Справа № 1-340/11

В И Р О К  

іменем України

"01" лютого 2011 р.Шевченківський районний суд м. Києва в складі :

головуючого                                                    судді     Антонюк М.С.

при секретарі                                                      Гегельському І.О.,  Ключці О.О.

за участю прокурора                                                       Клюшніченка Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві кримінальну справу  по обвинуваченню          

                              ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, працюючого водієм кару ТОВ «Ростекс»,  зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ст.186 ч.2 КК України

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 07 квітня 2010 року приблизно о 20 годині, знаходячись в приміщенні квартири АДРЕСА_1 помітив стаціонарний телефон марки «Панасонік», який лежав на ліжку та належав ОСОБА_2 В цей час у нього виник злочинний умисел направлений на відкрите заволодіння вище вказаним майном.

Реалізуючи свій злочинний задум з метою особистого збагачення та обернення на свою користь чужого майна, ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_2 та застосовуючи насильство, що не є небезпечним для життя та здоров’я схопив її руками за шию та штовхнув на ліжко, спричинивши останній своїми діями садно на боковій поверхні шиї справа в середній третині на фоні синця, що згідно висновку експерта №231/І від 26.05.2010 року відноситься до легкого тілесного ушкодження. Після чого ОСОБА_3 забравши з ліжка стаціонарний телефон марки «Панасонік», вартістю 283 грн, що належить ОСОБА_2, з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.  

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України визнав повністю та пояснив, що 07 квітня 2010 року, приблизно о 20 годині, він прийшов до своєї сусідки ОСОБА_2, яка попросила відремонтувати її обігрівач. Полагодивши обігрівач, він побачив телефон Панасонік, який вирішив викрасти, проте коли він взяв телефон, потерпіла стала кричати та вимагати повернути телефон, заважала йому вийти з квартири, у в’язку з чим він лівою рукою взяв її за плече та шию та відштовхнув від себе, після чого пішов до себе додому. Наступного дня він відніс телефон в ломбард, а гроші витратив на придбання наркотиків. Після цього випадку він звернувся до реабілітаційного центру, де тривалий час лікувався від наркоманії, зараз наркотики він не вживає, працює, веде нормальний спосіб життя, зробив для себе належні висновки та просить дати йому можливість виправитись самостійно. Цивільний позов, заявлений потерпілою, визнає в повному обсязі.

Обмежившись в судовому засіданні за згодою учасників процесу в порядку ч. 3 ст.299 КПК України показаннями підсудного, який повністю визнав себе винним у вчиненні злочину та визнав цивільний позов в повному обсязі, суд приходить до висновку про недоцільність дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, і вважає доведеною вину ОСОБА_1 у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, і знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч.2 ст.186 КК України.

При обранні підсудному міри покарання, суд враховує характер, ступінь тяжкості та суспільної небезпеки вчиненого злочину, конкретні обставини справи, відношення підсудного до скоєного, дані про його особу.

          При призначенні покарання ОСОБА_1 судом враховується те, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, але вважається не судимим відповідно до ст. 89 КК України, зареєстрований та постійно проживає в м. Києві, де характеризується позитивно, працює, не перебуває на обліку у лікарів  нарколога та психіатра, щиро розкаявся у вчиненні злочину.

До обставин, що пом’якшують покарання підсудного, суд відносить щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання підсудного, судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, суд вважає необхідним й достатнім для виправлення та перевиховання підсудного ОСОБА_1 призначення покарання у виді позбавлення волі на строк в межах санкції ч.2 ст. 186 КК України.

Враховуючи дані про особу ОСОБА_1, який раніше не судимий, щиро розкаявся у вчиненому злочині, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, працює, має постійне місце проживання, наявність обставин, що пом’якшують покарання та відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд приходить до висновку про те, що виправлення та перевиховання ОСОБА_1 можливе без ізоляції його від суспільства, а тому призначає покарання із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України.

Цивільний позов, заявлений потерпілою ОСОБА_2 на суму 283 грн. підлягає задоволенню як такий, що знайшов підтвердження в ході судового розгляду.

Керуючись ст. 323, 324 КПК України, суд

З А С У Д И В :

 ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначити покарання у виді  5 / п’яти  / років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від покарання з випробуванням строком на 3 /три/ роки.

На підставі ст.76 КК України зобов’язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи; періодично з’являтись для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити без змін у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.

Стягнути з  ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2  283 (двісті вісімдесят три) гривні на відшкодування матеріальної шкоди.

На вирок суду може бути подано апеляцію до Апеляційного суду м. Києва на протязі 15 діб з дня  його проголошення  через Шевченківський районний суд м. Києва.

                                        С у д д я