Справа № 1-533/11

В И Р О К  

іменем України

"04" лютого 2011 р.Шевченківський районний суд м. Києва

в складі: головуючого -                               судді Антонюк М.С.

              при секретарі:                                         Ключка О.О.

              з участю прокурора:                               Клюшніченка Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню

          ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого в АДРЕСА_1 та проживаючого в АДРЕСА_2, раніше судимого:     

1.          12.06.2001 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч.1ст. 229-6 КК України (в ред. 1960 року) до одного року позбавлення волі з відстрочкою на 1 рік;

2.          21.02.2002 року Святошинським районним судом м. Києва за ч.2 ст. 309, 71 КК України до двох років трьох місяців позбавлення волі;

3.          12.12.2005 року Шевченківським районним судом м. Києва за ст.ст. 190 ч.1, 186 ч.2, 69, 70 КК України до двох років позбавлення волі, вироком Апеляційного суду м. Києва від 15.03.2006 року частково скасовано вирок Шевченківського районного суду м. Києва та остаточно призначено покарання у виді чотирьох років позбавлення волі, звільнився 10.12.2009 року по відбуттю строку покарання,

           у вчиненні злочину, передбаченого ст. З95 КК України

В С Т А Н О В И В :

          ОСОБА_1 будучи раніше неодноразово судимим, належних висновків для себе не зробив та, маючи не зняті та не погашені у встановленому порядку судимості,  знову вчинив умисний злочин за наступних обставин.

           Так, 12 листопада 2009 року постановою Ірпінського міського суду Київської області відносно ОСОБА_1 було встановлено адміністративний нагляд терміном на один рік з наступними обмеженнями: не залишати своє місце проживання з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин наступного дня;  на період адміністративного нагляду не відвідувати кафе, бари, ресторани та інші місця, де реалізуються спритні напої на розлив; виїздити за межі м. Києва  без дозволу органів внутрішніх справ; з’являтись на реєстрацію до ОВС чотири рази на місяць.

10 грудня 2009 року ОСОБА_1 було оголошено постанову Ірпінського міського суду Київської області від 12.11.2009 року про встановлення відносно нього адміністративного нагляду та ознайомлено останнього із зобов’язаннями, викладеними у постанові.

Однак ОСОБА_1 з початку серпня 2010 року, без поважних на те причин, з метою ухилення від адміністративного нагляду самовільно залишив місце свого проживання, а саме квартиру АДРЕСА_1, не повідомивши про своє місце перебування органи внутрішніх справ, на реєстрацію до Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві не з’являвся, чим порушив правила встановленого щодо нього адміністративного нагляду.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 винним себе визнав повністю та пояснив, що вкінці 2009 року при звільненні з місць відбування покарання відносно нього судом був встановлений адміністративний нагляд строком на один рік. Після прибуття до місця постійного проживання по АДРЕСА_1 він у триденний строк звернувся до органу внутрішніх справ, де зареєструвався, приходив на реєстрацію. Проте згодом він переїхав жити до своєї подруги АДРЕСА_2, про що нікого не повідомив, перестав ходити на реєстрацію, за місцем реєстрації більше не проживав. Розуміє, що своїми діями він вчинив злочин, в чому щиро розкаюється та просить суд врахувати, що він хоча не офіційно, але працює, допомагає родині, має на утримання малолітню доньку, зобов’язується більше порушень встановленого адміністративного нагляду не вчиняти.         

Обмежившись в судовому засіданні за згодою учасників процесу в порядку ч.3 ст.299 КПК України поясненнями підсудного, який повністю визнав себе винним у вчиненні злочину, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів про вчинення злочину, обставини якого не оспорюються, і вважає доведеною винність ОСОБА_1 у самовільному залишенні місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду і знаходить правильною кваліфікацію його дій за  ст.395 КК України.

Призначаючи підсудному міру покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, відношення підсудного до скоєного, дані, що характеризують особу ОСОБА_1, який раніше неодноразово судимий, хоча неофіційно, але працює, має на утриманні неповнолітню доньку, за місцем проживання характеризується негативно.

До обставин, які пом’якшують покарання підсудного, суд відносить щире каяття.                                                                                                                                                                                                                                         

Обтяжуючих вину підсудного обставин судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, суд вважає необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів призначення покарання у виді арешту в межах санкції ст. 395 КК України.

          Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

З А С У Д И В:

          ОСОБА_1 визнати винним у скоєні злочину, передбаченого  ст.395 КК України та призначити покарання у виді арешту строком на 2 (два) місяці.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 вираховувати з часу його фактичного затримання.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до вступу вироку в закону силу залишити без змін у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.

На вирок суду може бути подано апеляцію до Апеляційного суду м.Києва на протязі 15 діб з дня  його проголошення  через Шевченківський районний суд м. Києва.

                                   Суддя: