Справа № 2-578/11

 РІШЕННЯ  

іменем України

22 червня 2011 року                                                                   Верхньодніпровський районний суд

                                                                                                     Дніпропетровської області

В складі: судді –Петрюк Т.М.

               При секретарі –Рудовій Л.В.

Розглянувши у відкритому  судовому засіданні в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,-

                                                  УСТАНОВИВ:

До суду звернувся позивач ОСОБА_1, з позовом про стягнення аліментів на утримання дитини  до відповідача  ОСОБА_2., посилаючись на наступне: 02.11.1994 року він вступив в шлюб з громадянкою ОСОБА_3, яка після реєстрації шлюбу взяла його прізвище ОСОБА_2

      В  період шлюбу  в них народився син  - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.  

      В даний час він з відповідачкою припинив шлюбні відносини, вони проживають окремо. Шлюб між ними розірваний за рішенням суду від 05.05.2008 року. Відповідачка в добровільному порядку не бажає надавати кошти на утримання дитини. Його особистих доходів недостатньо для нормального духовного та  фізичного розвитку дитини. Дитина проживає разом з ним та перебуває на його повному  утриманні, що й стало підставою звернення до суду.

      Відповідач  ОСОБА_2, звернулась з зустрічною позовною заявою про стягнення аліментів на свою користь з  ОСОБА_4, посилаючись на те,  що після розірвання шлюбу відповідач жодного разу не надавав їй  допомоги на утримання дитини. Дитина проживає разом з нею та перебуває на її повному утриманні. Вона  матеріально утримує дитину. В 2008 році подарувала сину квартиру, розташовану в АДРЕСА_1.

     Вона хоч і проживає окремо  від сина, але матеріально підтримує його, купує одяг та харчі. Відповідач же згідно довідки від 23.05.2011 року зареєстрований по АДРЕСА_2 і ніякої матеріальної  допомоги сину не надає

      Вона офіційно ніде не працює, займається дрібними підробітками, за які отримує мізерний прибуток, якого недостатньо для утримання вже дорослої дитини, у якої відповідно і зростають потреби. Більше того син після закінчення загальноосвітньої школи має намір навчатись у вищому  учбовому закладі, а для  цього потрібно гарно готуватись і навіть звертатись за послугами репетитора. Вона сама не може надати дитині необхідної матеріальної підтримки.

             В  судовому засіданні    позивач за первісним позовом позовні вимоги підтримав,  давши пояснення фактично установлені матеріалами справи. Проти задоволення позовних вимог за зустрічним позовом заперечував, при цьому пояснив. що син проживає разом з ним.   Мати дитини проживає окремо і ніякої допомоги на утримання дитини не надає

      Відповідач  в судовому засіданні   позовні вимоги   за первісним позовом не  визнала,  Позовні вимоги за зустрічною позовною заявою  підтримала при цьому пояснила. що з  ОСОБА_1,  вона хоч і розірвала шлюбу в 2007 році, але проживала з ним однією сім»єю до  лютого 2010 року. Вона забезпечувала матеріально дитину,  готувала їжу консервувала,  купувала одяг.

    Представник  відповідача проти задоволення позовних вимог за первісним позовом заперечувала при цьому пояснила. що  батько разом з дитиною не проживає, так як він зареєстрований  та проживає за іншою адресою. Згідно акта депутата  Верхньодніпровської міської ради  дитина проживає сама та потребує матеріального захисту, крім того мати подарувала дитині квартиру, тобто приймає участь  тому у стягненні аліментів з її довірительки потрібно відмовити

    Вислухавши  осіб, що приймає участь у розгляді справи, свідка, дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку, що позовні вимоги за первісним позовом  підлягають задоволенню, а позовні вимоги за зустрічним позовом задоволенню не підлягають за  наступними підставами:

      Як встановлено в судовому засіданні сторони перебували в   шлюбних відносинах з з 02.11.1994 року по, по 07.10.2008 року

      В   шлюбу у них народився син – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1

  Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов”язані утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття.

    Згідно копії рішення про розірвання шлюбу між сторонами від 05.09.2008 року. На час розірвання шлюбу  син проживав разом з  батьком ОСОБА_1

    Згідно акта депутата Верхньодніпровської міської ради  від 06.04. 2010 року, встановлено, що дитина проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1.

     Відповідно до довідки Верхньодніпровської міської ради встановлено, що  до складу сім»ї ОСОБА_1, входить його син – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

      Відповідач ОСОБА_2, надала в судове засідання  акт депутат Верхньодніпровської  міської ради від 23.05.2011 року, згідно якого дитина ОСОБА_4, в квартирі АДРЕСА_1 проживає одна та потребує соціального захисту. Та  адресну довідку про те, що ОСОБА_1, знявся з реєстраційного обліку в АДРЕСА_1  та з 19.05.2011 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2.

    Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5, в судовому   засіданні пояснив, що дитина проживає одна. Раніше до дитини і він ходив і баба ходила., а тепер ОСОБА_1, їх до квартири не пускає.  ОСОБА_1. виписався з квартири, проживає з  своєю співмешканкою за її адресою і з ним розмовляти не бажає. Мати дитини також з дитиною не проживає.

     Суд критично відноситься до  показань свідка, так  як вони є суперечливими і в більшості  направлені на вияснення власних стосунків,  а не на обставини справи. Крім того свідок, хоч і вказує, що батько з дитиною не проживає, але тут же зазначає, що коли він, чи його дружина приходять відвідати  онука, та батько їх до квартири не пускає, що  є підтвердженням факту  його проживання в даній квартирі. Також свідок пояснив. що він та його дружина купували хлопчику, як харчі так і  одяг, але ці показання не підтверджують участь матері  у матеріальному забезпеченні дитини.

     З метою перевірки, з ким саме проживає дитина, та хто приймає участь у її матеріальному  утриманні, судом було  надане доручення органу опіки та піклування Верхньодніпровської міської ради та  службі у справах дітей Верхньодніпровської райдержадміністрації перевірити цей факт.

    Згідно повідомлення Верхньодніпровської міської ради встановлено, що неповнолітній ОСОБА_4, проживає в АДРЕСА_1. під час перевірки його батька дома не було, зі слів ОСОБА_4 він був на роботі. В квартирі охайно, чисто, хлопець охайний, чистий, акуратний, з його слів він мешкає з батьком, який турбується про нього, купує одяг та все необхідне. Факт, що  батько проживає разом з неповнолітнім ОСОБА_4, підтвердила і сусідка.

     Аналогічна відповідь отримана і від служби у справах дітей Верхньодніпровської райдержадміністрації. В даній відповіді також вказується, що хлопчик з матір»ю фактично не спілкується, ніякої допомоги від неї не отримує, та спілкуватись з матір»ю не бажає.

    Таким чином судом встановлено, що дитина проживає разом з батьком та перебуває на його повному  утриманні.

     Мати матеріальної допомоги на утримання сина не надає. Посилання  відповідачки та її представника на той факт, що до лютого 2010 року  відповідачка проживала разом з позивачем, не має значення до даної справи, так позов поданий 11.04.2011 року, коли сторони вже спільно не проживали. Факт, що відповідачка подарувала сину квартиру, не  може розцінюватись судом як її участь в утриманні дитини. Так  як в договорі не вказується, що квартира подарована в рахунок сплати аліментів. Крім того батьки мають право в будь-який час  дарувати подарунки своїм дітям, без будь-яких умов.

      За таких обставин суд вважає, що з відповідачки підлягають стягненню аліменти на утримання сина.

      Відповідно до ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може  визначити розмір аліментів в твердій грошовій сумі.

      Судом встановлено, що  відповідачка не працює, не постійного  постійного прибутку. Отримувані неї прибутки мають мінливий та  нерегулярний характер, тому суд вважає за можливе стягнути з відповідачки аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі.

  Вирішуючи питання розмір аліментів суд враховує матеріальне положення сторін відповідач  працює, інших утриманців   не має. Позивач  не працює, інших утриманців не має, хоч є особою працездатного віку та може працювати

     За таких обставин  суд вважає, що з відповідача потрібно стягнути  аліменти на  утримання  сина в розмірі  500 грн. дану суму  суд вважає розумною та достатньою за даних умов, для забезпечення потреб дитини відповідно до її віку та потреб.  Доказів про те, що відповідачка не має можливості сплачувати дану суму  суду не надано.

  Відповідно п. 1 ст. 367 ЦПК України рішення суду підлягає негайному виконанню в межах платежу за один місяць

       Відповідно до ст. 81 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

       Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в суму 51 грн.

        На основі ст. 184 СК України, керуючись ст. 10, 60, 81, 88, 212 ЦПК України суд,-

                                                        ВИРІШИВ:

      Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь  ОСОБА_1 аліменти на  утримання сина - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в   твердій грошовій сумі 500 грн., щомісячно, починаючи стягнення з 11.04.2011 року і до повноліття дитини.

      У задоволенні позовних вимог за зустрічною позовною заявою про стягнення аліментів з ОСОБА_4 - відмовити

    Стягнути з  ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в сумі 51 грн., та  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

      Рішення в межах платежу за один місяць відповідно до п. 1 ст. 367 ЦПК України піддіти негайному виконанню     

     Рішення може бути оскаржене до судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з моменту його проголошення, шляхом подачі  апеляційної скарги через Верхньодніпровський районний суд.   Особи, які брали участь у судовому засіданні, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання цього рішення

Суддя