2-а-2739/11    

П О С Т А Н О В А

       І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

 04.08.2011                                                                               м. Хуст

    Хустський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Савицький С.А.                                                

при секретарі судового засідання  Штенгель О. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хуст справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до  інспектора   АП ВДАІ та АТІ по обслуговуванню м.Хуст та Хустського району ВДАІ УМВС України в Закарпатській області Куртяк Агнеси Йосипівни про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

              Позивач звернувся до суду із даним позовом посилаючись на те, що постановою АП ВДАІ та АТІ по обслуговуванню м.Хуст та Хустського району ВДАІ УМВС України в Закарпатській області Куртяк А.Й. від  31.05.2011 року на нього накладено адміністративне стягнення у  вигляді штрафу в розмірі 260 грн. за ст.122 ч.1 КУпАП. Позивач вважає постанову незаконною та такою, що підлягає до скасування з наступних підстав. 11 травня 2011 року позивач керуючи автомобілем НОМЕР_1 був зупинений інспектором Ужгородського ОВ Гуранич В. В. Причиною зупинки стало нібито порушення позивачем п. 12.6 «г» правил дорожнього руху, а саме те, що останній, зі слів інспектора, керуючи автомобілем при дозволеній швидкості руху 90 км/год. рухався зі швидкістю 114 км/год.. Не прийнявши до уваги заперечення позивача, інспектором було складено відносно нього протокол серія АО1 № 099116 про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.  При цьому інспектор зазначив у протоколі, що розгляд справи по суті відбудеться у ВДАІ міста Хуст. 31 травня у відділенні ВДАІ міста Хуст інспектором АП ВДАІ та АТІ міста Хуст Куртяк А. Й. відносно позивача було винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення, якою на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 260 грн. З даною постановою позивач не згідний і вважає дії інспектора ДАІ по притягненню його до адміністративної відповідальності неправомірними, оскільки жодних правил дорожнього руху він не порушував і жодними належними доказами крім пояснень інспектора його я вина не доведена.

           Пункт 12.6 «г» ПДР України передбачає, що поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком  5.47 дозволяється рух із швидкістю автобусам (за винятком мікроавтобусів) – не більше 90 км/год. В даному випадку позивач рухався на легковому автомобілі, що підтверджується реєстраційними документами на автомобіль. З врахуванням цього факту інспектор Гуранич В. В. не мав права фіксувати адміністративне правопорушення протоколом, а отже у відповідача не було підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, так як згідно п. 12.6 «ґ» ПДР України поза населеними пунктами на всіх дорогах дозволяється рух із швидкістю іншим транспортним засобам на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою (а позивач рухався саме по такій автодорозі) — не більше 110 км/год.

           Згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП адміністративним правопорушенням перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів є перевищення швидкості руху більш як на двадцять кілометрів на годину.

В даному випадку позивачем не було допущено жодних порушено ПДР України. Він рухався на легковому автомобілі, по дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою і дозволяють швидкість руху до 110 км/год.; зі слів інспектора він зафіксував швидкість руху 114 км/год., а відповідно до вимог ч. 1 ст. 122 КУпАП порушенням швидкості руху є перевищення більш ніж на 20 км/год., тобто для притягнення позивача до адміністративної відповідальності необхідно, щоб його швидкість становила 131 км/год.

Крім того, в порушення ст. 256 КУпАП інспектором у протоколі не було зазначено місце вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідачем при складанні постанови та поспішному розгляді справи не було взято до уваги  пояснення позивача, як особи, що притягається до адміністративної відповідальності, а було взято за доказ власне переконання інспектора який складав протокол, що не є законною підставою і не може бути достовірним та належним доказом, на якому ґрунтується висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

За таких обставин позивач вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а дії відповідача є безпідставними, неправомірними, а постанова у справі про адміністративне правопорушення такою, що складена з порушенням його прав, чинного законодавства, тому підлягає скасуванню.

          В судове засідання позивач ОСОБА_1 подав заяву, в якій просить розглядати справу у його відсутності у зв»язку з виїздом за межі області, позовні вимоги підтримує.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся  належним чином, однак причини неявки в судове засідання суду не відомі.

Виходячи з наявних доказів у справі суд вважає за можливе на підставі ст. 128 КАС України справу вирішувати без участі сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 6 ст. 71 КАС України, відповідач на пропозицію суду в ухвалі від 21.06.2011 р.  не подав письмових заперечень з посиланням на докази якими б доводив такі заперечення, що дає підстави суду  вирішувати справу на основі наявних доказів.

Судом встановлено, що постановою АП ВДАІ та АТІ по обслуговуванню м.Хуст та Хустського району ВДАІ УМВС України в Закарпатській області Куртяк А.Й. від  31.05.2011 року на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у  вигляді штрафу в розмірі 260 грн. за ст.122 ч.1 КУпАП.. Згідно даної постанови ОСОБА_1 11.05.2011 року о 8 год.45 хв. на 801 км. автодороги Київ-Чоп, керуючи автомобілем марки НОМЕР_1 рухався із швидкістю 114 км/год. при дозволеній швидкості 90 км/год, при цьому перевищив дозволену швидкість на 24 км/год. Швидкість вимірювалася приладом «Радіс» №2110.

Вказані обставини ОСОБА_1 в позовній заяві повністю заперечив, посилаючись на те, що він рухався на легковому автомобілі, по дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою і дозволяють швидкість руху до 110 км/год.; зі слів інспектора він зафіксував швидкість руху 114 км/год., а відповідно до вимог ч. 1 ст. 122 КУпАП порушенням швидкості руху є перевищення більш ніж на 20 км/год., тобто для притягнення позивача до адміністративної відповідальності не було підстав.

Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі  про адміністративне правопорушення є фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами.

Разом з тим, положення даної статті вказує на те, що належними доказами можуть бути також показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

     КУпАП закріплений принцип, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

     П.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283,284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Однак всупереч цьому інспектор в постанові не зазначив мотивів відхилення пояснень та доводів, на які посилався позивач, не зазначив, якими доказами спростовуються його твердження.

       Згідно ст. 71 ч 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

         Відповідачем не подано суду заперечень і доказів, які б спростовували доводи позивача щодо обставин, які викладені в позовній заяві.

             За наведених обставин поданий позов є підставний і обґрунтований, а тому підлягає до задоволення.

                   Враховуючи наведене та керуючись вимогами ст. ст.6,18,71,104, 128, 138,158-163, 171-2 ч.2  КАС України,  суд –                                                    

П О С Т А Н О В И В:

         Позов задовольнити.

    Постанову інспектора АП ВДАІ та АТІ по обслуговуванню м.Хуст та Хустського району УДАІ УМВС України в Закарпатській області Куртяк Агнеси Йосипівни, винесену 31.05.2011 року серії АО1 №108653 про накладення штрафу в розмірі 260 гривень на ОСОБА_1  за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП - скасувати.

             Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.

 Суддя Хустського

   районного суду:                                                           Савицький С.А.     

04.08.2011