справа №2-5493/11

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2011 року          Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді –Браги А.В.,

при секретарі –Дементьєва О.М.,

за участю: представника позивачів –ОСОБА_1,

третьої особи –ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа –ОСОБА_1, сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Жовтневого РВ ДМУ УМВС України у Дніпропетровській області, про визнання особи такою, що втратила права користування квартирою шляхом зняття з реєстрації –

ВСТАНОВИВ:

20 серпня 2010 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська звернулись позивачі із вищезазначеним позовом. Ухвалою суду від 01 квітня 2011 року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог залучено сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Жовтневого РВ ДМУ УМВС України у Дніпропетровській області.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі в позовній заяві, представник позивача в судовому засіданні послались на наступне. Позивачам належить на праві спільної часткової власності квартира АДРЕСА_1, де до 2007 року спільно проживали позивачі, відповідач та третя особа ОСОБА_1 20 лютого 2007 року шлюб між вказаною третьою особою та відповідачем розірвано, і на даний час відповідач, який зареєстрований у вказаній квартирі, не користується нею більше трьох років, з квартири виїхав, забравши свої речі, має інше житло. Посилаючись на зазначені обставини, позивачі звернулись до суду із даним позовом, в якому просять визнати відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням, а також зняти відповідача з реєстрації місця проживання.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Третя особа ОСОБА_1 проти задоволення позву не заперечувала.

Третя особа СГІРФО Жовтневого РВ ДМУ УМВС в Дніпропетровській області в судове засідання не з’явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Враховуючи дані обставини, суд вважає за можливе на підставі ст.ст.169, 224 ЦПК України здійснити розгляд даної цивільної справи в заочному порядку відповідно до Глави 8 Розділу ІІІ ЦПК України.

Вислухавши пояснення представника позивача, третьої особи, допитавши свідків та дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності позивачам, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло від 05 квітня 1993 року, копією договору дарування 2/5 частини квартири від 28 квітня 2004 року, копією витягу про реєстр права власності на нерухоме майно від 24 червня 2004 року, копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 04 грудня 2004 року, копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20 січня 2005 року.

Також судом встановлено, що позивачі і третя особа ОСОБА_1 перебувають між собою в родинних відносинах, мешкають за адресою АДРЕСА_1. При цьому ОСОБА_1 є членом сім’ї власників квартири АДРЕСА_1 в розумінні норми ст.ст.64, 156 ЖК України. Викладене підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло від 05 квітня 1993 року, копіями паспортів позивачів, копією свідоцтва про народження позивача ОСОБА_3, довідкою КЖЕП «Південне»ЖЕК №10 від 22 березня 2011 року.

Окрім того, судом встановлено, що відповідач, як чоловік третьої особи ОСОБА_1, до розрізання шлюбу з останньою 20 лютого 2007 року, був членом сім’ї власників квартири АДРЕСА_1, в якій зареєстрований і на даний час у встановленому законом порядку. Викладене підтверджується копією паспорту ОСОБА_1, копією свідоцтва про розірвання шлюбу від 20 лютого 2007 року, відповіддю на повторний запит судді від 09 грудня 2010 року, довідкою КЖЕП «Південне»ЖЕК №10.

З пояснень допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, остання з яких є сусідкою позивачів, судом встановлено, що відповідач більше трьох останніх років фактично не проживає за місцем своєї реєстрації –в квартирі АДРЕСА_1, має інше житло та інтересу до спірного житла не проявляє.

Таким чином, встановлені фактичні обставини свідчить про обмеження права власності позивачів на цю квартиру, наявність у позивачів перешкод в користуванні такою квартирою.

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Житлового кодексу України.

Нормою ст.41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.ст.317, 319 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Згідно ст.321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права и обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Оскільки об’єктом права власності (спірна квартира) є житловим приміщенням, тому режим мешкання в ній регулюється нормами Житлового кодексу України.

Так, відповідно до норми ст.9 ЖК України ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом, житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони використовуються проти їх призначення або з порушенням прав інших громадян.

Згідно ст.150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності квартиру, користуються нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Підсумовуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що викладені докази не викликають у суду жодних сумнівів щодо їх належності, допустимості, об’єктивності та достатності для вирішення справи по суті, приймаючи до уваги, що відповідач, зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1, з 2007 року не мешкає у зазначеній квартирі, не є членом родини власників житла, житловою площею не користується, між ним та власниками житла відсутні будь-які домовленості стосовно найму відповідачем цього житла, строків користування житлом, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо усунення перешкод в користування квартирою підлягають задоволенню в повному обсязі шляхом зняття відповідача з реєстрації у вказаному житлі: квартирі АДРЕСА_1.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачів, понесені ними при зверненні до суду судові витрати по сплаті судового збору (державного мита) на суму 8,5 гривень та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 гривень, сплата яких підтверджується відповідними квитанціями.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 391 ЦК України, ст. 150 ЖК, ст. ст. 10,  60, 209, 212-215, 224 - 233 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов, - задовольнити.

Усунути ОСОБА_2, ОСОБА_3 перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом зняття ОСОБА_4 з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1

Судові витрати покласти на ОСОБА_4, стягнувши з останнього на користь  ОСОБА_2, ОСОБА_3 8, 50 гривень судового збору та 37, 00 гривень збору на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Заочне рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. ст. 223, 232 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до  апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя          А.В. Брага