Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-4225/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Світлицька В.М.
Суддя-доповідач: Кухар С.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого - судді: Бондаря М.С.
суддів: Кухаря С.В.
Полякова О.З.
при секретарі Семенчук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу,
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу.
В обгрунтування позовних вимог зазначено, що 24 серпня 2009 року він дав у борг ОСОБА_4 суму у розмірі 20 000 грн., з зобов'язанням повернути їх через рік, тобто 24 серпня 2010 року. Підтвердженням укладення договору позики є розписка відповідача.
Крім того, 07 червня 2010 року відповідач знову взяв у позивача позику у розмірі 20 000 грн., з зобов'язанням повернути їх до 07 червня 2011 року. Підтвердженням укладення договору позики є розписка відповідача. Відповідач умови договорів позики порушив і борг своєчасно не повернув.
В судовому засіданні позивач та його представник, посилаючись на обставини, викладені у позові, уточнили позовні вимоги, просили суд стягнути з відповідача грошові кошти за договорами позики в розмірі 20000 грн. та 20000 грн., проценти за цими договорами в розмірі 5600 грн. та 8 400 грн., проценти від простроченої суми в розмірі 900 грн., а всього стягнути заборгованість за договорами позики у розмірі 54 900 грн., стягнути виграти на правову допомогу у розмірі 1750 грн. та судові витрати по справі
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 червня 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики від 07 червня 2010 року у розмірі 20000 грн., судовій збір у розмірі 200 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.
В іншій частиш позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись частково з зазначеним рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на часткове порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить його змінити, та стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики від 24 серпня 2009 року у розмірі 20000 грн. та витрати на правову допомогу.
Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між усіма учасниками справи, дав їм належну правову оцінку, а також дослідив надані сторонами докази і відповідно їх оцінив. Суд першої інстанції застосував вірно норми матеріального та процесуального права та прийняв рішення, яким спір знайшов своє належне вирішення.
Судом першої інстанції установлено, що між позивачем та відповідачем укладено два договори позики, на підтвердження яких позивач надав оригінали двох розписок особисто складених відповідачем від 24 серпня 2009 року (а.с. 7) та від 7 липня 2010 року (а.с. 8).
Відповідач не оспорював факт укладення вказаних договорів позики та отримання згідно умов обох договорів по кожному окремо від позивача по 20000 грн.
Згідно умов договору поруки від 7 липня 2010 року відповідач повинен був 7 червня 2011 року повернути позивачеві 20000 грн., які він не повернув, і які правомірно стягнув з відповідача на користь позивача суд першої інстанції, в цій частині судове рішення не оскаржувалось.
Згідно умов договору поруки від 24 серпня 2009 року відповідач повинен був повернути позивачеві 20000 грн. 24 серпня 2100 року.
Оскільки строк повернення позики, згідно умов договору, не настав суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позову
Судова колегія погоджується з таким висновком суду оскільки позивач інших позовних вимог не заявляв, умови договору не оспорював.
Так, відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника (частина друга статті 1047 ЦК України).
У разі укладення договору позики, згідно частини першої статті 1049 ЦК України, на позичальника покладається обов’язок повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Зобов’язання, як зазначено у статті 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. І ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Фактично виходячи з суті спору в частині договору позики від 24 серпня 2009 року позикодавець (кредитор) вимагав дострокового повернення коштів наданих боржникові, однак відповідно до вимог ч. 1 ст. 531 ЦК України, за відсутності передбачених умов в договорі про дострокове повернення позики, це лише право боржника повернути кошти достроково а не його обов’язок.
Жодних позовних вимог щодо розірвання, зміни, визнання недійсним договору в частині визначення строку повернення позики позивач не заявляв.
Тому суд першої інстанції правомірно відмовив в цій частині з задоволенні позову як і в задоволенні позову щодо стягнення витрат на правову допомогу. Оскільки відповідно до умов договору укладеного між позивачем та його представником, який був наданий суду першої інстанції (а.с. 14), цей договір укладено на надання правової допомоги не лише по даній справі. Відповідно до рахунку №2 (а.с. 37) позивачеві надавалась правова допомога, однак невідомо по якій справі, і коли, в рахунку відсутні будь-які дати.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції а тому рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 червня 2011 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: