Справа № 2-52/2008
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2008 року Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючої судді : Чернота С.В.
при секретарі : Борисовій Н.Г.
за участю:
представника позивача: Проценка В.К.
відповідача: ОСОБА_1.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ясинувата цивільну справу за позовною заявою КП «Об'єднання житлово - комунального господарства Ясинуватської міської Ради» до ОСОБА_1про відшкодування шкоди завданої працівником,-
в с т а н о в и в:
У вересні 2007 року позивач звернувся до суду з позовом вказавши, що 1 серпня 2005 року КП «ОЖКГ ЯМР» уклало з відповідачем трудову угоду, згідно з якою він виконував обов'язки майстра сантехнічної дільниці.
З відповідачем 01.08.2005 року був укладений договір про повну матеріальну відповідальність, згідно з яким останній повинен нести повну матеріальну відповідальність за ввірені йому товарно-матеріальні цінності, вести облік, складати та надавати в установленому порядку товарно-грошові та інші звіти про рух та залишки.
Наказом №295-ок від 21 жовтня 2005 року відповідач був звільнений за власним бажанням. При звільненні підприємство з відповідачем провело остаточний розрахунок, але за нездані товарно-матеріальні цінності за ним залишилася нестача товарно-матеріальних цінностей в сумі 3044,70 грн. (ціни на матеріали, які діяли на момент поставки згідно з цінами постачальника), які не були ним передані при розрахунку. Провести утримання в безспірному порядку було не можливо в зв'язку з не здачею звітів про списання товарно-матеріальних цінностей.
Відповідач до звільнення не розрахувався з підприємством за взяті на складі товарно-матеріальні цінності і на 21.10.2005 року за ним залишилася нестача товарно-матеріальних цінностей, що завдало позивачу матеріальної шкоди в сумі 3044,70 грн. Щоб не доводити дану суперечку до суду 16.06.2006 р. відповідачеві було направлене письмове попередження про добровільне урегулювання цієї суперечки, нащо останній ніяк не відреагував.
У відповідності зі ст. 130, п. 1 ст. 134 КЗпП України особи, які уклали договір про повну матеріальну відповідальність несуть матеріальну відповідальність перед підприємством в повному розмірі. Виходячи з цього, відповідач ОСОБА_1. причинив КП «ОЖКГ ЯМР» матеріальну шкоду у розмірі 3044,70 (три тисячі сорок чотири) грн.70 коп.
Просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1на користь Комунального підприємства «Об'єднання житлово-комунального господарства Ясинуватської міської ради» матеріальну шкоду в розмірі 3044,70 (три тисячі сорок чотири) грн. 70 коп., завдану підприємству відповідачем внаслідок неналежного виконання покладених на нього трудовою угодою обов'язків, а також стягнути з відповідача судові витрати та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення відповідно до обставин викладених у позові, а також пояснив, що на момент звільнення ОСОБА_1. підприємству була відома його заборгованість, але на підприємстві не було юридичного відділу, тому з позовом до ОСОБА_1. своєчасно до суду не звернулися, був пропущений строк позовної давності. Просив суд визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що з 01.08.2005 року він працював майстром сантехнічної ділянки в КП „ОЖКХ” та 01.08.2005 р. було укладеной договір про повну матеріальну відповідальність, згідно з яким він повинен нести повну матеріальну відповідальність за ввірені йому товарно-матеріальні цінності. В день його звільнення 21.10.2005 р на його місце було прийнято майстра, всі матеріали знаходилися на дільниці. Комісія з передачі товарно - матеріальних цінностей не створювалася. Довідку про нестачу матеріальних цінностей він не бачив, його підпису на ній немає. 15 листопада 2005 року в касі бухгалтерії КП „ОЖКГ” з ним було проведено розрахунок, ніяких вимог з боку адміністрації до нього не було. В інвентарезаційних описах товаро-матеріальних цінностей №53, 54 від 12.09.2005 року, та 21.10.2005 року стоїть його підпис. Вважає, що позивачем було пропущено строк звернення до суду без поважних причин. Просив суд примінити строк позовної давності.
Свідок ОСОБА_2 показала суду, що працює на КП „ОЖКГ Ясинуватської міськради” інженером ПТВ і щомісяця перевіряє роботу майстрів, перевіряє норму списання, списує матеріали. При звільненні ОСОБА_1 не здав наряди на списання матеріалів, про що вона повідомила бухгалтера-матеріалиста.
Суд заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, свідка, досліджувавши матеріали справи, в межах заявлених вимог, вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 1 серпня 2005 року КП «ОЖКГ ЯМР» уклало з відповідачем ОСОБА_1. трудову угоду, згідно з якою він виконував обов'язки майстра сантехнічної дільниці. З відповідачем 01.08.2005 року був укладений договір про повну матеріальну відповідальність, згідно з яким останній повинен нести повну матеріальну відповідальність за ввірені йому товарно-матеріальні цінності.
Наказом №295-ок від 21 жовтня 2005 року відповідач був звільнений за власним бажанням.
Відповідно до інвентаризаційної описи товарно-матеріальних цінностей від 21.10.2005 року, яка була проведена при звільненні з підприємства відповідача, за ним залишилася нестача товарно-матеріальних цінностей в сумі 3044,70 грн., що завдало позивачу матеріальної шкоди в сумі 3044,70 грн.
Згідно до вимог ст. 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли:
1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;
Згідно до вимог ч.3 ст. 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
Відповідно до вимог ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
Згідно роз'яснень п4 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами трудових спорів” встановлені статтями 228, 223 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.
Судом встановлено, що позивачу про нестачу товарно-матеріальних цінностей в сумі 3044,70 грн. з вини відповідача стало відомо 21.10.2005 року, та позивач мав можливість звернутися з заявою про вирішення спору безпосередньо до суду, про що він попереджує відповідача у листі від 16.06.2006 року, але звернувся до суду з позовом про стягнення матеріальної шкоди лише 03.09.2007 року.
Суд вважає, що позивачем не надано доказів поважності причин пропуску строку позовної давності, тому суд вважає неможливим поновити порушений позивачем строк.
На підставі викладеного, керуючись ст. 134, 138, 233, 234 КЗпП України, ст. 10, 11, 57, 58, 59, 60, 88, 209, 212, 214-215, 217, 218 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовної заяви КП «Об'єднання житлово - комунального господарства Ясинуватської міської Ради» до ОСОБА_1про відшкодування шкоди завданої працівником - відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, з подачею її копії до апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: