Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 22-а/0690/4982/11
Категорія 100
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Широкової Л.В.,
суддів Кочетова Л.Г., Талько О.Б.,
при секретарі судового
засідання Порохня М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 03 грудня 2009 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області про визнання дій неправомірними та стягнення коштів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», –
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2009 року ОСОБА_2. звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на неправильне нарахування та виплату відповідачем їй державної пенсії, передбаченої ст.ст. 50,54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - Закону) та відмову відповідача зробити перерахунок та виплату зазначених коштів.
Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 03 грудня 2009 року позов задоволено частково. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області неправомірними. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_2 28656,00 пенсії відповідно до ч.4 ст.54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області просить постанову суду першої інстанції скасувати, ухвалити рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду щодо наявних обставин справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що позивач має статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та 3 групу інвалідності внаслідок захворювання, викликаного впливом аварії на ЧАЕС (а.с.3-4). Йому призначено основну та додаткову пенсію відповідно до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Проте, пенсія нараховувалася та виплачувалась з врахуванням обмежень, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року за №530 „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” та постановою Кабінету Міністрів України „Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян” від 16.07.2008 року №654 у значно менших сумах, що не відповідають розмірам, встановлених Законом. Вказані обставини підтверджуються письмовими матеріалами і не заперечувались стонами.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обгрунтованість вимог позивача, зважаючи на наступне.
Статтею 49 Закону передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії, б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст.54 цього Закону, в якій наведено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 3 групи, щодо яких установлено зв’язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими ніж 6 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст.50 Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, зокрема інвалідам 3 групи – у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
За наведених обставин, суд першої інстанції правильно вважав, що вихідним критерієм розрахунку пенсії позивачці має бути мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Крім того, з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними актами суд дійшов обгрунтованого висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст.50,54 Закону, застосуванню підлягає саме розмір прожиткового мінімуму для осіб, котрі втратили працездатність, установлений у Законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Положення ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” не є перешкодою для застосування мінімальної пенсії за віком для розрахунку інших пов’язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч.1 цієї статті.
Крім того, Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” саме на Пенсійний фонд України та його відповідні територіальні органи покладено обов’язок щодо призначення пенсій, забезпечення їх своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати. Тому суд правильно вважав, що саме на цього відповідача слід покласти обов’язок зробити позивачеві перерахунок пенсії.
Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності оскаржуваної постанови процесуальному законові – безпідставні, оскільки повноваження суду в частині способу відновлення порушених прав узгоджуються з положеннями ст.162 КАС України.
Разом з тим, визнавши неправомірними дії відповідача щодо неналежного нарахування і виплати позивачу коштів, передбачених ст.50,54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, суд першої інстанції допустив помилку, визначивши конкретну суму заборгованості по сплаті таких виплат.
При цьому суд не врахував те, що з огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, поза увагою суду 1 інстанції залишилось те, що адміністративний суд повинен визнавати дії суб’єктів владних повноважень незаконними і зобов'язувати відповідачів провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про визначення конкретних сум.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 195,198,202,207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –
П о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської областзадовольнити частково.
Постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 03 грудня 2009 року в частині стягнення грошових коштів скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області в частині не нарахування пенсії ОСОБА_2 відповідно до ст.ст.50,54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за період з 01.05.2008 року по 31.12.2008 року .
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 пенсії відповідно до ст.ст.50,54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за період з 01.05.2008 року по 31.12.2008 року, з урахуванням виплачених коштів за вказаний період.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішення суду апеляційної інстанції.
Головуючий :
Судді: