Ленінський районний суд м.Полтави

Справа №  2-а-1966/11

                                                            П О С Т А Н О В А

16.06.2011м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі :

                    головуючого судді – Крючко Н.І.

                    при секретарі          -   Закорецькій М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом   ОСОБА_1 до роти ДПС № 2 підпорядкованої УДАІ ГУМВС України в Запорізьській області в особі інспектора ДПС старшого сержанта міліції Полєжаєва Максима Юрійовича про визнання незаконною та скасування постанови серії АР1 №062549 від 29 квітня 2011 року про накладення адміністративного стягнення за порушення Правил дорожнього руху України, закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення ,-

В С Т А Н О В И В:

У  травні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до роти ДПС № 2 підпорядкованої УДАІ ГУМВС України в Запорізьській області в особі інспектора ДПС старшого сержанта міліції Полєжаєва Максима Юрійовича про визнання незаконною та скасування постанови серії АР1 №062549 від 29 квітня 2011 року про накладення адміністративного стягнення за порушення Правил дорожнього руху України, закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення. На обґрунтування своїх вимог  позивач посилається на те, що постановою інспектора ДПС роти ДПС № 2 старшого сержанта міліції Полежаєва М.Ю. від 29.04.2011 року на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, яке полягає в  тому, що він ніби - то 29 квітня 2011 року  о 17 год. 10 хв. на 349 км. автомобільної дороги Харків-Сімферополь в с. Зелений Гай, керуючи автомобілем Шевролет д.н.з. НОМЕР_1, перевищив швидкість руху в населеному пункті на 23 км. і начеб-то  рухався зі швидкістю 83 км/год. Прилад, який вимірював швидкість, у постанові в справі про адміністративне правопорушення не вказаний. Останній вважає що вищевказана постанова в справі про адміністративне правопорушення не відповідає обставинам справи та вимогам законодавства, винесена з порушенням норм адміністративно – процесуального права. Інспектором ДПС Полежаєвим М.Ю. було грубо порушено його права передбачені ст. 268 КУпАП, а саме: відмовлено в ознайомленні з матеріалами справи; відмовлено в пред’явленні приладу, яким фіксувалася швидкість пересування; відмовлено в залученні до розгляду справи свідків, які перебували в салоні його автомобіля. Не долучено до протоколу показання технічного приладу, яким користувався інспектор ДПС Полежаєв М.Ю., що суперечить вимогам ст. 251 КУпАП. Що стосується його пояснень в протоколі про адміністративне правопорушення, вони були написані під диктовку інспектора ДПС Полежаєва М.Ю., що стосується швидкості руху, яка вказана була в поясненнях, то вона була вказана з цифрового приладу інспектора без фіксації часу правопорушення, що ставить під сумнів  правильність заміру швидкості руху саме його транспортного засобу. Також, інспектором ДПС Полежаєвим М.Ю. проігноровано вимоги ст. 252 КУпАП про оцінку доказів за своїм внутрішнім переконанням, яке б ґрунтувалось на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.                    

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явився, але від нього надійшла заява, в якій він просить розглядати справу у його відсутність та зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився,  але від нього надійшла заява, в якій він просить розглядати справу у його відсутність посилаючись на те, що він не може бути присутнім в судовому засіданні, в зв’язку з службовою необхідністю.

          Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

          У відповідності до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про  протиправність  рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, обов’язок щодо доказування правомірності  свого рішення, дії чи бездіяльності покладається  на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому суд  повинен трактувати усі сумніви у правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень на користь  особи-позивача. Для  позивача достатньо  вказати на факт прийняття рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, якщо допустимі докази для цього недоступні. У свою чергу відповідач  має довести  факт  прийняття такого рішення чи  вчинення дії і їх правомірність, або ж спростувати цей факт і довести правомірність своєї бездіяльності. У разі невиконання цього обов’язку адміністративний  суд повинен задовольнити вимогу позивача і визнати протиправними рішення, дії чи  бездіяльність, на які вказував позивач. Єдиною умовою для цього є повідомлення  позивачем мінімально достатньої інформації про такі рішення  чи дії (Постанова Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2006 р. у справі № К-7375/06// Єдиний державний реєстр судових рішень № - 263872).

Суд вислухавши пояснення позивача, дослідивши докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно постанови в справі про адміністративне правопорушення серії АР1 № 062549 ОСОБА_1 29 квітня 2011 року о 17 год. 10 хв. на 349 км. автомобільної дороги Харків – Сімферополь с. Зелений Гай, керуючи автомобілем Шевролет д.н.з. НОМЕР_1, перевищив швидкість руху в населеному пункті на 23 км. Рухався з швидкістю 83 км/год. Відповідно до зазначеної постанови його було визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 255 грн.

Стаття 14-1 КпАП України передбачає адміністративну відповідальність за правопорушення власників (співвласників) транспортних засобів у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі, спеціальними технічними засобами, що мають функції фото – і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягують власники (співвласники) транспортних засобів.

          Відповідно до ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний  з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП). 

Суд приймає до уваги доводи позивача з вказаних ним приводів, оскільки, як вбачається з матеріалів справи інспектором не було вказано в постанові в справі про адміністративне правопорушення прилад, який вимірювалась швидкість. Також, в результаті винесення постанови було порушено право позивача за право на ознайомлення з матеріалами справи, що є грубим порушенням, та не додержано вимоги ст. 268 КУпАП,  інспектором не з’ясовано всі обставини, що підлягають з’ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

В своїх письмових поясненнях відповідач, інспектор ДПС роти ДПС ДАІ № 2 УДАІ ГУМВС  України в Запорізькій області Полежаєв М.Ю. зазначив, що вимоги позивача не підтримує, так як вони не мають підтверджень, а факти правопорушення позивачем зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення серії АР1 № 263792, який є одним із основних джерел доказів і засвідчує факт правопорушення, вчиненого гр. ОСОБА_1  

Посилання відповідача в своїх запереченнях на визнання вини у вчиненому правопорушенні самим позивачем, що підтверджується власноручними поясненнями написаними останнім в протоколі про адміністративне правопорушення. Та просить врахувати суд, що складені ним матеріали в справі про адміністративне правопорушення були оформлені з додержанням  вимог законодавчих актів, ч. 1 ст. 122 КУпАП, п. 12.4 Правил дорожнього руху, ПКМУ від 10.10.2001 року № 1306, Адміністративного права України, Закону України «Про міліцію», Закону України «Про дорожній рух», наказу МВС №  111 від 27.03.2009 року, наказу МВС № 33 від 01.03.2010 року, суд визнає неспроможними та такими, що носять формальний характер.         

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність події і складу  правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КпАП України та відсутність в діях   ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, що в свою чергу свідчить про відсутність у  інспектора ДПС старшого сержанта міліції Полєжаєва Максима Юрійовича правових підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення серії АР1 №263792 від 29 квітня 2011 року та винесення постанови серії АР1  № 062549 від 29 квітня 2011 року про адміністративне правопорушення відносно останнього та їх незаконність.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 кодексу України про адміністративні правопорушення постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що постанова про адміністративне правопорушення серії АР1  № 062549 від 29 квітня 2011 року є незаконною і підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст.287, 288, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 14, 18, 122, 128, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

    П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов  ОСОБА_1 до роти ДПС № 2 підпорядкованої УДАІ ГУМВС України в Запорізьській області в особі інспектора ДПС старшого сержанта міліції Полєжаєва Максима Юрійовича про визнання незаконною та скасування постанови серії АР1 №062549 від 29 квітня 2011 року про накладення адміністративного стягнення за порушення Правил дорожнього руху України, закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення – задовольнити частково.

Постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АР1 № 062549 від 29.04.2011р. по справі про адміністративне правопорушення складену інспектором ДПС роти ДПС ДАІ № 2 УДАІ ГУМВС  України в Запорізькій області Полежаєвим М.Ю., відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення  штраф у розмірі 255 грн. – скасувати.

Постанова  оскарженню не підлягає.

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави    Н. І. Крючко