Справа № 2-865/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

07 червня 2011 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої - судді  Нізік О.В.

при секретарі –Таран К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 казначея садівничого товариства «Аіст», третя особа: садівниче товариство «Аіст»про стягнення матеріальної та моральної шкоди та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

20 липня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 09.08.2008р. він був обраний на загальних зборах головою садівничого товариства «Аіст»і виконував обов’язки голови до подання заяви 27.06.2009р. На загальних зборах СТ «Аіст»від 02.05.2009р. вирішили представити проект змін та доповнень до Статуту СТ «Аіст»і сплатити з кожної ділянки цільовий внесок 30 грн. 00 коп. за виконання послуг по розробці і внесенню змін та реєстрації нової редакції Статуту. Всього зібрано кошти з 51 ділянки. Згідно рішення загальних зборів СТ «Аіст» від 02.05. 2009р. було укладено договір від 08.06.2009р.-01 з підприємцем ОСОБА_3 на виконання послуг по розробці і внесенню змін до статуту  на суму 1200 грн. 00 коп. Відповідачка до плати ним грошей за договором від 08.06.09-01 підтвердила наявність у неї грошей зібраних по цільовому внеску за виконання послуг згідно договору і запевнила його в розрахунку з ним відразу після отримання ним нової редакції Статуту. Договір 08.06.09-01 підприємець ОСОБА_3 виконала 24.06.2009р. і отримала від нього його кошти у сумі 1200 грн. 00 коп. за виконання послуг. Відповідачка отримавши нову редакцію Статуту відмовилась видати йому кошти у сумі 1200 грн. 00 коп. Вважає відмову позивачки незаконною та вважає що одностороння відмова від виконання оплати договору спричинила штрафні санкції. Відповідачка порушила рішення загальних зборів не видавши йому кошти у сумі 1200 грн. 00 коп. та присвоїла ці кошти собі. Просив стягнути з відповідачки на його користь спричинені збитки у сумі 5083 грн. 00 коп.; стягнути з відповідачки на його користь витрати по сплаті держмита у сумі 51 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у сумі 120 грн. 00 коп.; зобов’язати відповідачку надати письмовий звіт йому щодо приходу і розходу грошей за цільовими внесками за 2009 рік та використання членських внесків СТ «Аіст»за 2009-2010 роки, які підтверджуються ревізійною комісією СТ «Аіст».

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідачки у судовому засіданні проти заявлених вимог заперечували, просили в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа  має  право в порядку,  встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється   на   всі правовідносини, що виникають у державі.

Як встановлено у судовому засіданні, дійсно позивач 09.08.2008р. був обраний на загальних зборах головою садівничого товариства «Аіст»і виконував обов’язки голови до подання заяви 27.06.2009р. На загальних зборах СТ «Аіст»від 02.05.2009р. вирішили представити проект змін та доповнень до Статуту СТ «Аіст»і сплатити з кожної ділянки цільовий внесок 30 грн. 00 коп. за виконання послуг по розробці і внесенню змін та реєстрації нової редакції Статуту. Викладені обставини сторонами у судовому засіданні не заперечувались.

Згідно рішення загальних зборів СТ «Аіст»від 02.05.2009р. (Протокол № 2) (а. с. 10-11)  договір від 08.06.2009р.-01 з підприємцем ОСОБА_3 на виконання послуг по розробці і внесенню змін до статуту на суму 1200 грн. 00 коп. укладено не було на відміну тверджень позивача у судовому засіданні. Лише вирішено що за відповідальний за представлення проекту змін та доповнень до Статуту СТ є ОСОБА_1

Позивач у позовній заяві та усно у судовому засіданні стверджував, що відповідачка обіцяла оплатити гроші за договором від 08.06.09-01 та підтвердила наявність у неї грошей зібраних по цільовому внеску за виконання послуг згідно договору і запевнення позивача в розрахунку з ним відразу після отримання ним нової редакції Статуту, однак жодних документів на підтвердження тому не надав. Позивач не звертався до органів міліції чи прокуратури з приводу шахрайських дій відповідачки.

Окрім того як вбачається з квитанції до прибуткового касового ордеру (а. с. 5), юридичні послуги при розробці статутних документів, проведення державної реєстрації статутних документів сплатило саме Садівниче товариство «Аіст». Дана квитанція не може слугувати доказом сплати позивачем своїх особистих коштів, а напроти.  

Вимоги щодо зобов'язання надати відповідачем звіт, не базуються на законі, оскільки відповідачка як казначей СТ «Аіст»не підзвітна суду чи позивачеві та даний спір не стосується оскарження дій казначея чи садівничого товариства щодо приходу і розходу цільових внесків за 2009-2010 роки.

Відповідно до статті 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу принципу змагальності сторони та інші особи, які беруть участь у справі, з метою досягнення рішення на свою користь, зобов'язані повідомити суду істотні для справи обставини, надати суду докази, які підтверджують або спростовують ці факти, а також вчиняти процесуальні дії, спрямовані на те, щоб переконати суд у необхідності постановлення бажаного для них рішення. В цивільному судочинстві змагальність виявляється в тому, що: дії суду залежать від вимог позивача та заперечень відповідача; суд вирішує справу в межах заявлених вимог та на підстав наданих йому доказів; особи, які беруть участь у справі, займають активне становище щодо інших учасників процесу та суду; сторони самостійно визначають, які саме докази подавати суду, а які притримати; особи, які беруть участь у справі, можуть брати участь у справі особисто або через представників; кожна особа зобов'язана доказати факти, на які вона покликається; у разі невиконання процесуальних обов'язків або нездійснення процесуальних прав для особи настають небажані для неї правові наслідки.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 60 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.ст. 27, 46 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 27 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Позовні вимоги не можуть базуватись лише на припущеннях, на підставі вищевикладеного, враховуючи заперечення відповідачки, суд вважає, що позивачем не доведено винність відповідачки у спричиненні йому збитків, а тому заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України та враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити позивачеві в задоволенні вимог щодо покладення судових витрат на відповідача.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 169, 212, 213-216, 218 ЦПК України, суд, -  

В И Р І Ш И В:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 казначея садівничого товариства «Аіст», третя особа: садівниче товариство «Аіст»про стягнення матеріальної та моральної шкоди та зобов'язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Суддя                                                                                               О. В. Нізік