Справа №: 2-а-483/2011

                                             П О С Т А Н О В А

                                                Іменем України

30 червня 2011 року                                                                                  м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області у складі: головуючого-судді Карнасевич Г.І., розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України у місті Самборі Львівської області про визнання дій протиправними, зобов’язання здійснити нарахування та виплатити недоплачену щомісячну надбавку до пенсії як “Дитині війни”,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 14.06.2011 року звернулася в суд із позовом до управління Пенсійного фонду України у місті Самборі Львівської області про визнання дій протиправними, зобов’язання здійснити нарахування та виплатити у його користь надбавку до пенсії як “Дитині війни”у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням проведених виплат у межах строку звернення до адміністративного суду.

У обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що вона  відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року має соціально-правовий статус “Дитини війни”.

Відповідно до ст. 6 вказаного Закону, з 1 січня 2006 року, “Дітям війни”повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Однак, така допомога їй не виплачувалася в належній сумі.

Відповідно до підпункту 4 п. 2.1 розділу ІІ Положення про управління Пенсійного Фонду України, що затверджене постановою ПФУ від 30 квітня 2002 року за № 8-2, нарахування і виплата 30 відсотків надбавки до пенсії відноситься до компетенції відповідача, який відповідно до п. 1.2 розділу І вказаного Положення у своїй діяльності повинен керуватися Конституцією і Законами України та зобов’язаний суворо дотримуватися законних інтересів громадян.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами, що гарантовано п. п. 1 та 6 ст. 92 Конституції України, а згідно ст. 7 вищевказаного Закону, фінансове забезпечення соціальних гарантій, що визначені ст. 6 Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України у разі прийняття нових законів або внесені змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, а тому, згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов’язані діяти на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Конституційний Суд України цілою низкою преюдиціальних рішень (№ 6 рп/2007 від 9 липня 2007 року, № 10рп/2008 від 22 травня 2008 року) вже визнав такі дії держави (порушення права та невиплату 30 відсотків надбавки) неконституційними, а своїм останнім рішенням № 26 рп/08 від 27 листопада 2008 року по справі 1-37/2008 офіційно розтлумачив Кабінету Міністрів, що законами про державний бюджет не можна вносити зміни до чинних законів, зупиняти їх чи скасовувати, або встановлювати інше правове регулювання правовідносин, які є предметом інших Законів, адже держава не може відмовлятись від гарантованих Конституцією та визначених фінансових зобов’язань по забезпеченню прав людини, скасовувати їх чи обмежувати.

На підставі наведеного, позивачці повинна виплачуватися щомісяця надбавка до пенсії у вигляді 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.    

Відповідач подав заперечення, у якому послався на відсутність нормативного акту, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком для обчислення доплати дітям війни, відсутність бюджетного фінансування на вказані цілі, оскільки відповідно до норм чинного законодавства виплата подібної доплати до пенсії здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а кошти Пенсійного фонду України до Державного бюджету України не включені.

Дослідивши обставини справи, оцінивши подані сторонами документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за період з 14 грудня  2010 року до 14 червня  2011 року з урахуванням проведених виплат.

Керуючись ст. ст. 158, 159, 160, 162, 183-2 КАС України, ст. ст. 8, 22, 46, 55, 152 Конституції України, ст. ст. 1, 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року та № 10-рп від 22 травня 2008 року, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у місті Самборі Львівської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 14 грудня  2010 року до 14 червня  2011 року.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у місті Самборі Львівської області здійснити ОСОБА_1  перерахунок та виплатити підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, що вираховувати відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України  “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за період з 14 грудня  2010 року до 14 червня  2011 року із урахуванням проведених виплат.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у місті Самборі Львівської області виконати постанову негайно.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через місцевий суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя