Справа  2-830/11  

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

 25.07.2011  

               Староміський районний суд м. Вінниці в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

при секретарі Момотюку А.О.

з участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2

їх представника ОСОБА_3

третьої особи на стороні позивачів ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_6, ОСОБА_2 до ОСОБА_7, третя особа на стороні позивачів без самостійних вимог –ОСОБА_4 про вселення,

в с т а н о в и в:

          ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до суду з позовом також в інтересах ОСОБА_6 про вселення. Мотивували вимоги тим, що їм, а також відповідачці ОСОБА_7 належить на праві власності в рівних частинах квартира АДРЕСА_1, але в зв`язку неприязними стосунками, що склались між бувшими членами сім`ї, ОСОБА_2, ОСОБА_1 разом з сином ОСОБА_6 залишили квартиру. Маючи намір знову проживати у власному житлі, вони звернулись до відповідачки з відповідною пропозицією, але отримали категоричну відмову. Через те, що замок на вхідних дверях замінений, до квартири вони потрапити не змогли. Просили вселити їх як власників у спірне житло.

          В судовому засіданні позивачі та їх представник ОСОБА_3 повністю підтримали вимоги. Пояснили, що відповідачка одна проживає в квартирі, перешкоджає позивачам вільно користуватись власністю, ключів від замку вхідних дверей не дає, при цьому плату за комунальні послуги вносить ОСОБА_1 Кожен з позивачів має потребу в даному житлі, там ще знаходяться їх речі, тому просили ухвалити рішення про примусове вселення в житло.

          Неповнолітній ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що останній раз в квартирі був до 2010 році, до того, як мама замінила замок. Коли приїжджав в м. Вінницю не міг потрапити до житла, оскільки матері не було, а ключів від вхідних дверей він не має.   

          Третя особа на стороні позивачів без самостійних вимог ОСОБА_4 повністю підтримала позов.

          Відповідачка ОСОБА_7 позов визнала частково, лише щодо вселення сина, та пояснила, що спільне проживання в однокімнатній квартирі з колишніми членами сім`ї є неможливе через неприязні стосунки. Представник відповідачки ОСОБА_5 в судовому засіданні 25.07.2011 року змінив покази та пояснив, що відповідачка не відмовляє їм у вселенні, спору фактично не існує. Замінила замок не з метою перешкодити вільному доступу до житла, а тому, що 31.12.2010 року ОСОБА_1 його зламав. Разом з тим, мирову угоду сторони не уклали. Просив відмовити в задоволенні позову, оскільки позивачами не доведено факт відмови ОСОБА_7 у вселенні позивачів в квартиру.

          Представник органу опіки і піклування ОСОБА_8 в попередньому судовому засіданні пояснила, що позов про вселення неповнолітнього ОСОБА_6 заявлений в інтересах дитини, тому вона його повністю  підтримує. Просила розглядати справу у її відсутність, про що надала відповідну заяву.    

          Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

          Між сторонами виникли правовідносини з приводу володіння та користування власністю –квартирою АДРЕСА_1, тому застосуванню підлягають норми розділу 1 ЦК України і глави 6 ЖК України.  

          Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 26.12.2002 року, виданого згідно рішення виконкому Вінницької міської ради № 2050 від 26.12.2002 року, власниками квартири АДРЕСА_1 в рівних частках є ОСОБА_2, ОСОБА_1, неповнолітній ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

          До 2009 року в квартирі залишились проживати ОСОБА_1, ОСОБА_7, неповнолітній син ОСОБА_6 та малолітня донька ОСОБА_9. Позивач ОСОБА_2 з дружиною ОСОБА_4 в квартирі не проживали, оскільки переїхали в с. Кушелівка Хмільницького району Вінницької області.          

Після розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (згідно актового запису 09.02.2009 року), ОСОБА_1 та неповнолітній ОСОБА_6 також залишили житло через погіршення стосунків.

Факт неприязних стосунків між колишніми членами сім`ї - ОСОБА_2, ОСОБА_1 з одного боку та ОСОБА_7 з іншого боку, визнаний сторонами в судовому засіданні, а також підтверджується постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 06.01.2011 року, згідно якої дійсно мав місце конфлікт 30.12.2010 року. Внаслідок цього відповідачка змінила замок у вхідних дверях квартири, ключ іншим співвласникам не дала. Пояснила в судовому засіданні це тим, що не бажає проживати разом з колишнім чоловіком, який наносив їй тілесні ушкодження, ображав, погрожував, а також не бажає проживати з бувшим свекром, який в даний час є чужою людиною.  

Покази представника відповідачки ОСОБА_5 в тому, що спору між сторонами немає, що позивачі можуть безперешкодно проживати в квартирі не відповідають дійсності і спростовуються усною та письмовою заявою відповідачки ОСОБА_7, встановленим обставинам справи на підставі показів сторін і досліджених доказів. Відсутність дійсного бажання відповідачки ОСОБА_7 вирішити спір мирним шляхом  доводиться і тим, що в судовому засіданні неодноразово поступали пропозиції про передачу ключів від замка вхідних дверей, але відповідачка таких дій не вчинила, в тому числі і по відношенню до свого неповнолітнього сина ОСОБА_6

В зв`язку з цим суд оцінює критично змінені покази представника ОСОБА_5 і приймає до уваги покази сторін по справі, які відповідають фактичним обставинам справи.    

Відповідно до ст. 61 ч. 1 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь в справі, не підлягають доказуванню.  

Суд встановив, що відповідачка ОСОБА_7 не бажає, щоб в квартирі проживали інші співвласники, добровільно ключ від вхідних дверей не дає, чим чинить перешкоди позивачам в користуванні житлом. Права позивачів порушені і підлягають захисту на підставі ст.ст. 15, 16, 386 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 317, 318 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

Власник згідно ст. 319 ЦК України володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Посилання відповідачки на неможливість вселення позивачів до спірної однокімнатної квартири через невелику площу є безпідставними та такими, що суперечать вищенаведеним нормам закону і ст. 150 ЖК України, ст. 383 ЦК України, згідно яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей.  

Керуючись ст. 150 ЖК України, ст.ст. 15, 16, 317-319, 321, 383, 386 ЦК України, ст.ст. 5, 8, 10, 11, 57, 60, 61, 212, 214, 215 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов задоволити.

Вселити ОСОБА_1, неповнолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Староміський райсуд м. Вінниці до апеляційного суду Вінницької області.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повне рішення суду виготовлено 27.07.2011 року.

Суддя: