17.08.2011                                                                                           2-188/11

                                             Справа № 188

                                                                                      2011 рік

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

          10 серпня  2011 року Новоазовський районний суд Донецької області

у складі:

судді                                                                                         Безрук Т.В.

при секретарі                                                                                          Ясиненко Л. В.

за участю позивача                                                                         ОСОБА_1

представника позивача                                                адвоката    ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Новоазовську цивільну справу за позовам ОСОБА_1 до приватного підприємства «Капітолій»(далі ПП «Капітолій») про визнання договору  недійсним,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з зазначеним позовом до відповідача.

В обгрунтування своїх позовних вимог зазначила, що 07 жовтня 2008 року між нею та відповідачем  ПП «Капітолій»був укладений кредитний договір № 012134  на суму  200000 гривень.

У відповідності з договором відповідач зобов’язався видати їй 200000 гривень, а вона зобов’язалася  повернути кредит та оплатити адміністративні  витрати по обслуговуванню кредиту, які повинна була оплачувати щомісячно до 15 числа кожного місяця.

У відповідності з договором вони здійснила 16 платежів з оплати адміністративних витрат на загальну суму 10560 гривень та  16 чистих внесків, тобто внесків в рахунок погашення ще не отриманої суми кредиту на загальну суму 24148,21 гривень.  Таким чином всього вона сплатила на рахунок відповідача 34708,21 гривень.

В травні  2009 року вона отримала від відповідача повідомлення, в якому від повідомив її про результати Асигнаційних заходів, у відповідності з яким вісім учасників отримали дозвіл на отримання позики при мінімальній кількості сплачених 6 загальних внесків та 90 чистих внесків. Разом з листом відповідачем були надіслані дві квитанції для оплати щомісячного чистого внеску в сумі 1111,11 гривень та для оплати щомісячних адміністративних внесків на суму 660 гривень.

Ознайомившись з повідомленням, вона зрозуміла, що стала жертвою  недобросовісної підприємницької діяльності з боку відповідача, який не має власних грошових коштів для виконання своїх грошових зобов’язань та вигадав умови програми «Лідер-плюс», яка є пірамідою.  Зрозумівши, що відповідач фактично обманув її, вона відмовилась  проводити платежі в травні 2009 року.

Листом від 25.05.2009 року № 10068 відповідач повідомив її про розірвання договору та повернення їй виплачених коштів в порядку, передбаченому п. 8.2. ст. 8 Договору.

Таким чином, відповідач порушив її права споживача, передбачені законом, а саме п.7 ч.3. ст. 19 та ч.6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», які забороняють утворення пірамідальних схем та передбачає недійсність правочинів с використанням недобросовісної  підприємницької  практики.         

На підставі ст.  п.7 ч.3, ч.6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 203, 215, 216 ЦК України просила визнати недійсним договір № 012134  від 07 жовтня 2008 року, укладений  між нею, ОСОБА_1,  та приватним підприємством «Капітолій»в особі Хараман Людмили Іванівни. Стягнути з приватного підприємства «Капітолій»на її користь   34708, 21 гривень.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просили позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання надав письмові заперечення на позовну заяву, просив справу розглянути без його участі в судовому засіданні, вважає, що позов є безпідставним, а позовні вимоги необґрунтованими, виходячи  з наступного.

Ствердження позивача, що нею був укладений кредитний договір є помилковим.

Так, відповідно п.1.3 ст. 1 додатку № 2 до оспорюваного договору послуги, які є предметом Договору, надаються шляхом формування груп учасників програми Лідер-плюс», метою яких є придбання товару, зазначеного в додатку № 1 до Договору.

Адміністратор програми (ПП «Капітолій») здійснює оплату вартості товару чи надає відповідну суму позики учаснику тільки після отримання ним дозволу та належного виконання умов договору.

Порядок участі в Асигнаційному заході, за результатами якого Адміністратор надає учасникам Дозвіл, а також умови його отриманні визначені в ст. 4 додатку № 2 до Договору.

Так, відповідно до п.4.10 ст. 4 зазначеного вище додатку № 2, учасник повинен надіслати заяву на участь в Асигнаційному заході до центрального офісу Адміністратора не пізніше, ніж за два дні до дати його проведення. Про дату проведення Асигнаційного заходу учасник може дізнатися в будь –якому консультаційному пункті Адміністратора або безпосередньо в його центральному офісі в м. Житомирі.

Відповідно до п.4.11. додатку № 2 до Договору перший та наступний дозвіл надаються в такому порядку: перевагу має той учасник, який надіслав заяву. Яка містить максимальне повідомлення та найбільшу кількість сплачених  загальних платежів.

Таким чином, оспорюваний договір не є договором про надання кредиту. Такий правочин за своєю природою є договором про надання послуг. Це зокрема підтверджується п.1.1 Договору.

Позивач неодноразово брала участь в Асигнаційних заходах, які проводилися відповідачем, але не отримала дозвіл, оскільки сплатила меншу кількість  загальних платежів, ніж учасники групи, що його отримали. Так, на Асигнаційному заході від 29.12.2008 року позивачем було сплачено 2 загальних платежі при мінімальній кількості 20 та повідомленні 90. На зоході, який відбувся 30.04.2009 року позивачем було сплачено достатню кількості платежів, але не було вказано повідомлення (копії заяв та результатів асигнаційних заходів додаються). Таким чином, відповідач не мав підстав надати позивачу дозвіл на тримання товару відповідно до умов договору. Зазначене підтверджується додатками до протоколів Асигнаційних заходів, з якими позивач мала можливість ознайомитись в будь –якому консультаційному пункті Відповідача, а також безпосередньо в його центральному офісі у м. Житомирі. Як вбачається з позовної заяви, позивач була ознайомлена з такими результатами.

22.05.2009 року позивач надіслала заяву про розірвання договору в односторонньому порядку, тобто після семи днів від дня його укладання . Таким чином, повернення грошових коштів має здійснитися відповідно до п.8.2 додатку № 2 до договору після закритті групи, яка буде закрита після виконання своїх зобов’язань останнім її учасником відповідно до умов договору. На даний час ця група  не закрита.

Таким, на даний час відсутні підстави для повернення позивачу сплачених грошових коштів.

Позивач вважає, що оспорюваний договір  є недійним відповідно до  п. 7 ч.3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки укладений в результаті недобросовісної підприємницької діяльності відповідача. Такий висновок є помилковим.

Так, відповідач зареєстрований як приватне підприємство в установленому законом порядку та здійснює свою діяльність шляхом укладення з фізичними особами відповідних договорів про надання послуг через мережу консультаційних пунктів. Договори укладаються представниками підприємства  за довіреністю. Посилання позивача на те, що діяльність відповідача є пірамідальною не відповідаю дійсності, оскільки не ґрунтується на умовах договору.

Інших доказів на підтвердження своїх міркувань позивач не надає.

Таким чином, позов є необґрунтованим, безпідставним, а тому не підлягає задоволенню.                     

Суд, вислухавши в судовому засіданні позивача та її представника,  з’ясувавши міркування відповідача щодо заявленого позову, викладене ним  у письмовій формі, дослідивши письмові матеріали справи, вважає позовні вимоги позивача  такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

          Судом встановлено, що 07.10.2008 року між позивачем ОСОБА_1 (далі за текстом договору «Учасник»)  та відповідачем ПП «Капітолій»(далі за текстом договору «Адміністратор») в особі Хараман Л. І. був укладений договір № 012134 (а.с.4), згідно з п.1.1  ст.1 якого Адміністратор за згодою Учасника, зобов’язується вчинити від імені та за рахунок Учасника певні юридичні дії, спрямовані на придбання товару, зазначеного у додатку № 1 до даного договору, на умовах діяльності програми «NЛідер-плюс», надалі за текстом «Програма», що міститься в додатку № 2, який є невід’ємною частиною цього договору, в тому числі: а) сформувати Групу Учасників, забезпечити її адміністрування, присвоїти та повідомити учаснику його код у групі; б) організовувати та проводити Асигнаційні Заходи, здійснити оплату товару на користь учасника або надати учаснику відповідну суму у позику; в) надавати інші послуги і здійснювати інші правочини, погодженні сторонами, у порядку та в строки, передбачені цим договором та додатками до нього.                  

У відповідності з п. 1.3. ст. 1 вказаного договору  Учасник доручив Адміністратору використовувати суми Чистих внесків для формування Фонду Групи та його розподілу, а також здійснювати оплату товару на користь Учасників Групи чи надавати відповідні суми у позику. Адміністратор не має право використовувати сплачені Учасником Чисті внески для  власних потреб.

Судом також встановлено, що позивач ОСОБА_1 здійснила на користь відповідача 16 платежів з оплати адміністративних витрат на суму 10560 гривень та 16 чистих внесків на загальну суму 24148,21 гривень, тобто всього сплатила  34708,21 гривень, що підтверджено письмовими доказами (а.с. 11,12,14,16,17,19,22,24,25) та не заперечувалося відповідачем.

Згідно повідомлення

Відповідно до п.7 ч.3  ст.  19 Закону  України «Про захист прав споживачів»забороняється  утворення,    експлуатація    або    сприяння     розвитку пірамідальних схем,  коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації,  яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.  

          Частиною 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актом цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.     

Відповідно до частини 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент  вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 ЦК України.     

Згідно ч.1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана  повернути другій стороні в натурі  все, що вона одержала на виконання цього правочину.

          Відповідно до ч. 3 ст. 216 ЦК України правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів правочинів.      

          Згідно п. 7  ППВСУ  № 9 від  06.11.2009 року «Про судову практику  розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний  недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, встановлених законом.

          На підставі викладеного, аналізуючи надані сторонами докази, а також умови зазначеного договору № 012134 (а.с.4) та додатків № 1,2 (а.с. 4 зворот, 5) суд приходить до висновку, що відповідач не має  власних коштів для здійснення оплати товару Учасника або надання Учаснику відповідної суми у позику, а використовує для цього суми  чистих внесків, сплачених Учасниками та здійснює свою діяльність за рахунок залучення інших Учасників, шляхом використання сплачених ними коштів. Тобто умови договору, укладеного між позивачем та відповідачем не відповідають вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».

          Враховуючи зазначене, суд вважає, що договір № 012134  від 07.10.2008 року, укладений  між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ПП «Капітолій»в особі Хараман Л. І. повинен бути визнаний недійсним, а з ПП «Капітолій»на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачені на його користь  34708,21 гривень.

Також на підставі ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача сплачені останньою  120 гривень з інформаційно –технічного забезпечення розгляду цивільної справи (а.с. 2), а на користь держави   стягує 347 гривень судового  збору.  

                   Керуючись ст. 10,11,60,61,81,88,209,212,214-215 ЦПК України, ст. ст. 203, 215,216 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року,  ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»,  суд -

В  И  Р  І  Ш  И  В :

          Позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного підприємства «Капітолій»про визнання договору  недійсним задовольнити.

          Визнати недійсним договір № 012134  від 07 жовтня 2008 року, укладений  між ОСОБА_1 та приватним підприємством «Капітолій»в особі Хараман Людмили Іванівни.

Стягнути з приватного підприємства «Капітолій»на користь ОСОБА_1  34708 (тридцять чотири тисячі сімсот вісім) гривень 21 копійку.

Стягнути з приватного підприємства «Капітолій»на користь ОСОБА_1  витрати на інформаційно –технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 120  (сто двадцять) гривень.

Стягнути з приватного підприємства «Капітолій»на користь на користь держави на рахунок 31412537700315, ЗКПО –34686825, МФО – 834016, код бюджетної класифікації –22090100, одержувач –управління Державного казначейства в Донецькій області, судовий збір в сумі 347 (триста сорок сім) гривень.

          На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Новоазовський районний суд  протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя