Справа № 2-1185/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

20 липня 2011 рокуКрасногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої - судді Нізік О.В.

при секретарі –Таран К.В.

за участю позивача –ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування завданої моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

26 жовтня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування  заявлених вимог посилався на те, що 14 листопада 2007 року Кіровським районним судом міста Дніпропетровська винесено вирок у відношенні ОСОБА_2, яким останнього визнано винним у навмисному нанесені йому тяжких тілесних ушкоджень та призначено покарання у вигляді одного року умовно. 15 грудня 2008 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська винесено заочне рішення по цивільній справі за його позовом до відповідача про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Рішення набрало законної сили 25 грудня 2008 року та було направлене на виконання. Однак до сьогодні рішення суду відповідачем не виконане. Відповідач навмисне уникає виконання рішення суду тривалий час, чим причинив йому моральну шкоду, яку він оцінює у 100 000 грн. 00 коп. та просить стягнути з відповідача  вказану суму.

У судовому засіданні ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про день та час розгляд у справи повідомлений.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.  

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа  має  право в порядку,  встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється   на   всі правовідносини, що виникають у державі.

Як встановлено у судовому засіданні, 14 листопада 2007 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська винесено вирок по кримінальній справі № 1-488/2005, яким визнано ОСОБА_2 винним в тому, що він 20.04.2007 року близько 12.00 години, знаходячись в їдальні ТОВ «Арт-Флекс», в ході виниклої сварки умисно наніс ОСОБА_1 два удари кулаками в область правої та лівої щелепної кістки, а потім на вулиці, біля входу в приміщення підприємства, близько 12.30 години, продовжуючи реалізовувати свій намір на спричинення тілесних пошкоджень, наніс декілька ударів руками та один удар ногою в область обличчя потерпілому, причинивши йому тілесні ушкодження, які відносяться до пошкоджень середньої тяжкості, заподіяно довге розладнання здоров’я більше трьох тижнів. Вироком визнано ОСОБА_2 винним у скоєнні злочини, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України. Суд призначив ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі строком на два роки. В порядку ст.ст.75, 76 КК України суд звільнив ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням на один рік, поклаВШI1 на нього обов’язки: не виїжджати за межі У країни на постійне проживання без дозволу органів кримінально - виконавчої системи; повідомляти органи кримінально - виконавчої системи про зміну місця проживання та навчання; періодично являтися для реєстрації в органи кримінально - виконавчої системи.

15 грудня 2008 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська винесене заочне рішення по цивільній справі яким були задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди від злочину та прийняте рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 37268,79 грн. в рахунок відшкодування матеріальної і моральної шкоди та про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 97,19 грн. судових витрат, а всього на загальну суму 37365,98 грн.

Зазначене рішення суду набрало законної сили 25 грудня 2008 року.

ОСОБА_2 умисно не виконує рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 грудня 2008 року, завдані позивачеві матеріальні збитки та моральну шкоду за рішенням суду позивачеві не відшкодував. Він вимушений був 12 березня 2009 року звернутися до суду та отримати в суді виконавчий лист та надати його для виконання до Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції.

26 березня 2009 року Красногвардійським ВДВС ДМУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, п. 2 якої визначено, що боржник ОСОБА_2 повинен «добровільно виконати рішення суду у семиденний строк з дня відкриття виконавчого провадження, а саме до 2 квітня 2009 року».

Оскільки ОСОБА_2 проігнорував вимоги закону і 03 квітня 2009 року Красногвардійським ВДВС ДМУЮ винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, якою встановлено, що боржником ОСОБА_2 «рішення суду у добровільний строк не виконано».

З відповідними заявами щодо ОСОБА_2, в частині умисного не виконання ним рішення суду про стягнення грошових коштів позивач звертався до прокуратури Дніпропетровської області та інших установ.

Однак, до цього часу, тобто протягом майже двох років, ОСОБА_2 умисно не виконує рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 грудня 2008 року, чим заподіяв істотну шкоду охоронюваним законом правам позивача, як громадянина. Позивачем були витрачені гроші на лікування внаслідок отриманих від ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, які йому не відшкодовані.

Відповідно до ст. 3 ч. 1 п. 1 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров'я здоров’є - це стан повного фізичного, душевного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб чи фізичних вад.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст. 10 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; та в інших випадках, встановлених законом.

Для відшкодування моральної шкоди за правилами ст. 1166 та 1167 ЦК України необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, наявність причинного зв’язку між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, наявність вини заподіювача шкоди. Таким чином лише наявність всіх вищезазначених умов є підставою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. Суд приймає до уваги ті обставини, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору .

Згідно  ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок порушення її прав і яка полягає,  в тому числі, у приниженні її честі,  гідності. При цьому розмір грошового відшкодування її визначається судом з засад розумності і справедливості,  залежно від характеру правопорушення,  глибини душевних страждань завданої внаслідок порушення її прав, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації,  ступеня вини особи,  яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин,  що мають істотне значення.

Наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, враховуючи, що у судовому засіданні позивачем доведено наявність у позивача втрат немайнового характеру, що настали у зв'язку з невиконанням рішення суду відповідачем, з наданих пояснень з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами така сума підтверджується, підлягають частковому задоволенню.  

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд враховує роз'яснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року N 5). Крім того, при визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із засад справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи те, що у судовому засіданні позивачем доведено наявність у позивача втрат немайнового характеру, що настали у зв'язку з невиконанням рішення суду відповідачем, з наданих пояснень з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами така сума підтверджується, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000,00 гривень.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст. 88 ЦПК України та враховуючи результат вирішення справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь судові витрати у сумі45 грн. 50 коп. з яких: судовий збір  у сумі 08 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у сумі 37 грн. 00 коп.

Враховуючи роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", Постановою Пленуму Верховного суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі»(із змінами та доповненнями), ст. 68 Конституції України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(із змінами та доповненнями), ст.ст. 10, 11 60, 81, 88, 209, 212-215, 224, 226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування завданої моральної шкоди –задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 10 000 грн. 00 коп., судовий збір  у сумі 08 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у сумі 37 грн. 00 коп.,  а всього 10045 грн. 50 коп.

В решті заявлених вимогах ОСОБА_1 –відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його постановив, за письмовою заявою відповідачів, котра може бути подана протягом десяти днів із дня отримання копії заочного рішення.

Суддя                                                                                                        О. В. Нізік