Справа № 2-106

2011 року

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

11 квітня 2011 року   Ленінський районний суд міста Луганська в складі:

головуючого –судді Бугери О.В.,

при секретарі – Тихенькій О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ЗАТ «Луганське шляхове ремонтно-будівельне управління №1  про стягнення  заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку,   -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ЗАТ “Луганське шляхове ремонтно будівельне управління №1”  про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку прии звільненні. Позивач в позовній заяві послався на те, що він з 07.07.1981 року працював у ЗАТ “Луганське шляхове ремонтно будівельне управління №1” та був звільнений 30.11.2010 року з посади головного механіка за ст. 38 КЗпП України про що є відповідні відмітки у трудовій книжці ОСОБА_1 На момент звільнення ОСОБА_1 йому не була у повному розмірі виплачена заробітна плата за останні сім місяців роботи (з травня 2010 року по листопад 2010 року) а також невиплачені суми належні працівнику при звільненні.

Відповідно до розрахункового листу по заробітній  платі  за серпень 2010 року, виданого  ОСОБА_1, борг по заробітній платі на серпень 2010 року складає 17362, 69 грн. Також до наведеної суми додається заробітна плата за вересень, жовтень та листопад 2010 року, яка складає 3407,91 грн за кожен місяць із розрахунку, окладу, зазначеного в розрахунковому листі (3970 грн.), 22 відпрацьованих днів на місяць та передбачених чинним законодавством відрахувань.

З цього за вересень – листопад позивач повинен був отримати від відповідача 10223, 73, в всього несплаченої заробітної платив розмірі 27586,42грн. Разом з цим, при звільненні з роботи 30.11.2010 року, ОСОБА_1 не отримав від відповідача жодної копійки з сум належних йому при розрахунку. 20.12.2010 року позивачем була подана заява про видачу довідки про заборгованість з заробітної плати та сум належних при звільненні. Проте відповідач письмового відмовив у видачі довідці, посилаючись на перерахунок заробітної плати за січень-листопад 2010 року. Такою поведінкою роботодавець нехтує покладеним на нього законом обов’язками та порушує трудові права позивача.

Також позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримання розрахунку при звільненні з 30.11.2010 року по 13.01.2011 р.), який складає 4998,27 грн. Також на момент подання позовної заяви позивач близько семи місяців не отримував  заробітну плату, яка була основним та єдиним джерелом доходу позивача та його сім*ї,  тому у даному випадку є усі підстави для негайного виконання рішення суду про стягнення заробітної плати за один місяць для  скорішого полегшення фінансового стану родини позивача, який був суттєво ускладнений неправомірною поведінкою відповідача.

На підставі вищевикладеного позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість з заробітної плати у сумі 27586, 42 грн. та суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 4998,27, допустити рішення до негайного виконання, судові витрати покласти на відповідача.

У судовому засіданні позивач та його представник вимоги позову збільшили,  а саме в частині компенсації за невикористану відпустку у розмірі 738, 44 грн,  а також підтримали позовні вимоги у первісній позовній заяві в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, подав письмові заперечення проти позову. Не заперечував проти наявності заборгованості, але посилався на те, що сума заборгованості значно меньша, подав суду відповідну довідку.                                                  Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, вважає позов частково обґрунтованим та таким, що  підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.                                                                                                                        Судом встановлено, що сторони перебували у трудових відносинах. Позивач працював на посаді головного механіка  з 07.07.1981 року та був звільнений 30.11.2010 року за ст. 38 КЗпП України, що підтверджується  копією запису у трудовій книжці (а.с.10). На момент звільнення ОСОБА_1 йому не була у повному розмірі виплачена заробітна плата за останні сім місяців роботи (з травня 2010 року по листопад 2010 року) а також невиплачені суми належні працівнику при звільненні. Згідно до довідки заборгованість по зарплаті за позивачем на момент подачі позову складала 21.515 гривень 41 копійка, а також компенсація за невикористану відпустку –738 гривень 44 копійки.                                                                                                                        З позивачем при звільнені з підприємства не було здійснено повний розрахунок, як це передбачено вимогами ст.ст.116, 117 КЗпП України, а саме  –при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства провадиться у день звільнення –в день звільнення розрахунок здійснений не був; при нараховані суми, належні працівникові при звільнені, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Доказів надання позивачу письмового повідомлення про суми виплат  відповідачами не надано, позивач в судовому засіданні стверджував, що такого повідомлення він не отримував.                                                                                                                         У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен в день звільнення виплатити не оспорювань ним суму. На момент звільнення позивачеві не було сплачено заборгованість по заробітній платі, а також не здійснювалось нарахування та виплата компенсації, у період зростання інфляції не нараховувалась та не виплачувалась індексація згідно до вимог чинного законодавства України. Було надано довідку розрахунок суми заборгованості по заробітній  платі  та компенсації  за невикористану відпустку на день звільнення 30.11.2010 року, та зазначено, що перед позивачем, у зв’язку  з проведеним перерахунком на підставі наказу № 54 від 14.12.2010 року, №55 від 15.12.2010 року складає 17682, 73 грн. (компенсація за невикористану відпустку –808,096 грн. та по заробітної платі –162, 68 грн.) /а.с.41-42/.                                                                                           Суд вважає, що відповідно до вимог ст.103 КЗпП України про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніше як за два місяці до їх запровадження або зміни. З урахуванням зазначених обставин, суд вважає, що оскільки наказ №54  від 14 грудня 2010 року був виданий після звільнення позивача, сума заборгованості яка утворилась перед позивачем повинна обраховуватись відповідно до день подачі позову без врахування зазначеного наказу.

Тобто в даному випадку, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 21.515 гривень 41 копійка, а також компенсації за невикористану відпустку в сумі 738 гривень 44 копійки, а всього 22.253 (двадцять дві тисячі двісті п’ятдесят три) гривні 85 копійок підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.117 КЗпП України  в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Враховуючи зазначені положення суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення компенсації не підлягають задоволенню. Оскільки  вини відповідача в несвоєчасному проведенні розрахунку судом не встановлено, відповідач не мав можливості провести повний розрахунок оскільки рахунки підприємства були арештовані відповідно до ухвали суду від 09.12.2010 року.

Відповідно до вимог ст.367 п. 2 ч.1 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справі про          присудження працівникові виплат заробітної плати, але не більше ніж за один місяяц.                                                                                

Крім того, відповідно до вимог ст.79,80,88 ЦПК України   та  ДКМУ „Про державне мито” підлягає стягненню з відповідача державне мито в розмірі 222 гривень 53 копійки, виходячи із ставок державного мита та  витрати повязані з інформаційно-технічним забеспеченням розгляду справи у сумі 120 грн.

На підставі виккладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 59, 60, 212-215,  367 ЦПК України, ст. ст. 103, 116,117 КЗпП України, суд, -

В И Р І Ш И В :

          Позовні вимоги  ОСОБА_1  задовольнити частково.

          Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Луганське шляхове ремонтно-будівельне управління»на користь  ОСОБА_1  заборгованість по заробітній платі в сумі 21.515 гривень 41 копійка, а також компенсацію за невикористану відпустку в сумі 738 гривень 44 копійки, а всього 22.253 (двадцять дві тисячі двісті п’ятдесят три) гривні 85 копійок.

          Допустити негайне виконання рішення в частини виплати заробітної плати за 1 місяць.  

          В іншій частині відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Луганське шляхове ремонтно-будівельне управління»державне мито в розмірі 222 гривні 53 копійки та витрати пов’язані з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду справи в сумі 120 гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд м. Луганська.

Головуючий суддя                                                                                                                   О.В.Бугера