19.05.2011
Справа № 22ц-2037/2011р. Головуючий в 1 інстанції:
Сокирко Л.М.
Категорія 27
Доповідач: Кузнєцова О.А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2011 року травня місяця 19 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого Кузнєцової О.А.
суддів Приходько Л.А.
Цуканової І.В.
при секретарі Романовій Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 4 лютого 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики,
встановила:
В листопаді 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що між нею та ОСОБА_4 14.01.2009 року був укладений договір позики, згідно якому позивачка передала відповідачу 17000 грн. на строк до 14.11.2009 року зі сплатою 15 % в місяць за користування позикою, але до теперішнього часу відповідач кошти не повернув.
Позивачка просила суд стягнути з відповідача на свою користь суму боргу в розмірі 17000 грн., 15 % в місяць за користування позикою в розмірі 53 550 грн., а також судові витрати.
Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 4 лютого 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 борг за договором позики в сумі 17000 грн., 3% річних за прострочення боргу в сумі 467,50 грн., та судові витрати по справі 70 грн. –судовий збір, 120 грн. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 2581,52 грн. –витрати на правову допомогу, а всього 20239,02 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати частково, посилаючись на порушення процесуального та матеріального закону, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 15 % в місяць за користування позикою.
Письмові заперечення в суд апеляційної інстанції не надходили.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або існуючих речей, визначених родовими ознаками.
Згідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа – незалежно від суми.
З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом першої інстанції, що 14.01.2009 року ОСОБА_4 взяв в борг у ОСОБА_3 гроші в сумі 17000 грн., які зобов’язався повернути в строк до 14.11.2009 року. На підтвердження укладання договору позики та його умов ОСОБА_4 складена розписка.
З”ясувавши усі обставини справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору, суд з достатніх підстав дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини за договором позики та обґрунтовано стягнув грошові кошти з відповідача на користь позивачки в сумі 17000 грн.
Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Тому висновок суду першої інстанції про необґрунтованість вимог позивачки щодо стягнення з відповідача процентів в розмірі 15% за користування грошовими коштами є неправильним.
Відповідно до розписки користування позикою є платним, складає 15 % в місяць від суми позики, вказані умови відповідачем не заперечувалися.
Виходячи з наведеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 15 % в місяць за користування позикою за період з 14.01.2009 року по 14.11.2009 року в сумі 25500 грн. (17000 х 15): 100) = 2550 грн. х 10 місяців = 25 500 грн.
З урахуванням наведеного ухвалене у справі рішення в частині стягнення 3% за користування позикою підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення, яким позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення 15 % в місяць за користування позикою задовольнити та стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3
15 % в місяць за користування позикою в сумі 25500 грн.
В іншій частині рішення не оскаржено, а тому в апеляційному порядку не переглядалося.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314 ЦПК України, колегія суддів, -
Вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 4 лютого 2001 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 3% в місяць за користування позикою в сумі 467,50 грн.
Ухвалити в цій частині нове рішення. Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення 15 % в місяць за користування позикою задовольнити. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 15 % в місяць за користування позикою в сумі 25500 грн. Збільшити загальну суму стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 з 20239,02 грн. до 45271,52 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: