Справа № 2-673/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

09 червня 2011 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої - судді  Нізік О.В.

при секретарі –Таран К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: обслуговуючий кооператив садівничого товариства «Золотий ренет» про стягнення компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, відшкодування моральної шкоди та визнання протоколу загальних зборів недійсним, про зобов'язання спростувати неправдиві відомості, -

в с т а н о в и в:

20 квітня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 24 липня 2004 року вона згідно статут обслуговуючого кооперативу садівничого товариства «Золотий ренет»була прийнята на посаду голови кооперативу, а з 01 липня 2009 року звільнилася за власним бажанням, оскільки на посаду голови було вибрано відповідача. Працюючи на посаді в період з 2008 року по 2009 рік включно вона не користувався своїм правом на відпустку, оскільки відповідально ставився до роботи та весь час вирішувала виникаючи проблеми в кооперативі. Коли постало питання про її звільнення вона повинна була отримати компенсацію за невикористану відпустку, але цього не сталося. Вона почала неодноразово звертатись до нового голови правління кооперативу ОСОБА_2, однак останній почав зволікати  з виплатою більше того почав розповсюджувати щодо неї в публічних випусках чутки про те, що вона розтрачувала кошти кооперативу. І тільки через сім місяців їй виплатили належну суму 741 грн. 82 коп. Вважає що сума доплати має становити 976 грн. 82 коп. Просила зобов’язати ОСОБА_2 сплатити на її користь компенсацію в сумі 235 грн. 28 коп. та грошову суму за несвоєчасність виплати в розмірі 09 грн. 14 коп.; зобов’язати ОСОБА_2 спростувати на загальних зборах обслуговуючого кооперативу садівничого товариства «Золотий ренет»неправдиві відомості щодо дій пов'язаних з розтратою грошових коштів кооперативу та сплатити на її користь моральну шкоду в сумі 3000 грн. 00 коп.

У судовому засіданні позивачка на заявлених позовних вимогах наполягала, просила задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити.

Представник третьої особи у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, пояснив, що заявлені позовні вимоги не до належного відповідача, окрім того всі виплати та компенсації кооператив готовий був завжди сплатити і навіть неодноразово викликав позивача для отримання коштів, однак позивач не з’являлася та всупереч цьому позивачці все ж таки були сплачені кошти за невикористану відпустку у повному обсязі про що в матеріалах справи є документи з безпосереднім підписом позивачки.   

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволені  позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Як встановлено у судовому засіданні, 24 липня 2004 року ОСОБА_1 дійсно згідно до Статуту обслуговуючого кооперативу садівничого товариства «Золотий ренет»була прийнятий на посаду голови обслуговуючого садівничого товариства «Золотий ренет».

01 липня 2009 року позивачка звільнився з посади голови кооперативу за власним бажанням в зв’язку із обранням 27 червня 2009 року відповідача ОСОБА_2 загальними зборами кооперативу на посаду голови правління. Вищевказані факти сторонами у справі не заперечувались.

Згідно ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Загальними зборами кооперативу під головуванням ОСОБА_2 було прийнято рішення про проведення Ревізійною комісією, відповідно до статуту перевірки фінансової діяльності кооперативу. На прийняття такого рішення голова правління ОСОБА_2 мав повне право, діяв у відповідності до статуту кооперативу та норм діючого законодавства.

В ході перевірки саме Ревізійною комісією було виявлено ряд порушень: позивачка, як голова правління, за час свого керівництва та бухгалтер нараховували та отримали в червні 2008 року гроші за невикористані відпустки попередніх років та продовжували працювати, чим нанесли кооперативу значну матеріальну шкоду. Тобто діями позивачки кооперативу було нанесено матеріальну шкоду у зв’язку з нецільовим використанням грошових коштів кооперативу та на підставі цього кооперативом направлено відповідні матеріали до прокуратури Індустріального району міста Дніпропетровська.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою звернення позивачки до суду за захистом честі та гідності є оголошення ОСОБА_2, як головою правління на загальних зборах кооперативу 22 серпня 2009 року безпосередньо тексту офіційного документу - висновку проведеної перевірки Ревізійною комісією (а. с. 25-27) та зверненням кооперативу на підставі вказаної перевірки до прокуратури, що не є підставою для задоволення позовних вимог в даній частині.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 27 лютого 2009 року  «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»визначено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об’єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов’язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов’язків.

Роз'ясненнями п. 16 постанови Пленуму Верховного суду України від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»передбачено, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

У випадку звернення особи із заявою до правоохоронних органів судам слід враховувати висновки, викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003 (справа про поширення відомостей).

Згідно  ст.  ст. 270, 297 ЦК України до особистих немайнових прав фізичної особи відносяться в тому числі і право на повагу до честі і гідності. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Як роз'яснював Пленум Верховного Суду України в Постанові №7 від 28.09.1990 року „Про застосування судами законодавства,  що регулює захист честі,  гідності та ділової репутації громадян та організацій" до відомостей , що ганьблять особу, слід віднести ті з них , що принижують честь,  гідність та ділову репутацію громадянина та організацій в громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору додержання законів,  загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі. Згідно роз'яснень п.3 зазначеної Постанови при розгляді цивільних справ про захист честі, гідності та ділової репутації суди повинні з'ясувати,  чи поширені відомості,  про спростування яких пред'явлений позов,  порочать вони честь,  гідність і ділову репутацію позивача та чи відповідають дійсності. Під поширенням відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі,  передачу по радіо,  телебаченню,  з використанням інших засобів масової інформації,  викладення в характеристиках,  заявах,  листах,  адресованих іншим особам,  повідомлення в публічних виступах,  а також в іншій формі невизначеному числу осіб або хоча б одній людині.

При вирішенні справи судом встановлено,  що ОСОБА_2 не поширював інформацію про позивача, яка б порочила її честь і гідність, оскільки дослідженими судом доказами, доведено, що відповідач, як голова правління оголосив текст висновку Ревізійної комісії, окрім тексту публічно, в присутності інших членів кооперативу на загальних зборах він не надавав негативну оцінку особистості позивача,  в формі, яка різко суперечить прийнятому спілкуванню між людьми,  шляхом висловлювання образ, нецензурних і брутальних слів чи іншого. Судом встановлено, що інформація яку оголосив ОСОБА_2 на загальних зборах відносно позивачки знаходиться на розгляді та перевірці її відповідності дійсності у прокуратурі Індустріального району міста Дніпропетровська.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст. 10 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

У відповідності до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Стаття 2371 КЗпП України передбачає, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Пункт 13 постанови Пленуму Верховного Суду № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначає за можливе відшкодування моральної шкоди, викликаної невиплатою належних працівникові грошових сум, виконанням робіт в небезпечних для життя та здоров'я умовах тощо.

До юридичного складу, що є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. Обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди виникає лише за умови, що моральні страждання працівника, або втрата ним нормальних життєвих зв'язків, або необхідність додаткових зусиль для організації свого життя стали наслідками порушення законних прав працівника. Як встановлено у судовому засіданні і не заперечувалось сторонами у справі позивача неодноразово викликали для отримання розрахунку, однак позивач не з’являвся, мотивуючи неправомірністю дій відповідача та прийняв рішення звернутись до суду. Позивачем у судовому засіданні не доведено спричинення моральної шкоди саме діями чи бездіяльністю ОСОБА_2 чи його висловлюваннями, оскільки висновок щодо розтрати кошт позивачкою було встановлено ревізійною комісією, а ОСОБА_2 оголошено на загальних зборах під протокол, оскільки він на той час знаходився на посаді Голови правління. Від себе ОСОБА_2 нічого не добавляв лише посилався та зачитував висновок ревізійної комісії. Даний факт у судовому засіданні не спростовано.

Враховуючи те, що позивачкою у судових дебатах не було підтримано заявлені вимоги щодо зобов’язати ОСОБА_2 сплатити на її користь компенсацію в сумі 235 грн. 28 коп. та грошову суму за несвоєчасність виплати в розмірі 09 грн. 14 коп., а також враховуючи спростування такої несплати відповідачем та надання цьому доказів: копії відомостей де знаходиться підпис позивачки про сплату вказаної суми як платежу садоводів с.т. «Золотий ренет» (а. с. 62), суд вважає за необхідне відмовити поповій І.Є. в задоволенні її позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", Постановою Пленуму Верховного суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі»(із змінами та доповненнями), ст. ст. 40, 68 Конституції України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(із змінами та доповненнями), керуючись ст. ст. 115, 2371 КЗпП України, ст.ст. 10, 11 60, 81, 88, 209, 212-215, 224, 226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволені позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: обслуговуючий кооператив садівничого товариства «Золотий ренет»про стягнення компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, відшкодування моральної шкоди та визнання протоколу загальних зборів недійсним, про зобов'язання спростувати неправдиві відомості –відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Суддя                                                                                               О. В. Нізік