Апеляційний суд Житомирської області

Справа  № 22-а/0690/4710/11

Категорія 100

                                  ПОСТАНОВА

                   ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

05 серпня 2011 року  Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого                      Широкової Л.В.,

                         суддів                               Талько О.Б., Кочетова Л.Г.,

при секретарі судового

                         засідання                              Пюра Г.В.,

                        з участю                                

  розглянувши в судовому засіданні в м.Житомирі адміністративну справу за апеляційною  скаргою управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області на постанову Олевського районного суду Житомирської області від 02 грудня 2009 року,

за позовом  ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області про стягнення недоплаченої грошової допомоги та доплати громадянам, які працюють та проживають на території радіоактивного забруднення , -  

в с т а н о в и л а :

        У листопаді 2009 року ОСОБА_2  звернулася до суду із вказаним позовом.

         В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що вона має статус громадянина, який постійно проживає та працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю, а тому на підставі ст.ст. 37 і 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі –Закон України № 796-ХІІ) має право на отримання щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства,  а також доплати до заробітної плати.

          Посилаючись на те, що зазначена грошова допомога і доплата  до заробітної плати виплачується у розмірі меншому, ніж встановлений Законом України № 796-ХІІ, позивач просив стягнути на його користь з Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області 2194,80 грн. недоплаченої грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування, та доплату до заробітної плати в сумі 21005,53 грн..

           Постановою Олевського районного суду Житомирської області від 02 грудня  2009 року позов задоволено.

            В апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення  Олевської  РДА Житомирської області просить скасувати  судове  рішення з підстав порушення судом 1  інстанції  норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

        Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

       Судом   встановлено, що позивач проживає у м.Олевськ Житомирської області, яке відноситься до зони посиленого радіоактивного контролю та працює на території радіоактивного забруднення і перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення  Олевської  РДА Житомирської області, має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи 4 категорії.

        Відповідно до ст. 37 Закону України № 796-ХІІ, громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення у зоні посиленого радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в  розмірі 30 процентів від мінімальної заробітної плати.

        Статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що громадянам, які працюють  на територіях радіоактивного забруднення у зоні посиленого радіоактивного забруднення виплачується 1 мінімальна  заробітна  плата.

        З матеріалів справи видно, що на виконання положень ст.ст. 37,39  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідачем щомісяця виплачувалися позивачу передбачені ст.ст.37,39 Закону виплати в розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

        Вирішуючи цей спір, суди першої інстанції з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами обґрунтовано визнав, що при визначенні розміру згаданої виплати застосуванню підлягає саме норми статей 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка істотно звужує обсяг установлених законом прав позивача.

        За таких обставин правильним є висновок суду першої інстанції щодо неправомірності дій відповідача по виплаті грошової допомоги та доплати до заробітної плати  в розмірах, встановлених зазначеною постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836.

          Разом з тим, визнавши неправомірними дії відповідача щодо неналежного нарахування і виплати позивачу грошової допомоги та доплати до заробітної плати, суд першої інстанції допустив помилку, визначивши конкретну суму заборгованості по сплаті таких виплат.

        При цьому суд не врахував те, що з огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.

       Отже, поза увагою суду  1 інстанції залишилось те, що  адміністративний суд повинен визнавати дії суб’єктів владних повноважень незаконними і зобов'язувати відповідачів провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про визначення конкретних сум.

    У зв’язку  із скасуванням  судового рішення та часткового задоволення позову, підлягає і  зменшенню розмір стягнутого  судового збору до 3,40 грн.

         Враховуючи викладене та керуючись  ст.ст. 195,197,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -  

П о с т а н о в и л а  :

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення  Олевської   РДА Житомирської області   задовольнити частково.

Постанову  Олевського районного суду Житомирської області 02 грудня 2009 року  скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення  Олевської РДА Житомирської області   в частині не нарахування ОСОБА_2 допомоги у зв’язку з обмеженням  споживання продуктів харчування місцевого виробництва, призначеної відповідно до ст.37 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 01.10.2008 року по 31.10.2009  року та доплати до заробітної  плати, відповідно до ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за періоди з 01 вересня 1996 року по 27 січня 2000  року, з 01 березня 2001 року по 01 березня 2002 року, з грудня 2002 року по березень 2005 року, з 28 серпня 2007 року по 31 серпня 2009 року.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення  Олевської РДА Житомирської області   здійснити нарахування  та виплату ОСОБА_2 і  допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва відповідно до ст.37 Закону України  „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 01.10.2008 року по 31.10.2009  року з урахуванням виплачених коштів за вказаний період,  та доплати до заробітної  плати, відповідно до ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  за періоди з 01 вересня 1996 року по 27 січня 2000  року, з 01 березня 2001 року по 01 березня 2002 року, з грудня 2002 року по березень 2005 року, з 28 серпня 2007 року по 31 серпня 2009 року  з урахуванням виплачених коштів за вказаний період.

           В решті в задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

Зменшити розмір  стягнутого з Управління праці та соціального захисту населення  Олевської РДА Житомирської області  державного мита до 3,40 грн.

          Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішення суду апеляційної інстанції.  

  Головуючий :

  Судді: