Справа №5-194/11

П  О  С  Т  А  Н  О  В  А

01.08.2011  року              Староміський  районний суд міста Вінниці

в  складі:

головуючого  судді                                                  Чернюка І.В.,

при  секретарі                                                             Бойко Ю.О.,

з участю прокурора                                                Чабана С.В.,

представника установи УДДПВП (№1)               Григоренко І.В.,

розглянувши у виїзному відкритому судовому засіданні в приміщенні Вінницької установи виконання покарань УДДПВП України у Вінницькій області (№1) заяву засудженого ОСОБА_2 про застосування строків давності вироку Дніпропетровського обласного суду від 14.12.1999 року відносно засудженого:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, по даній справі засудженого вироком від 14.12.1999 року Дніпропетровського обласного суду за ст.ст. 86 ч.2, 140 ч.2, 193 ч.3, 142 ч.3, 208, 93 п.п. «а,г,е,з,и», 42 КК України ( в редакції 1960 року) до смертної кари –розстрілу. Згідно ухвали Верховного Суду України від 30.05.2000 року ОСОБА_2 покарання у вигляді смертної кари замінено на довічне позбавлення волі.

в с т а н о в и в :

Засуджений ОСОБА_2, 21.07.2011 року, звернувся до суду із заявою про застосування строків давності вироку Дніпропетровського обласного суду від 14.12.1999 року відносно нього, мотивуючи свої вимоги тим, що строк давності виконання вироку Дніпропетровського обласного суду відносно нього почав виконуватися  25 березня 1999 року в період дії КК України ( в редакції 1960 року). У зв’язку з тим, що ст.49 п.4 ч.1 КК України ( в редакції 1960 року) передбачала максимальний термін давності виконання вироку 10 років, просив звільнити його від подальшого відбування покарання.

В судовому засіданні суд визнав явку засудженого ОСОБА_2 не обов’язковою.

Прокурор просив відмовити в задоволенні вимог засудженого, оскільки вирок Дніпропетровського обласного суду від 14.12.1999 року та ухвала Верховного Суду України від 30.05.2000 року відповідають вимогам чинного законодавства, а застосування строків давності не можливе у зв’язку з приведенням вироку Дніпропетровського обласного суду у відповідність Верховним Судом України.

Представник установи УДДПВП (№1) при винесенні постанови покладався на думку суду.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що  в задоволенні заяви слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що вироком від 14.12.1999 року Дніпропетровського обласного суду ОСОБА_2 призначено покарання за ст.ст. 86 ч.2, 140 ч.2, 193 ч.3, 142 ч.3, 208, 93 п.п. «а,г,е,з,и», 42 КК України ( в редакції 1960 року) до смертної кари –розстрілу. Згідно ухвали Верховного Суду України від 30.05.2000 року ОСОБА_2 покарання у вигляді смертної кари замінено на довічне позбавлення волі.

22.02.2000р. Верховною Радою України внесено зміни до Кримінального Кодексу України (в редакції 1960р.), Кримінально-процесуального та Виправно-трудового кодексів України і ст. 24 КК України, яка передбачала міру покарання «смертна кара»- виключено, а доповнено ст. 25-2 КК , згідно якої найсуворішою мірою покарання є «довічне позбавлення волі».

          В зв’язку з внесеними змінами, вирок судової колегії в кримінальних справах Дніпропетровського обласного суду від 14.12.1999  року, яким засуджено ОСОБА_2 до смертної кари, приведено у відповідність вимогам закону ухвалою Верховного Суду України та замінено  ОСОБА_2 смертну кару на довічне позбавлення волі.

          На даний час засуджений ОСОБА_2 відбуває покарання у вигляді довічного позбавлення волі, відповідно до ухвали Верховного Суду України від 30.05.2000 року, а тому застосування будь –яких строків давності є не вірно.

Керуючись ст.ст. 409, 411 КПК України, суд -

                           п о с т а н о в и в :

В задоволенні заяви засудженого ОСОБА_2 про  застосування строків давності вироку Дніпропетровського обласного суду від 14.12.1999 року –відмовити.

Постанова може  бути  оскаржена  до  апеляційного  суду Вінницької  області  на  протязі  7 діб з дня її проголошення, а засудженому з моменту її вручення.

            Суддя: