Справа № 1-682/11

В И Р О К  

іменем України

"02" березня 2011 р.

Шевченківський районний суд м.Києва в складі

Головуючого судді                               Антонюк М.С.

при секретарі                                        Ключці О.О.

за участю прокурора                              Клюшніченка Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дунаївці Хмельницької області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, маючого  неповнолітню  дитину –доньку ІНФОРМАЦІЯ_4, працюючого водієм ТОВ «Орбіта транс», зареєстрованого в АДРЕСА_1 та проживаючого  в АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 24 листопада 2010 року приблизно о 17 годині 50 хвилин, керуючи технічно справним автобусом «Богдан», д.н. НОМЕР_1, рухався по проїзній частині вул. Ольжича в м. Києві зі сторони вул. Бакінська в напрямку вулиці О.Теліги та наближався до нерегульованого наземного пішохідного переходу, яки й розташований навпроти будинку №5 по вул. Ольжича в м. Києві.

В цей же час до пішохідного переходу підійшли троє неповнолітніх дітей, серед яких була ОСОБА_3 та розпочали переходити проїзну частину вулиці Ольжича по вказаному нерегульованому пішохідному переходу, рухаючись з права наліво відносно напрямку руху автобусу Богдан,  д.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, який повинен був надати дорогу пішоходам.

Грубо порушуючи вимоги п.п. 1.7, 2.3 «б», 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху, що були введені в дію 01 січня 2002 року, ОСОБА_1 невірно оцінив дорожню обстановку, проявив неуважність. Не відреагував на появу дітей пішоходів, які знаходились на пішохідному переході та в свою чергу не знизив швидкість і не зупинився перед пішохідним переходом  і не пропустив пішоходів. Продовживши рух керованого автобусу, ОСОБА_1 виїхав на пішохідний перехід та передньою правою частиною керованого ним автобусу скоїв наїзд на неповнолітнього пішохода ОСОБА_3, яка в результаті отримала тяжкі тілесні ушкодження та була госпіталізована до лікувального закладу.

Згідно висновку експерта №2171/е «Вивчивши та проаналізувавши надану медичну документацію на ім’я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, відповідаючи на питання постанови, прихожу до висновку, що у неї на момент звернення  за медичною допомогою 24.11.2010 року були виявлені такі тілесні ушкодження:

А) закрита черепно-мозкова травма: осадження м’яких тканин лобної ділянки; лінійний перелом лобної кістки справа у ділянці передньої та задньої стінок лобної пазухи, з поширенням на решітчасту кістку та основу черепа;…

… Описані тілесні ушкодження утворились від дії тупих предметів. Не виключено у строк, зазначений в описовій частині  постанови, тобто 24 листопада 2010 року, внаслідок автомобільної травми –зіткнення автомобіля, що рухався, з пішоходом, який у момент первинного контакту перебував у вертикальному або наближеному до нього положенні та був повернутий лівим боком до автомобіля.

За ступенем тяжкості, кожне з вищевказаних тілесних ушкоджень, відноситься:

-          у п. А) Підсумків – до тяжкого тілесного ушкодження ( за критерієм небезпеки для життя); …

… Адже, між зазначеною у описовій частині постанови дорожньо-транспортною пригодою та вищевказаними тілесними ушкодженнями вбачається прямий причинно-наслідковий зв’язок. …»

Під час керування транспортним  засобом водій автобуса Богдан, д.н. НОМЕР_1, ОСОБА_1 порушив п. п. 1.7, 2.3 «б», 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху України:

-          п.1.7: Водій, пішоходи та пасажири зобов’язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як діти, люди похилого віку та особи з явними ознаками інвалідності;

-          п.2.3 «б»: Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов’язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатись від керування цим засобом у дорозі;

-          п.12.3 : У разі виникнення небезпеки  для руху або перешкоди,  яку водій об’єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди;

-          п.18.1 : Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитись, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.           

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину визнав в повному обсязі та показав про фактичні обставини вчиненого злочину так, як вказано вище. ОСОБА_1 показав суду, що він має безперервний стаж водія 13 років, а з 2007 року працює водієм маршрутного транспортного засобу. 24.11.2010 року він, керуючи автобусом Богдан рухався по маршруту №558 з жил масиву Виноградар в напрямку залізничного вокзалу. Рухаючись по вул. Ольжича зі швидкістю 20-25 км/год, він наближався до пішохідного переходу, де у той момент пішоходів не було. Раптом він побачив, що на пішохідний перехід вискочила дівчинка, після чого він виїхав на зустрічну смугу для її об’їзду, але уникнути зіткнення йому не вдалось і він зачепив її правою частиною автобусу, від чого вона впала. Вважає, що оскільки в салоні було багато пасажирів, він був не уважним до дорожньої обстановки та її зміни, не побачив пішоходів, які виходили на проїзну частину, у зв’язку з чим і стався наїзд на пішохода. Після зіткнення він одразу викликав ДАІ та швидку допомогу, поїхав до потерпілої в лікарню, допомагав її батькам із лікуванням та продовжує надавати допомогу на оздоровлення, дуже жалкує про свій вчинок.

Підсудний ОСОБА_1 щиро розкаявшись у вчиненому злочині, добровільно відшкодував потерпілій завдану шкоду та просить врахувати, що у нього на утриманні знаходиться донька ІНФОРМАЦІЯ_4, він є єдиним годувальником в родині, його робота безпосередньо пов’язана з керуванням транспортними засобами, а тому просить суд не позбавляти його цього права

Обмежившись в судовому засіданні за згодою учасників процесу в порядку ч. 3 ст. 299 КПК України поясненнями підсудного, який повністю визнав себе винним у вчиненні злочину, суд приходить до висновку про недоцільність дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, і вважає доведеною вину ОСОБА_1 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, і вважає правильною кваліфікацію його дій за ст. 286 ч. 2 КК України.

Обираючи підсудному міру покарання, суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії тяжкого, характер та ступінь суспільної  небезпеки, відношення підсудного до скоєного, який вину визнав в повному обсязі, та відшкодував завдану потерпілій шкоду.

Судом також враховуються дані про особу підсудного, який раніше не судимий, проте притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбачено ст. 128 КК України, за місцем роботи характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

До обставин, що пом’якшують покарання підсудного, суд відносить щире каяття та добровільне відшкодування завданого  збитку.

Обставин, що обтяжує покарання, судом не встановлено.

З огляду на викладене суд вважає, що необхідним та достатнім для виправлення підсудного та попередження нових злочинів є призначення покарання у виді позбавлення волі  в межах, встановлених санкцією частини другої статті 286 КК України. Враховуючи дані про особу ОСОБА_1, який раніше не судимий, щиро розкаюється у вчиненому злочині, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, позитивно характеризується, має постійне місце проживання, враховуючи наявність пом’якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, а також поведінку підсудного після вчинення злочину, та позицію батьків \ОСОБА_3., які просять суворо його не карати, суд приходить до висновку про те, що виправлення та перевиховання ОСОБА_1 можливе без ізоляції його від суспільства, а тому призначає основне покарання із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України.

Також суд, враховуючи конкретні обставини вчинення злочину, вважає за необхідне призначити підсудному додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в мінімальних межах, встановлених для даного виду покарання.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

          ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді п’яти років позбавлення волі з позбавленням права  керувати транспортними засобами строком на один рік.

На  підставі  ст. 75 КК України  ОСОБА_1  звільнити від призначеного судом основного покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки.

На підставі ст.76 КК України зобов’язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити без зміни - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Вирок суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 діб з дня проголошення через Шевченківський районний суд м. Києва.

Суддя