Справа № 22-ц-287 2008р. Головуючий у 1-й інстанції Сапон О.В.
Категорія 5 Суддя-доповідач Смирнова Т.В.
У Х В А Л А
іменем України
26 лютого 2008 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області у складі:
головуючого - Смирнової Т.В.
суддів - Ведмедь Н.І., Ільченко О.Ю.
з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.
та осіб, які беруть участь у справі - апелянта ОСОБА_1, позивачки
ОСОБА_2.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Глухівського міськрайонного суду від 27 грудня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_3, про стягнення грошової компенсації за належну частку житлового будинку, -
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_2. звернулась до суду з вищезазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що в період шлюбу з відповідачем вони придбали за спільні кошти житловий будинок по АДРЕСА_1 в м. Глухові. Після розірвання шлюбу у 1999 році було поділене їх спільне майно і кожному було видано свідоцтво про право власності на ½ частину спільного сумісного майна подружжя, що складається з 12/25 частин житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 в м. Глухові, тобто по 12/50 частин кожному.
В спірному будинку проживає відповідач з їх сином ОСОБА_4, 1990 року народження, відповідач перешкоджає позивачці проживати в будинку, вона має інше житло, оскільки розділити будинок в натурі неможливо, то позивачка просила визнати за відповідачем право на належну їй частку будинку та стягнути з нього компенсацію в розмірі 21 210 грн. 48 коп. та судові витрати.
Рішенням Глухівського міськрайонного суду від 27 грудня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_2. задоволені частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2. 20 701 грн. у якості компенсації за належну їй 12/50 частину житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 в м. Глухові.
Визнано за ОСОБА_1. право власності на належну ОСОБА_2. 12/50 частину житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 в м. Глухові.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2. 237 грн. повернення понесених судових витрат.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства «Глухівська БТІ» 235 грн. 79 коп. витрат за проведення технічної експертизи по справі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Апелянт вважає, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.
Апелянт зазначає, що після розірвання шлюбу позивачка пішла проживати на квартиру з її теперішнім чоловіком, а сина від першого шлюбу ОСОБА_4, 1990 року народження, покинула, не платила аліментів, не надавала ні матеріальної, ні моральної допомоги. Після того, як її чоловік травмував сина, вона обіцяла оформити дарчу на свою частину будинку, але обманула.
Апелянт просить прийняти до уваги матеріальний стан позивачки і його з сином, те, що в неї є житло, що він не може покинути дитину і їхати на заробітки, крім того, він має слабке здоров'я, а йому потрібно ще самому утримувати дитину і робити капітальний ремонт будинку.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення апелянта ОСОБА_1, який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення на ці доводи позивачки ОСОБА_2., колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 1988 року по 17 листопада 1999 року.
Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_4, 1990 року народження.
Під час шлюбу сторонами було придбано 12/25 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель по АДРЕСА_1 в м. Глухові (а.с.30-31).
17 листопада 1999 року шлюб між сторонами було розірвано (а.с.9).
6 березня 2001 року спільне сумісне майно подружжя розділено та визначено, що кожен з них має право власності на ½ частину спільного майна подружжя, що складається з 12/25 частин житлового будинку (а.с.11).
Відповідно до висновку експертного дослідження, дійсна вартість належної сторонам на праві спільної часткової власності частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованої в м. Глухові по АДРЕСА_1, станом на 22 листопада 2007 року складає 41 402 грн. Виділення в натурі належної позивачу частки житлового будинку та встановлення порядку користування неможливе по санітарно-технічним нормам (а.с.40-41).
Судом першої інстанції було також встановлено, що після розірвання шлюбу відповідач з сином від першого шлюбу ОСОБА_4, 1990 року народження, та другою дружиною проживають в спірному будинку і користуються всією частиною будинку, що належить і позивачці, і відповідачу.
Позивачка не проживає в спірному будинку понад 8 років, забезпечена іншим житлом, де живе разом з другим чоловіком, з яким уклала шлюб, та сином від другого шлюбу ОСОБА_5, 2004 року народження.
Визнаючи за ОСОБА_1. право власності на належну позивачці частку будинку та стягуючи з нього компенсацію, суд виходив з того, що позивачка є власником частини спірного будинку і як власник, має право володіння, користування і розпорядження своїм майном.
Суд послався на норму ст. 317 ЦК України і вважав, що оскільки виділ належної позивачці частки із спільного майна є неможливим, так само неможливо встановити між сторонами і порядок користування будинком, то вимога позивачки про стягнення з відповідача грошової компенсації за належну їй частку у спільному майні є обґрунтованою.
Зазначені висновки судового рішення фактично апелянтом не спростовуються і рішення суду критикується зовсім з інших підстав, які не є підставами для скасування або зміни рішення.
Зокрема, факт несплати аліментів на сина позивачкою сам відповідач в засіданні апеляційного суду пояснив тим, що він відкликав виконавчий лист і на протязі тривалого часу на звертав до виконання. Таким чином, відсутній борг по аліментах.
Крім того, навіть при наявності боргу по аліментах на сина, законом не встановлено можливості взаємного заліку грошових сум по різних зобов'язаннях на користь різних осіб, тобто майно ділять співвласники, а аліменти стягуються на утримання дитини.
Посилання на матеріальний стан сторін також не має відношення до спору щодо спільного майна.
Апелянтом не оспорюється розмір визначеної компенсації за частку в спільному неподільному майні, при розгляді справи не оспорювалась вартість спірної частки будинку.
Крім того, слід взяти до уваги той факт, що відповідач на протязі досить тривалого часу, починаючи з 1999 року безоплатно користувався всією квартирою, де йому належала лише половина, і зараз він проживає там зі своєю іншою дружиною, тоді як права позивачки, як співвласника, порушені тим, що в ситуації, що склалася, вона не мала змоги проживати в будинку або виділити реально належну їй частку.
Позивачка пояснила, що має малолітню дитину від другого шлюбу, не працює, тому кошти за свою частку в будинку при сплаті їх відповідачем використає для свого з дитиною прожиття.
За таких підстав, суд першої інстанції вірно вирішив спір у відповідності до закону.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.313-315, ст.317, ст.319 ЦПК України, колегія суддів:
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Глухівського міськрайонного суду від 27 грудня 2007 року в даній справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий -
Судді -