дата документу :

                                                                                                                                                                   Справа №2-182/11р.

Р І Ш Е Н Н Я

                                                                                           (заочне)

Іменем України

21 лютого 2011 р. Бориспільський міськрайонний суд Київської області  в складі:

          головуючого  судді                                Кабанячий Ю.В.,

          при секретарі                                          Захарченко Ю.М.,

          з участю позивача                                  ОСОБА_1,

          розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Бориспіль справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої ушкодженням здоров’я, суд,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2010 р. позивач звернулася з вказаним позовом до суду в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь 9 138,91 коп. майнової шкоди та 10000 грн. моральної шкоди, а також судові витрати.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на той факт, що  06.06.2010 р. о 21 год. на 39 км. автодороги Київ-Харків сталася дорожньо-транспортна пригода, учасниками якої була позивач та відповідач. Під час її руху на власному велосипеді, на неї здійснив наїзд відповідач на своєму автомобілі НОМЕР_1.

По даному факту проводилася перевірка співробітниками Бориспільського МВ ГУ МВС України, відповідно до якої була винесена постанова від 24.06.2010 р. про відмову в порушенні кримінальної справи, з якої вбачається, що водій ОСОБА_2, після зіткнення, не зупиняючись, продовжив рух, чим порушив п.п.2.10 а,б,в,г Правил дорожнього руху. Крім того перебував в стані алкогольного сп’яніння, чим порушив п.п. 2.9 а ПДР.

В результаті ДТП її транспортний засіб був пошкоджений, а її госпіталізовано до Бориспілської ЦРЛ. Перебувала на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні лікарні із діагнозом: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забій грудної клітини з правої сторони, рвана рана волосистої частини голови, забійна рана лівого гомілково-ступеневого суглобу, гематома сідничної ділянки, гематома ліктьового суглобу, забій шийного відділу хребта. Зазначені тілесні ушкодження підтверджуються актом судово-медичного обстеження КОБСМЕ від 17.06.2010 р. №109-д.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08.07.2010 р. по справі №3-2777/10, ОСОБА_2 визнано винним в порушенні ПДР України, а саме п.п.2.3 б, 12.1, 12.2, 12.3,13.3 та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та піддано штрафу на суму 425 грн.

Під час лікування вимушена була купувати необхідні ліки та матеріали медичного призначення. Згідно фіскальних чеків нею було придбано медичних препаратів на суму 1637,71 грн. також їй було призначено санаторно-курортне лікування в санаторії «Березовий Гай»м.Миргород, який базується на лікування цукрового діабету. Вартість даної путівки 6336 грн.

В наслідок ДТП був пошкоджений її велосипед «Аіст». Нею був придбаний новий велосипед такої ж марки за 900 грн.

Також вона є пенсіонером з 1992 р. Станом на 06.06.2010 р. мінімальна заробітна плата складає 884 грн. Тому позивач вважає, що за час перебування на стаціонарному лікуванні дев*ять календарних днів ( з 06.06.2010 р. по 14.06.2010 р.), її втрачена вигода складає 265,20 грн. Тому підсумовуючи викладене, загальна сума матеріальної шкоди становить 9138,91 грн.

Крім того, в наслідок ДТП їй заподіяна моральна шкода, яку вона оцінює в 10000 грн. Після ДТП вона неодноразово зверталася за медичною допомогою, необхідне кваліфіковане обстеження у окуліста, яке коштує 500 грн. Вона повністю стала непрацездатною та не в змозі працювати на присадибній ділянці, урожаєм з якої вона забезпечувала своє життя необхідними продуктами харчування. Враховуючи характер тілесних ушкоджень, фізичний біль та страждання, яких вона зазнала в момент ДТП та під час лікування, а також необхідністю тривалого подальшого лікування, вважає вказану суму достатньою для відновлення свого стану.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтвердила та просила їх задовольнити.

Відповідач  ОСОБА_2 та його представник в судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши думку позивача, який не заперечував проти ухвалення заочного рішення по справі, відповідно до ч.1 ст. 224 ЦПК, суд намісці ухвалив продовжити розгляд справи по суті у відсутності відповідача та його представника та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд дослідив, оцінив та проаналізував всі зібрані по справі докази в їх сукупності, і дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає частковому задоволенню з таких  підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 24.06.2010 р. винесену органом дізнання Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області, по факту дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 06.06.2010 р. на 39 км. а/д Київ-Харків Бориспілського р-ну - відмовлено на підставі ст. 6 п.2 КПК України. Водія ОСОБА_2 притягнути до адміністративної відповідальності за ст. ст. 124,122-4,130 КУпАП (а.с.5-7).

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08.07.2010 р. ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та оштрафований на 425 грн. (а.с.8). Даних про те, що дана постанова не змінена та не скасована у встановленому законом порядку, суду подано не було. Тому суд вважає, що дана постанова  вступила в законну силу.

Відповідно до ч.4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дії особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Факт заподіяння ДТП з вини відповідача повністю підтверджується як вказаними доказами так  і відмовним матеріалом №2300 за 2010 р. по факту ДТП, що сталася між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який оглядався в судовому засіданні.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо). Володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Суд вважає встановленим факт керування відповідачем  автомобілем  НОМЕР_1 на відповідній правовій підставі, так як даний факт підтверджується копією технічного паспорта на вищевказаний автомобіль (а.с.30 відмовного матеріалу).

Матеріальна шкода та тілесні ушкодження позивачу заподіяно джерелом підвищеної небезпеки. Цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів відповідачем застрахована в страховій компанії «Україна»(а.с.32 відмовного матеріалу). Суд з власної ініціативи не може залучити в якості співвідповідача вказану страхову компанію, так як не може вийти за межі позовних вимог.

При визначенні суми матеріальної шкоди суд виходить з суми, яка підтверджена відповідними письмовими доказами.

Відповідно до копії фіскальних чеків (а.с.15,18-19). сума витрачена позивачем на придбання ліків становить 1484,06 грн. Дата придбання даних чеків зазначена з 06.06.2010 р. і далі. Відповідно до товарних чеків (а.с.16-17), позивачем було придбано ліків на загальну суму 208 ,40 грн. тому загальна сума витрачена позивачем на придбання ліків становить 1484,06 + 208,40= 1692,46 грн.

Відповідно до товарного чека (а.с.30), позивачем було придбано велосипед «Аіст»вартістю 900 грн., замість ушкодженого, відповідно до протоколу огляду і затримання транспортного засобу (а.с.12).

Відповідно до копії медичної картки позивача, остання неодноразово зверталася до медичного закладу з скаргами на головну біль, головокружіння, шат кість при ході. Наслідки - після перенесеної ЗЧМТ 06.06.2010 р. струс головного мозку (а.с.20-29).

Позивач ставить вимогу про стягнення з відповідача суми 6336 грн. для оплати путівки на санаторно-курортне лікування щодо цукрового діабету (а.с.13-14). В матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували причинний зв’язок між вказаним ДТП та хворобою цукрового діабету позивача. Суд не має фахових знань з даного приводу, але враховуючи  неодноразові звернення позивача до лікарів після ДТП, приходить до переконання, що потерпілій необхідно пройти курс лікування в санаторно-курортних закладах для відновлення втраченого здоров*я.

Таким чином з відповідача на користь позивача необхідно стягнути кошти в сумі 6336 грн. на санаторно-курортне лікування, що не суперечить вимогам ст. 1195 ЦК України.

В частині вимог щодо стягнення з відповідача суми 265.20 грн. відшкодування втраченого доходу за червень 2010 р., суд відмовляє в зв’язку з недоведеністю самого втраченого доходу та яким чином  перебування дев’ять днів на стаціонарному лікуванні, вплинуло на отримання доходу позивачем - пенсіонером.

Таким чином судом визнано, що внаслідок дій відповідача, позивачу заподіяна матеріальна шкода в наслідок ДТП на суму 8928,46 грн.= 1692,46 + 900+ 6336.

Крім того, за даних обставин справи позивач має право на відшкодування моральної шкоди, відповідно до ст. 23 ЦК України.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі діями іншої особи.

Особа  звільняється від  відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

Суд погоджується з доводами позивача, що їй була заподіяна значна моральна (немайнова) шкода в зв’язку з тілесними ушкодженнями та тривалим часом для відновлення здоров’я. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Одноразову суму відшкодування, яку необхідно стягнути з відповідача, відповідно до ч.1 ст. 1168 ЦК України,судом оцінено в  5000 грн., виходячи з принципів розумності і об’єктивності та врахування можливості відповідача сплачувати вказану суму та вважає дану суму достатньою для відновлення нормальних життєвих зв’язків, душевного стану та відновлення здоров*я.

Відповідно до п.4 ч 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», п.3 ч.3 ст. 81 ЦПК України, по даній категорії справ, позивач звільнений від сплати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи та державного мита. Відповідно до ч.3 ст. 88 ЦПК України, у разі, якщо позивач, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави. Таким чином з відповідача ОСОБА_2 в дохід держави необхідно стягнути 37 грн. інформаційно-технічного забезпечення та 8,50 коп. державного мита.

Тому, керуючись ст.ст.23, 268, 1168, 1187, 1195  ЦК України, ст.ст.60,61,81,88,213-215, 218, 224 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

           Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь  ОСОБА_1 матеріальну шкоду  в сумі 8928 (вісім тисяч дев’ятсот двадцять вісім) грн. 46 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь  ОСОБА_1 моральну (немайнову) шкоду  в сумі 5000 (п’ять тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 37 грн. інформаційно-технічного забезпечення судового розгляду та 8,50 грн. державного мита.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

              Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

          Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

          Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого цим Кодексом.

           Суддя                                           .                                                                                                         Ю.В.Кабанячий