18.07.2011                                                                                                              Справа№2-3101/11   

                                                             Р І Ш Е Н Н Я

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                  18  липня 2011 року          Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Бондаря В.Я.

при секретарі Макаренко О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  м. Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Одеський морський торгівельний порт», за участю 3-ї особи - начальника Державного підприємства «Одеський морський торгівельний порт»Павлюка Миколи Пантелемоновича  про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, матеріальної допомоги та моральної шкоди  

                                                             В С Т А Н О В И В:

 Позивач  звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт», та, змінивши в ході розгляду справи  предмет позовних вимог письмовою заявою від 05 жовтня 2010р., просив суд визнати протиправними та скасувати накази Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт»від 08.04.2009р. №212к 3-2 про звільнення його з посади змінного механіка на підставі п.7 ст.40 КЗпП - появи на роботі в нетверезому стані; від 16.08.2010р. №583к про скасування наказу від 18.06.2010р. №422к про поновлення його на роботі механіком (змінним) автобази, поновити його на посаді змінного механіка та анулювати запис в його трудовій книжці про звільнення його з посади змінного механіка на підставі п.7 ст.40 КЗпП відповідно до наказу Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт»від 08.04.2009р. №212к 3-2, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу з 09.04.2009р. до встановлення на роботі, а також суму матеріальної допомоги, моральну шкоду у розмірі 50 000 гривень. При цьому посилався на те, що він працював з 05.11.2005 року на посаді механіка (змінного) автобази ДП «ОМТП». Наказом начальника ДП «ОМТП»був звільнений з посади на підставі п.7 ст.40 КЗпП України за появу на роботі у нетверезому стані. Підставою для звільнення був факт його знаходження в нетверезому стані, підтверджений результатами медичного огляду, проведеного о 07:45 годині 13.02.2009р. (встановлено 1,28% алкоголю) та повторно 07:58 13.02.2009р. (встановлено 1,10% алкоголю), за даними «Протоколу медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивних речовин та стану сп'яніння»від 13.02.2009р.№9/9. Вважає, що протокол складений з порушенням Інструкції про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів. В протоколі від 13.02.2009р. не зазначено яких-небудь ознак знаходження в стані алкогольного сп'яніння, крім запаху з рота, з чим він також не згодний. Також йому не пропонували пройти медичний огляд в Одеському наркологічному диспансері,  проте, в акті №9/9 зазначено, що він їхати на експертизу відмовився, що нічим не підтверджуюється. Не визнає результати медичного огляду від 13.02.2009р., складений МСЧ ДП «ОМТП», оскільки він їх не знав. Рішенням  Приморського районного суду м.Одеси від 11.06.2010р., він був поновлений на роботі, та  18.06.2010р. був виданий наказ начальника ДП «ОМТП»№422/к, згідно якого  з 14.06.2010р. його поновлено  на посаді механіка (змінного) автобази, з виплатою йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі місячної заробітної плати, проте, згодом, 16.08.2010р. начальник ДП «ОМТП»видав наказ №583к, згідно якого у зв'язку зі скасуванням ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 21.07.2010р. рішення Приморського районного суду від 11.06.2010р. про поновлення його на роботі, наказ №422к від 18.06.2010р. про поновлення на роботі ОСОБА_1 скасований. Це відбулось у період його непрацездатності. Незаконним звільненням йому й членам його родини заподіяна значна моральна шкода, оскільки він є  є інвалідом другої групи, у результаті незаконного  звільнення з роботи через  появу на роботі в нетверезому стані, він був не в змозі влаштуватися на іншу роботу, внаслідок чого втратив дохід для існування. Через це змінилися взаємовідносини як у родині, так і з знайомими й родичами, порушений звичний спосіб життя,  значно погіршився стан здоров'я у всіх членів родини. Завдану моральну шкоду  оцінює в розмірі 50 000 гривень.

        В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник за довіреністю ОСОБА_3 змінений позов підтримали, просили суд його задовольнити. Представник відповідача - Державного підприємства «Одеський морський торгівельний порт»та 3-ї особи - начальника Державного підприємства «Одеський морський торгівельний порт»Павлюка Миколи Пантелемоновича  за довіреностями - ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнав, просив суд у його  задоволенні відмовити. Ним до суду надавались письмові заперечення на  позовну заяву, в яких він посилався на те, що позивач 13.02.2009 року грубо порушив трудову дисципліну, а саме знаходився на робочому місці під час робочої зміни у нетверезому стані, що підтверджується результатами медичного огляду, проведеного о 7:45 годині, а також даними  «Протоколу медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивних речовин та стану сп’яніння»№ 9/9 від 13.02.2009 року, складений МСЧ ДП «ОМТП». Звільнення позивача було погоджено з профспілковим комітетом. Також,   згідно п.13 Додатку № 15 Колективного договору ДП «ОМТП»на 2008-2010 рік передбачено, що порушникам трудової і виробничої дисципліни, що допустили за останні 12 місяців, передуючих щорічній відпустці, прогул, появу на роботі або території порту в нетверезому стані, розкрадання вантажу або іншого майна, за інформацією відділу кадрів, допомога на оздоровлення не надається. Вимога щодо відшкодування моральної шкоди є необґрунтованою.  В доповненнях до письмових заперечень від 12.07.2011р. представник посилався на те, що факт нетрверезого стану позивача підтверджується попереднім обстеженням фельдшера-нарколога із застосуванням технічного засобу Alkotest 6510 у присутності багатьох свідків. Таким чином, адміністрацією порту не було порушено жодних умов розірвання трудового договору з позивачем.

         Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3, представника відповідача  та 3-ї особи за довіреностями - ОСОБА_4, заслухавши показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, пояснення експерта  Тарасової О.С., дослідивши матеріали висновку експерта №492 від 26.04.2011р. за призначеною судом судово-медичною експертизою, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

         Судом встановлено, що позивач  працював на посаді механіка (змінного) автобази Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт», з 05.11.2005 року по 08.04.2009 року.

                                                              (т.1, а.с.4-5)

         08.04.2009 року Державним підприємством «Одеський морський торговельний порт»виданий наказ, погоджений з профспілковим комітетом, про припинення трудового договору № 212К 3-2 про звільнення позивача з посади змінного механіка по ст. 40 п.7 КЗпП України (поява на роботі в нетверезому стані).  

                                                                  (т.1, а.с.5)

          Протоколом медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивних речовин та стану сп’яніння»№ 9/9 від 13.02.2009 року, складений медсанчастиною (МСЧ) ДП «ОМТП», встановлений факт перебування позивача  13.02.2009р. у стані алкогольного сп’яніння

                                                                  (т.1, а.с.29 )

         Суд вважє, що термін «особа, яка вживала алкогольні напої»та «особа у стані алкогольного сп’яніння»відрізняється кількістю алкоголю в крові та інших біологічних середах.

        Протоколом засідання профспілкового комітету та адміністрації автобази ГП «ОМТП»від 08.04.2009р. ухвалено надання згоди адміністрації порту на звільнення ОСОБА_1 по п.7 ст.40 КЗпП України

                                                            (т.1, а.с.32).

       Згідно до актів, складеними співробітниками порту 13.02.2009р., ОСОБА_1 відмовився  надати письмові пояснення з приводу вживання алкоголю на роботі та підписувати протокол №9/9 медичного огляду щодо  встановлення факту сп’яніння

                                                             (т.1, а.с.40,41).

       Протоколом від 13.02.2009р. ОСОБА_1 був відсторонений від роботи змінного механіка автобази порту

                                                               (т.1, а.с.46).

       Згідно до листків непрацездатності, позивач хворів  з 14.02.2009р. по 19.02.2009р., з 01.03.2009р. по 12.03.2009р., з 27.07.2010р. по 17.08.2010р., з 19.08.2010р. по 14.09.2010р.

                                                               (т.1,а.с.30,31, 141-142).

            Протоколом   медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивних речовин та стану сп’яніння  № серії 000925  від 13.02.2009 року, складений лікарем-наркологом КУ «Одеський обласний наркологічний диспансер» Фантаз В.Г., встановлено, що на час огляду позивача  о 16-00 годині  13.02.2009р., етанол не виявлений, у зв’язку з чим лікар дійшов до висноску, що ОСОБА_1 тверезий.

                                                         (  т.1, а.с.60-61 ).

             Представник відповідача та 3-ї особи ОСОБА_4, заперечуючи проти цього доказу, стверджував, що позивач міг вивести з організму алкоголь шляхом застосування спеціальних медичних препаратів та/або великої кількості рідини. Матеріалами справи цей факт не підтверджується.

               Наказом Державного підприємства  «Одеський морський торговельний порт» від 18.06.2010р. №422  ОСОБА_1 поновлено на посаді змінного механіка автобази з 14.06.2010р.

                                                           (т.1, а.с.136)

               Наказом Державного підприємства  «Одеський морський торговельний порт» від 16.08.2010р. №583К  скасований наказ №422К від 18.06.2010р. щодо поновлення  ОСОБА_1 на посаді змінного механіка автобази з 14.06.2010р.

                                                         (т.1,а.с.141.)

               Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 11.06.2010р. наказ про припинення трудового договору № 212К 3-2 від 08.04.2009 року Державного підприємства «Одеський морський торгівельний порт»про звільнення позивача з посади змінного механіка по ст. 40 п.7 КЗпП України був визнаний  незаконним та ДП «ОМТП» було  зобовязано скасувати вказаний наказ; позивача поновлено на роботі на посаді змінного механіка, та з Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт»стягнута сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, матеріальна допомога на оздоровлення та моральна шкода.

                                                       (т.1, а.с.84-92).

             Ухвалою Апелляційного суду м.Одеси від 21.07.2010р. рішення Приморського районного суду м.Одеси від 11.06.2010р. скасоване, з підстав, зокрема, того, що до участі у справі не була залучена службова особа, яка підписала наказ про звільнення, а також того, що суд першої інстанції не перевірив в повній мірі доводи відповідача щодо знаходження позивача на роботі в робочий час в нетверезому стані, а також не надав оцінку доводам відповідача щодо положень Колективного договору та Правил внутрішнього розпорядку ДП «ОМТП»; при вирішення питання про стягнення середнього заробітку не була перевірена відповідність визначення  портом розміру середнього заробітку вимогам Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженою  постановою КМУ від 08.02.1995р. за №100

                                                           (т.1, ас.12-122).

       Відповідно п.7 ст. 40  КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема,  появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння.  

      Також, згідно  п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992р. №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано за п. 7 ст. 40 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов'язки. Для працівника з ненормованим робочим днем час знаходження на роботі понад встановлену його загальну тривалість вважається робочим. Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів (ст. 27 ЦПК), яким суд має дати відповідну оцінку.

         Відповідно до  п.2.5., 3.1., 3.2. Інструкції про порядок направлення громадян для огляду на стан сп’яніння в заклади охорони здоров’я та проведення огляду з використанням технічних засобів, затвердженної Наказом Міністерства охорони здоров’я та Міністерстовом Юстиції України від 24.02.1995 року,  чинної на момент звільнення позивача (далі Інструкція), якщо оглянута особа не погоджується з результатами проби, цю особу направляють на огляд до закладу охорони здоров’я. Огляд у закладах охорони здоров’я для встановлення стану сп’яніння особи проводиться будь-якої пори доби в спеціалізованих кабінетах наркологічних диспансерів лікарями-психіатрами-наркологами або у визначених органами охорони здоров’я лікувально-профілактичних установах чи пересувних спеціалізованих медичних лабораторіях лікарями-психіатрами, психіатрами-наркологами, невропатологами, спеціально підготовленими лікарями інших спеціальностей, фельдшерами фельдшерсько-акушерських пунктів, значно віддалених від лікувальних закладів, які пройшли спеціальну підготовку з використанням методик та приладів, дозволених Міністерством охорони здоров’я України, за списком, затвердженим головним лікарем центральної міської (районної) лікарні. Проведення огляду на стан сп’яніння в інших закладах забороняється. Направлення на огляд здійснюють працівники міліції, слідчі, прокурори, судді, а також службові особи підприємств, установ і організацій за місцем роботи особи, яка направляється на огляд. Якщо особа направляється з підприємства, установи чи організації, у неї повинно бути письмове звернення, завірене відповідною печаткою. Допускається проведення огляду за особистим зверненням громадянина на підставі його письмової заяви. Особа, яка направлена на огляд за письмовим зверненням підприємств, установ чи організації може прибути в заклад охорони здоров’я як самостійно, так і в присутності уповноважених працівників цих підприємств.  

           Суд критично оцінює наданий відповідачем доказ, на підтвердження правомірного звільнення позивача, а саме, протокол медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивних речовин та стану сп’яніння»№ 9/9 від 13.02.2009 року, складений фельдшером МСЧ ДП «ОМТП», яким встановлювався факт знаходження позивача у нетверезому стані на робочому місці 13.02.2009 року, оскільки він одержаний з порушенням порядку, встановленого законодавством. Суд вважає,  що термін «особа, яка вживала алкогольні напої»та «особа у стані алкогольного сп’яніння»відрізняється кількістю алкоголю в крові та інших біологічних середах. Законодавцем встановлено, що дисциплінарна відповідальність настає тільки при знаходженні в стані сп’яніння на робочому місці. Вищенаведений метод не дозволяє  (а.с.210-211) здійснити кількісний  вміст етанолу, результати залежать від температури навколишнього середовища, вологості  видихаємого повітря, інших факторів, а тому носить попереднє значення та становиться юридично достовірним при підтвердженні лабораторним методом дослідження –газохромотографічного кількісного вмісту алкоголю в біосередовищі  людини.         

         Крім того, його дані не співпадають з даними, зафіксованими в протоколі  медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивних речовин та стану сп’яніння  серії 000925  від 13.02.2009 року Одеського обласного наркологічного диспансеру, згідно якого 13.02.2009 року позивач  був обстежений для встановлення факту вживання психоактивних речовин та стану сп’яніння та в якому зроблено висновок –тверезий.

               В той же час, висновком експерта №492, проведеного 26.04.2011р. Одеським обласним бюро Судово-медичних експертиз Управління охорони здоров’я  на виконання ухвали Приморського районного суду м.Одеси щодо призначення судово-медичної експертизи суду зазначено, що прибор Alkotest 6510 дозволений для застосування в України; факт алкогольного сп’яніння ОСОБА_1 попереднє обстеження за допомогою цього пристрою в МСЧ ДП «ОМТП»не доказує.  На протязі 8 годин концентрація 1,28 %о алкоголю, про що йде мова в протоколі №9/9 від 13.02.2009р., природним шляхом  може бути виведена  з організму, але в сечі навіть після 8 годин залишок алкоголю повинен бути виявленим.

            Згідно пояснень експерта Тарасової О.С., встановлено, що з сечового міхура алкоголь може бути виведений протягом 8 годин шляхом застосування спеціальних медичних препаратів та/або вживання рідини з наступним опорожненням січового міхура.  

           Співробітниками ДП «ОМТП»може бути проведене попереднє обстеження, проте остаточний висновок про стан алкогольного сп’яніння дає тільки лабораторний газохроматографічний метод дослідження біорідини, та, в цілому, клінічна карта сп’яніння лікарем-наркологом. Огляд через 8 годин в наркологічному диспансері встановило відсутність ознаків алкогольного сп’яніння, та, таким чином, якщо проби біологічних об’єктів не досліджувались в лабораторії, або були проведенні не в повному обсязі, виходить, що немає достатніх доказів, які б свідчили про стан алкогольного сп’яніння, у зв’язку з чим факт алкогольного сп’яніння ОСОБА_1 слід вважати непідтвердженим.

                                                                             (а.с.208-213)

           У відповідності до п.1.1 Інструкції про порядок направлення громадян для огляду на стан сп’яніння в заклади охорони здоров’я та проведення огляду з використанням технічних засобів, ознаками знаходження особи у стані сп’яніння є «запах алкоголю з рота, нестійкість пози, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покрову шкіри обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, заява громадян про вживання водієм напоїв, а так само признання в цьому самої особи».

        Показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, які були допитані в судовому засіданні, підтверджується наявність тільки декількох ознак, але судом критично розцінені вказані  показання в частині  їх оцінки стану ОСОБА_1 13.02.2009р. як алкогольного сп’яніння, томущо вони є співробітниками відповідача –ДП «ОМТП»та підлеглими 3-ї особи. При цьому вони показали суду, що для такої оцінки вони прийшли тому, що позивач вів себе неадекватно, з його рота був запах алкоголю та були почервонілі очі. Проте, як показали ці ж свідки, така поведінка за позивачем спостерігалась і раніше, через що суд вважає, що це не може підтверджувати факт знаходження позивача в нетверезому стані. З цих же причин суд не може прийняти до уваги показання свідків щодо почервоніння очей у позивача, оскільки, як показали самі свідки, він працював в нічну зміну. Також, судом не можуть бути розцінені як доказ знаходження позивача у стані сп’яніння показання свідків щодо запаху з ротової порожнини позивача, оскільки позивач міг вживати різні препарати, в тому числі лікарняні, що містять в собі алкоголь. Судом також враховано те, що адміністрація порту також не була впевнена у тому, що позивач знаходився у стані алкогольного сп’яніння, що також підтверджується показаннями свідків, оскільки позивач без перешкод після тестування сів за кермо належного йому транспортного засобу та поїхав, при цьому адміністрація порту не вжила заходів щодо недопущення особи керувати транспортним засобом та не повідомила органи ДАІ про керування особою транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння.

         Таким чином, суд, проаналізувавши в цій частині  доводи сторін та докази по справі,  вважає, що матеріалами справи факт перебування позивача на робочому місці 13.02.2009р. у стані алкогольного сп’яніння свого підтвердження не знайшов, у зв’язку з чим у відповідача не було законних підстав для звільнення  позивача на підставі п.7 ст.40 КЗпП - появи на роботі в нетверезому стані. Враховуючи викладене, суд вважає, що накази ДП «ОМТП»№212к 3-2  від 08.04.2009р.- про  звільнення позивача  з посади на підставі п.7 ст.40 КЗпП України та  №583к  від 16.08.2010р. - про скасування наказу від 18.06.2010р. №422к про поновлення на роботі –слід визнати незаконними  та скасувати їх.

         Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

          При цьому суд враховує, що, згідно до п.2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995р., середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

          Згідно до довідці про доходи від 03.11.2010р., доход позивача в лютому 2009 року складав 4336,25 гривень, в березні 2009- 5962,36 гривень.   

                                                      (т.1,а.с193)

           Відповідно до п.8  Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995р., нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

         Таким чином, середній заробіток позивача, при обчисленні його за 2 останніх до звільнення місяця роботи становив 5149, 05 гривень    ((4335,25+5962,36):2 =5149, 05).

        Час вимушеного прогулу позивача судом визначений з дати наказу про його звільнення на день винесення рішення, тобто з 08.04.2009р. по 18.07.2011р., та становить 27 місяців та 10 днів. Сума заробітку за 10 днів, у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, визначена судом діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі  дні на число відпрацьованих робочих днів, та визначена з урахуванням того, що в період лютого-березня 2009 року був 41 робочий день. Так, сума заробітку за 10 днів становить 1255,80 гривень (5149:41)х10=1255,80.

        Таким чином, сума середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу становить 140 278, 80 гривень ((27х5149,05)+1255,80=140 278,80).

       Також, суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення при виході у щорічну відпустку у сумі 5149 грн. 05 коп., оскільки,  відповідно п.5.10 Колективного договору, працівникам надається матеріальна допомога у розмірі окладу при відпустці,  однак,  при розрахунку позивачу, як звільненому,  матеріальна допомога залишилася не виплаченою. Суд враховує, що, згідно до Інструкції про надання єдинразової матеріальної допомоги на оздоровлення та відпустку допомоги (додаток №15 до Колективного договору) порушникам  трудової та виробничої  дисципліни, які допустили порушення за останні 12 місяців, зокрема, появу на роботі або на території порту в нетверезому вигляді, матеріальна допомога не надається, проте, вважає позовні вимоги в цій частині задовольнити, оскільки факт перебування позивача 13.02.2009р. у стані алкогольного сп’яніння свого підтвердження в ході судового розгляду справи не знайшов.

       Крім того, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню. При цьому, суд виходив з наступного.  Згідно до ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Також, згідно Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зокрема п. 4 вказаної постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Постановою передбачено, що оскільки відшкодування моральної шкоди регулюється законодавчими актами, то необхідно з’ясувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин.

          Таким чином, суд вважає можливим частково задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди, внаслідок порушення відповідачем трудових прав позивача, що встановлено в судовому засіданні, оскільки через  запис про звільнення за знаходження на робочому місці в нетверезому стані йому важко  працевлаштуватися, через що він позбавлений свого права на працю, позбавлений можливості заробляти гроші, що  вимагає від нього  додаткових зусиль для організації свого життя, а також те, що позивач зазнав значних  моральних страждань, які стосуються допущеної відносно нього несправедливістю, ним були втрачені його нормальні життєві зв’язки, у зв’язку з чим значно погіршився стан здоров’я, що підтверджено відповідними листами непрацездатності. При цьому суд враховує, що позивач є інвалідом 2 групи. Суд вважає, що відшкодуванню підлягає моральна шкода в сумі 2000 грн.  

        Задовольняючи позовні вимоги,  відповідно до ст.88 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь  держави судовий збір та суму витрат  на інформаційно-технічне забезпечення цивільного процесу.  

            Керуючись ст.ст. 10,60, 81, 88, ч. 3 ст. 209, ст.ст. 213-215,218 ЦПК України, суд –

                                                               В И Р І Ш И В:

      Позов ОСОБА_1 задовольнити  частково.

      Накази Державного підприємства «Одеський морський торгівельний порт»№212к 3-2  від 08.04.2009р. про  звільнення ОСОБА_1 з посади змінного механіка на підставі п.7 ст.40 КЗпП України та  №583к  від 16.08.2010р.про скасування наказу від 18.06.2010р. №422к про поновлення на роботі -  визнати  незаконними  та скасувати.

       Зобов’язати  Державне підприємство «Одеський морський торгівельний порт»поновити на роботі ОСОБА_1 на посаді змінного механіка та анулювати запис в трудовій книжці ОСОБА_1 про звільнення його з посади змінного механіка на підставі п.7 ст.40 КЗпП України відповідно до наказу Державного підприємства  «Одеський морський торгівельний порт»від 08.04.2009р. №212к 3-2.

        Стягнути  з Державного підприємства «Одеський морський торгівельний порт»на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 09.04.2009р. по 18.07.2011р. у сумі 140 278,80 гривень; матеріальну допомогу у розмірі 5149,05 гривень; моральну шкоду у розмірі 2000 гривень; а всього стягнути 147 427 (сто сорок сім тисяч чотириста двадцять сім) гривень, 85 копійок.

       У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 –відмовити.  

       Стягнути  на користь держави  з Державного підприємства «Одеський морський торгівельний порт»суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення  у розмірі 120 гривень.

        Стягнути  на користь держави  з Державного підприємства «Одеський морський торгівельний порт» суму державного мита у розмірі 1454,27 гривень.

       Рішення в частині  поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі місячної заробітної плати допустити до негайного виконання.

    Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, яки брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

            Суддя:                                                                                                  В.Я. Бондар