Справа № 1-112/11

В И Р О К  

іменем України

"15" лютого 2011 р.

Шевченківський районний суд м. Києва в складі :

головуючого                                        судді     Антонюк М.С.

при секретарях                                          Семку І.О., Гегельському І.О.

за участю прокурів                                          Юрка Т.Г., Беби Є.Г., Клюшніченка Д.Ю.    

захисників                                                   ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу  по обвинуваченню

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого: 10.12.2004 року Голосіївським районним судом м. Києва за ч.2 ст.186 КК України до чотирьох років позбавлення волі, звільнився 19.08.2008 року по відбуттю строку покарання

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,

В С Т А Н О В И В :

          ОСОБА_6 21.12.2009 року приблизно о 21 годині 30 хвилин за попередньою змовою з невстановленими досудовим слідством особами, матеріали відносно яки виділені в окреме провадження, знаходячись в ботанічному саду імені О. Фоміна, розташованому в м. Києві по вул. С.Петлюри, 1, звернули увагу на раніше незнайому ОСОБА_8,  яка йшла через ботанічний сад зі сторони вул. Л.Толстого в м. Києві в напрямку станції метро «Університет», що по б-ру Шевченка в м. Києві. Побачивши ОСОБА_8 та вважаючи, що у неї можуть знаходитись гроші або інші цінні речі, ОСОБА_9 та невстановлені особи, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, вступили між собою в злочинну змову, направлену на відкрите викрадення її майна із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 та невстановлені досудовим слідством особи, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, діючи спільно та узгоджено між собою, підійшли до ОСОБА_8, після чого невстановлена особа шляхом несподіваного ривка зірвала з плеча ОСОБА_8 її жіночу сумку вартістю 170 грн., в якій знаходився робочий щоденник, який для потерпілої матеріальної цінності не представляє, та підійшовши до ОСОБА_6 почали разом шукати в ній цінні речі, а інша невстановлена особа з метою подолання можливого опору зі  сторони потерпілої, діючи узгоджено з ОСОБА_6 та іншою невстановленої досудовим слідством особою, нанесла удар рукою по голові ОСОБА_8, завдавши останній фізичного болю. ОСОБА_8 хвилюючись про власну безпеку почала відходити від ОСОБА_6 та невстановлених досудовим слідством осіб. В цей час ОСОБА_9, перевіривши сумку ОСОБА_8 та не знайшовши в ній цінних речей, почав кричати на ОСОБА_8 та вимагати від неї мобільний телефон та гроші. В цей час невстановлена дослідством особа, продовжуючи злочинний намір, направлений на відкрите викрадення майна ОСОБА_8, діючи спільно та узгоджено з іншими учасниками злочинної змови, підбігла до ОСОБА_8 та нанесла їй один удар рукою по голові, в результаті чого завдала останній фізичного болю та почала перевіряти кишені куртки, в яку була одягнена ОСОБА_8 з метою знайти там цінні речі. ОСОБА_8 опасаючись за власне здоров’я, не чинила опору, в результаті чого невстановлена особа за попередньою змовою з ОСОБА_6 та іншою невстановленою особою з зовнішньої кишені куртки ОСОБА_8 відкрито викрали особисті речі останньої, а саме: мобільний телефон марки msung F490», вартістю 3199 гривень, в якому знаходилась сім-картка оператора мобільного зв’язку «Київстар», вартістю 25 гривень, на рахунку якої не було грошей та карткою пам’яті розміром 2 Гб, вартістю 200 гривень, викравши який ОСОБА_6 та невстановлені досудовим слідством особи, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, з місця вчинення злочину зникли, а викраденим розпорядились на власний розсуд. А всього ОСОБА_6 відкрито, повторно за попередньою змовою  із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров’я потерпілого, викрали приватне майно ОСОБА_8 на загальну суму 3594 гривень.

          Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 винним себе не визнав та не погодився із заявленим потерпілої цивільним позовом, пояснивши суду, що  21.12.2009 року приблизно о 17 годині він перебував у поліклініці на прийомі у дільничного терапевта ОСОБА_10 у зв’язку із застудою, після чого пішки направився до дому,  де і пробув до наступного дня, що може підтвердити його мати та інші родичі, які проживають разом з ним у квартирі АДРЕСА_1. До ботанічного саду ім. Фоміна того вечора він не ходив та не причетний до пограбування потерпілої. 26.12.2009 року його викликав до себе дільничний інспектор міліції для профілактичної бесіди, а коли він прибув до кабінету дільничного, його там чекали троє оперативних співробітників ВКР ТВМ-4 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві, які без будь-яких пояснень відвезли його до Шевченківського райуправління міліції, яке знаходиться по вул. Прорізній, 12 в м. Києві, де йому повідомили, що  він підозрюється у вчиненні декількох грабежів та запропонували зізнатись у вчиненому, на що він не погодився. Після цього його побили працівники міліції, прізвищ яких він не знає. Крім того, слідчий ОСОБА_15. в кінці березня 2010 року, прибувши до нього в приміщення Київського СІЗО, при оголошенні про закінчення досудового слідства, вдарив його рукою в живіт, з приводу чого він звертався зі скаргою до прокуратури м. Києва.  

Як пояснив підсудний, чому його обмовляє потерпіла ОСОБА_8, йому невідомо, адже з цією жінкою він ніколи знайомий не був.

Зазначає, що протягом досудового слідства він давав такі ж покази, як і в суді, і пояснював про те, що жодних злочинів він не вчиняв. Вважає, що досудове слідство проводилось не об’єктивно, так, при проведенні впізнання за участю понятих потерпіла одразу вказала на нього, оскільки інші особи, які були пред’явлені для впізнання разом з ним, суттєво відрізнялись від нього за своєю статурою, що на його думку було заздалегідь сплановано працівниками міліції з метою звинуватити його у вчиненні цього злочину.  При проведення очної ставки за участю захисника,  потерпіла підтвердила, що це він її пограбував, а він наполягав на своїй непричетності до даного злочину. В ході проведення очної ставки йому надавалась можливість задавати питання потерпілій, на які вона йому відповідала. Проте, підсудний вважає, що очна ставка також проводилась з порушеннями, оскільки в ході її проведення слідчий чинив на нього тиск та наполягав на доведеності його вини у вчиненні даного злочину.

Крім того, просить суд звернути увагу на те, що не було  проведено медичного освідування потерпілої з метою встановити наявність у неї тілесних ушкоджень, а також не проведено огляд сумки потерпілої на предмет виявлення на її поверхні слідів пальців рук для ідентифікації особи, яка вчинила пограбування потерпілої.   

Судом встановлено, що під час досудового слідства підсудний ОСОБА_6 давав аналогічні пояснення та заперечував свою причетність до вчинення злочину.

Не дивлячись на невизнання вини підсудним, його винність у вчиненні злочину знайшла своє підтвердження в судовому засіданні в повному обсязі.

Так, потерпіла ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що 21 грудня 2009 року вона направлялась з роботи до дому через ботанічний сад ім. Фоміна приблизно о 21 годині 30 хвилин, в цей час їй на зустріч вийшли два хлопця та дівчина. Один із хлопців був одягнений в куртку чорного кольору, а інший в куртку коричневого кольору та мав довге волосся. Дівчина перегородила їй шлях та запитала «Куда едем?», від такої поведінки вона розгубилась, а в цей час двоє хлопців обійшли її зліва. Після цього дівчина зірвала з її плеча сумку, та підбігла з нею до підсудного, а другий  хлопець в коричневій курточці вдарив її по голові, завдавши цим фізичного болю. Вона попросила їх повернути документи, які знаходились в сумці, та повідомила, що нічого цінного там немає.

В цей час підсудний, продивившись вміст її сумки, закричав другому хлопцю, що там немає ані грошей, ані мобільного телефону, після чого хлопець у коричневій курточці наздогнав її та вдруге вдарив по голові, завдавши цим фізичного болю, зняв з неї куртку та обшукав кишені в ній, знайшовши у правій кишені мобільний телефон F 490», вартістю 3199 гривень, в якому знаходилась сім-карка оператора мобільного зв’язку «Київстар», вартістю 25 гривень, на рахунку якої не було грошей та карткою пам’яті розміром 2 Гб, вартістю 200 гривень, забрав телефон та вони втрьох пішли.

Після цього у неї з носу пішла кров і вона пішла до станції Київського метрополітену «Університет», де звернулась до працівників міліції, розповівши про те, що сталось. Коли вона чекала приїзду слідчої групи біля вказаної станції метро,  то випадкові перехожі повернули її сумку з речами, яку знайшли неподалік. За медичною допомогою вона не зверталась, оскільки у неї не залишилось видимих слідів побоїв.

Наприкінці грудня 2009 року їй зателефонували з міліції та запросили прийти для проведення впізнання особи, підозрюваної у вчиненні пограбування, на що вона погодилась. Прибувши до дізнавача ТВМ-4 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_11, до початку впізнання останній попередив її про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, після чого її провели в окрему кімнату, де знаходилось двоє понятих, а біля стіни сиділо четверо чоловік, серед яких вона самостійно та добровільно без будь-якого тиску чи підказок з боку працівників міліції впізнала по обличчу, зросту, тілобудові та одягу особу, яка вчинила відносно неї пограбування, як згодом їй стало відомо ОСОБА_6 При цьому потерпіла пояснила суду, вона одразу впізнала ОСОБА_6 саме за обличчям, оскільки добре його запам’ятала. В ході впізнання ОСОБА_6 виглядав нормально, синців або інших слідів побоїв вона на ньому не помітила, сам ОСОБА_6 поводив себе спокійно, не скаржився на дії працівників міліції, а у її присутності тиску або погроз по відношенню до підсудного ніхто не застосовував.

В кінці січня 2010 року точної дати вона не пам’ятає,  її запросили для проведення очної ставки з ОСОБА_6 в приміщенні Київського СІЗО за участю його захисника та слідчого. В ході проведення зазначеної слідчої дії вона розповіла про обставини вчиненого відносно неї злочину та наполягала на тому, що ОСОБА_6 приймав участь у її пограбуванні, ОСОБА_6 задавав їй питання, а вона відповідала. Також потерпіла пояснила, що при проведенні очної ставки слідчий тиску на ОСОБА_6 не чинив, не кричав на нього, не погрожував йому, на підсудному слідів побиття вона також не помітила. ОСОБА_6 не розповідав, що його били в міліції або погрожували.

Крім того, потерпіла пояснила, що до моменту скоєння відносно неї злочину вона не була знайома з ОСОБА_6 та не має підстав його обмовляти. З працівниками міліції, які приймали участь у розслідуванні даної справи вона також не знайома та жодних стосунків не підтримує.  

Потерпіла підтримала в судовому засіданні заявлений нею цивільний позов та просить стягнути з ОСОБА_6 3424 грн. на відшкодування завданої їй матеріальної шкоди, а саме –вартості викраденого у неї мобільного телефону ng F 490», яка становить 3199 гривень відповідно до наданого нею чеку, копія якого долучена слідчим до матеріалів кримінальної справи, сім-картки оператора мобільного зв’язку «Київстар», вартістю 25 гривень, та картки пам’яті розміром 2 Гб, вартістю 200 гривень.

Судом встановлено, що під час досудового слідства потерпіла ОСОБА_8. давала аналогічні покази, впізнавала ОСОБА_6 та наполягала на тому, що саме він 21.12.2009 року діючи узгоджено з іншим чоловіком та дівчиною відкрито із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров’я заволодів її майном.

Про вказані обставини свідчать дані, які містяться у поясненнях ОСОБА_8 від 21.12.2009 року та протоколах її допиту як потерпілої від  22.12.2009 року, 26.12.2009 року, 29.01.2010 року, даних протоколу пред’явлення особи для впізнання від 26.12.2009 року та очної ставки між потерпілою ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_6 від 29.01.2010 року     (а.с.9-14, 28-30, 31-32, 33-35, 50-51, 71-78 )

У суду немає підстав ставити під сумнів покази потеріплої ОСОБА_8, аналіз яких свідчить про те, що ОСОБА_6, діючи за попередньою змовою з невстановленими особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, незаконно відкрито заволодів майном потерпілої із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілої.

Даних, які б свідчили про наявність у потерпілої підстав обмовляти підсудного судом не встановлено.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що вона працює дільничним терапевтом поліклініки №1 Голосіївського району м. Києва, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. В.Васильківська, 104. ОСОБА_6 вона знає як особу, проживає на території, яку вона обслуговує, підстав обмовляти останнього вона не має. 16.12.2009 року вона отримала виклик на домашню адресу ОСОБА_6 по АДРЕСА_1, прийшовши до якого виявила, що він хворий на ГРВІ, призначила лікування та запросили прийти на огляд до неї у поліклініку через декілька днів. 21.12.2009 року у період часу з 15 до 18 години до неї на прийом прийшов ОСОБА_6, який був одягнений у чорну куртку та чорні штани. Після огляду останнього вона встановила, що він має задовільний стан здоров’я, тобто якби він мав офіційне місце роботи, вона би виписала його до роботи. Куди направився ОСОБА_6 після візиту до неї їй не відомо.

Допитаний в судовому засіданні свідок  ОСОБА_11, який працює на посаді дізнавача ТВМ-4 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві, показав суду, що в грудні 2009 року, точної дати він не пам’ятає, у його провадження передали кримінальну справу, порушену за фактом пограбування потерпілої ОСОБА_8 За його дорученням про встановлення осіб, причетних до скоєння даного злочину, оперативні співробітники карного розшуку доставили до нього ОСОБА_6, підозрюваного у вчиненні даного злочину. Після цього він провів впізнання за участі понятих, в ході якого пред’явив потерпілій ОСОБА_6 разом із статистами, за своїм зовнішнім виглядом схожими на останнього, при цьому потерпіла самостійно та впевнено вказала на ОСОБА_6, як на особу, яка вчинила пограбування. По закінченню проведення даної слідчої дії ним був складений відповідний протокол, який прочитаний вголос всім учасникам впізнання, підписаний як потерпілою, понятими, так і самим ОСОБА_6 без будь-яких зауважень.

ОСОБА_6 відмовився від дачи пояснень та не скаржився на дії працівників міліції, не просив про надання медичної допомоги, слідів побоїв на підозрюваному він не бачив.  Він особисто жодного тиску на ОСОБА_6 не чинив.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показав суду, що в грудня 2009 року він працював оперативним уповноваженим ТВМ-4 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві. Виконуючи доручення дізнавача по встановленню осіб, причетних до пограбування потерпілої ОСОБА_8, шляхом проведення оперативних заходів було встановлено, що до вказаного злочину може бути причетним ОСОБА_6, якого він разом з оперуповноваженим ОСОБА_13 доставив до ТВМ-4 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві, де в ході опитування ОСОБА_6 заперечував свою причетність до злочину, після чого його будо передано дізнавачу. Наскільки йому відомо, дізнавачем було проведено впізнання за участю потерпілої, яка вказала на ОСОБА_6 як на особу, яка її пограбувала.   

Під час опитування підсудного жодного тиску або фізичного насильства до нього він не застосовував, скарг на стан здоров’я останній не висловлював, а також не скаржився на протиправну поведінку інших працівників міліції.

Свідок ОСОБА_12 пояснив, що він повністю підтримує свої покази, дані в ході досудового слідства, оскільки на той час він краще пам’ятав події, у зв’язку  чим за згодою учасників процесу були оголошені письмові покази свідка, які він давав слідчому (а.с. 39-40), після чого свідок показав, що дані покази повністю відповідають дійсності і він їх підтримує в повному обсязі.  

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка оперуповноважений ТВМ-4 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_13 дав суду аналогічні покази та пояснив, що їздив разом з ОСОБА_12 до особи, відносно якої було отримано оперативну інформацію про її причетність до пограбування у ботанічному саду ім. Фоміна, як йому в подальшому стало відомо –ОСОБА_6 На пропозицію ОСОБА_12 проїхати разом з ними у відділення міліції ОСОБА_6 погодився, після чого вони приїхали до ТВМ-4 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві. Після цього він з ОСОБА_6 не бачився. Жодного тиску на ОСОБА_6 він не чинив, та не бачив, щоб до ОСОБА_6 інші працівники мідіцї застосовували недозволені методи ведення слідства або дізнання.

В ході судового слідства з метою перевірки показів ОСОБА_6 про алібі, слідчим була допитана в якості свідка матір підсудного ОСОБА_14, яка будучи допитаною також і в судовому засіданні повідомила суду, що ОСОБА_6 постійно проживає разом з нею у квартирі АДРЕСА_1, та підтвердила, що 21.12.2009 року починаючи з 17 години  її син знаходився вдома і нікуди не виходив.  Після перенесеної застуди, хоча він і не мав температури,  але почував слабкість та весь вечір пролежав у ліжку.

Суд критично ставиться до показів свідка ОСОБА_14, яка перебуває у близьких родинних стосунках з підсудним, при цьому судом враховується, що її покази суперечать іншим доказами, зібраними в ході досудового слідства та ретельно перевіреним в судовому засіданні.  

Також суд  критично ставиться до показань підсудного в частині того, що оперативні працівники міліції шляхом застосування насильства примушували його зізнатись у вчиненні злочину, оскільки вказані обставини не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та спростовуються, як показаннями свідків, які проаналізовані вище, так і наступними доказами.

Так, ОСОБА_15 –слідчий СВ ТВМ-4 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві, будучи допитаним в судовому засіданні як свідок, пояснив, що під час проведення досудового слідства в кримінальній справі відносно ОСОБА_6, останній під час допитів свою вину у пред’явленому обвинуваченні не визнав та розповідав про наявність у нього алібі, а саме про те, що він 21.12.2009 року хворів, ходив вечором у поліклініку на прийом до лікаря, після чого знаходився вдома. Ці версія була ним перевірена та не знайшла свого підтвердження. Крім того, свідок повідомив, що в ході досудового слідства ОСОБА_6 не скаржився на застосування по відношенню до нього недозволених методів ведення дізнання, слідів побоїв він на обвинуваченому також не помічав. Всі слідчі дії з ОСОБА_6 він проводив у приміщенні СІЗО за участю захисника, без застосування примусу до обвинуваченого. У протоколах допиту ОСОБА_6 своїх зауважень не викладав. Протокол очної ставки був підписаний останнім також без зауважень.

Аналогічні показання в судовому засіданні дали і свідки –о/у відділу ВКР ТВМ-4 Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_16 та ОСОБА_12 які заперечували застосування до ОСОБА_6 фізичного та психологічного тиску.

Показання свідків –оперативних працівників міліції ОСОБА_16 та ОСОБА_12, слідчого ОСОБА_15. в частині того, що до ОСОБА_6 не застосувався психологічний та фізичний тиск не викликають сумнів щодо їх правдивості.

Крім того, пояснення ОСОБА_6 в частині застосування щодо нього з боку оперативних працівників міліції та слідчого психологічного та фізичного тиску, були предметом перевірки прокуратурою Шевченківського району м. Києва. Відповідно до постанови від 08 липня 2010 року помічника прокурора Шевченківського району Гаврильця В.М. в порушенні кримінальної справи за фактом зловживання та перевищення своїх посадових обов’язків окремими працівниками Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві відносно ОСОБА_6 було відмовлено за відсутністю складу злочину.  

Винність ОСОБА_6 також підтверджується:

          - даними протоколу впізнання особи від 26.12.2009 р., згідно якого потерпіла ОСОБА_8 впізнала серед представлених осіб ОСОБА_6, який 21 грудня 2009 року, перебуваючи в ботанічному саду ім..Фоміна за попередньою змовою з іншими особами, вчинив відносно неї пограбування. Вказаний протокол підписаний усіма учасниками слідчої дії, в тому числі і ОСОБА_6 без зауважень, складений у відповідності до вимог КПК України, та не викликає у суду сумнівів щодо достовірності викладених у ньому даних; (а.с.50-51)

          -  даними протоколу очної ставки між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 від 29.01.2010 р., згідно даних якого потерпіла ОСОБА_8 підтвердила, що саме ОСОБА_6 разом з іншими невстановленими досудовим слідством особами, 21.12.2009 року перебуваючи у ботанічному саду ім.. Фоміна вчинив відкрите викрадення її майна із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для її життя чи здоров’я. При цьому судом враховується, що зазначена слідча дія проведена в приміщенні Київського СІЗО за участю захисника підсудного у відповідності до вимог діючого кримінально-процесуального законодавства, складений за наслідками її проведення протокол був підписаний усіма її учасниками, в тому числі і підсудним разом з його захисником, без будь-яких зауважень; (а.с.71-78)

- даними протоколу виїмки від 29.01.2010 року, згідно якого у потерпілої ОСОБА_8 було вилучено жіночу сумку, яку 21.12.2009 року ОСОБА_6 разом з іншими невстановленими особами відкрито у неї викрали ( а.с. 22)

          Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у відкритому викраденні чужого майна, поєднаному з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, та вважає кваліфікацію його дій за ч.2 ст.186 КК України вірною.

          Невизнання підсудним ОСОБА_6 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, суд вважає засобом захисту останнього з метою уникнення покарання за скоєний злочин. Доводи підсудного про відсутність доказів його причетності до скоєного злочину суперечать зібраним у справі доказам, які були ретельно перевірені  судом в ході судового слідства.

При обранні підсудному виду та міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості та характер суспільної небезпеки вчиненого злочину, конкретні обставини справи, відношення підсудного до скоєного.

          При призначенні покарання ОСОБА_6 судом також враховуються дані про його особу, який раніше судимий за вчинення аналогічного злочину, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, офіційно не працював, за місцем проживання характеризується негативно, за попереднім місцем роботи характеризується позитивно, а також дані про стан здоров’я ОСОБА_6

          Обставин, які пом’якшують або обтяжують покарання підсудного, судом не встановлено. Суд вважає за необхідне виключити з обвинувачення посилання на обтяжуючу покарання обставину –рецидив злочинів, оскільки в даному випадку рецидив є різновидом повторності, яка є кваліфікуючою ознакою вчиненого ОСОБА_6 злочину.

З урахуванням наведеного, суд вважає необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нових злочинів призначення покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції ч.2 ст.186 КК України.

Цивільний позов заявлений потерпілою ОСОБА_8 на суму 3424 грн. підлягає задоволенню, як такий, що знайшов своє підтвердження в ході розгляду справи.

          Керуючись ст. 323, 324 КПК України, суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_6 визнати винним за ч.2 ст.186 КК України та призначити покарання у виді 4 /чотирьох/ років шести місяців позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу залишити без змін –тримання під вартою в Київському СІЗО Державного Департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві  та Київській області.

Початок строку відбування покарання засудженому ОСОБА_6 вираховувати з 26 грудня 2009 року.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8  –3424 (три тисячі чотириста двадцять чотири) гривні на відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Вирок суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва протягом 15 діб з дня проголошення, а засудженим -  в той же строк з дня отримання копії вироку, через Шевченківський районний суд м. Києва.

                                     С у д д я