Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-9597/11 Головуючий у 1 й інстанції - Мірошниченко Н.В.
Категорія 26 Доповідач - Козлов С.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2011 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого: Козлова С.П.,
суддів: Тамакулової В.О., Болтунової Л.М.,
при секретарі: Ляпченко Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ТОВ «ФС Україна»на ухвалу судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 08 липня 2011 року про забезпечення позову ТОВ «Українські сладості»до ТОВ «ФС Україна», ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 08 липня 2011 року в порядку забезпечення позову ТОВ «Українські сладості»до ТОВ «ФС Україна»та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості на час до винесення рішення у справі накладений арешт на майно, належне ТОВ «ФС Україна»та ОСОБА_2, в межах суми позовних вимог у розмірі 7941574,43 грн., в тому числі, але не виключно: на грошові кошти ТОВ «ФС Україна»та ОСОБА_2, що знаходяться на їх рахунках в установах банків; на обладнання та товари, що знаходиться в складських та виробничих приміщеннях по вул. Тернова,3-б та вул. Квітки-Основ’яненка,5 в м. Дніпропетровську; на транспортні засоби –автомобілі в кількості 50 шт..
В апеляційній скарзі посилаючись на порушення судом норм процесуального права ТОВ «ФС Україна»просить скасувати вказану ухвалу та в задоволенні заяви ТОВ «Українські сладості»про забезпечення позову відмовити.
Розглянувши справу, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, а ухвала - скасуванню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів, в липні 2011 року ТОВ «Українські сладості»звернулося до суду з позовом до ТОВ «ФС Україна»та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення у розмірі 7941574,43 грн. та з метою забезпечення цього позову просило суд накласти арешт на майно відповідачів.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. А відповідно до ч.3 ст.152 цього Кодексу види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
В п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Між тим, при вирішенні питання щодо забезпечення зазначеного позову шляхом накладення арешту на майно відповідачів суд вищеназвані норми закону, роз'яснення Верховного Суду України та обставини заявлених вимог залишив без уваги, не з'ясувавши та не перевіривши при цьому вартості такого майна, її співмірності із заявленими позивачем вимогами та належності цього майна відповідачам на час винесення ухвали про накладення на нього арешту, а, як вбачається з наданих до справи матеріалів, за договором купівлі-продажу від 20 червня 20011 року деяке майно, на яке був судом накладений арешт, належить іншій особі - ТОВ «Родос-Плюс»(а.с.89-91).
Крім того, як пояснив представник ТОВ «ФС Україна»в судовому засіданні апеляційного суду, майно, на яке накладений арешт за ухвалою судді від 08 липня 2011 року, було вилучене державним виконавцем з володіння товариства, що перешкоджає його господарській діяльності.
За таких обставин, ухвала судді про забезпечення позову, як постановлена з порушенням норм процесуального права та порядку, встановленого для вирішення такого питання, підлягає скасуванню з передачею цього питання на новий розгляд до того ж суду на підставі п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.307,312 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ТОВ «ФС Україна»задовольнити частково.
Ухвалу судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 08 липня 2011 року скасувати та передати питання про забезпечення позову на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді: