідчих груп, а також виконував інші доручення, начальника слідчого відділу та прокурора, що підтверджується копіями наказів №37 від 21.11.1989 року, №60 від 21.12.1994 року начальника ЛВВС на ст. Козятин ПЗ УВСТ МВС України. Дані обставини підтверджуються витягом із послужного списку архівної особової справи № 126 майора міліції ОСОБА_2 (Н-848177) та копіями з матеріалів кримінальної справи №08/760 по факту крадіжки чемодану у гр. ОСОБА_3, на залізничному вокзалі ст. Козятин.

За таких обставин, до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, має зараховуватися час виконання позивачем   обов’язків слідчого, слідчого відділу ЛВВС на ст. Козятин  ПЗ УВСТ  МВС України.

Окремо слід зазначити , що аналогічна позиція висвітлена у постановах Верховного Суду України від 02.09.2008 року у справах № 08/171 та № 08/156.

У силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.   

Згідно з ст. 11, ч. 1 ст. 71  КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення,  а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному,  повному та об’єктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вбачає підстави для  задоволення даного адміністративного позову .

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати дії Державної судової адміністрації України щодо відмови в зарахуванні до стажу роботи судді, період роботи на посаді виконуючого обов'язки слідчого - протиправними .

Зобов'язати Державну судову адміністрацію України вирішити питання про зарахування ОСОБА_2  до стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання судді, період роботи на посаді виконуючого обов'язки слідчого, слідчого відділу ЛВВС на ст. Козятин ПЗ УВСТ МВС України з 21.11.1989 року по 21.12.1994 року.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий суддя                                Жданкіна Наталія Володимирівна

 судді:                                                          Загороднюк Андрій Григорович   

                                                                        Чудак Олеся Миколаївна

11.07.2011