Справа № 2-2018/11

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем України

03.08.2011  Центрально-Міський  районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді                      Затолочний В.  С

при секретарі                              Морозова  Н.  М.,

за участю:

-          позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2,

-          представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4, в інтересах якої діє ОСОБА_1, до Криворізької квартирно-експлуатаційної частини району про визнання права на жиле приміщення та зобов’язання видати ордер на жиле приміщення, -  

В С Т А Н О В И В:

 ОСОБА_1, ОСОБА_4, в інтересах якої діє ОСОБА_1, звернулися з позовом до Криворізької квартирно-експлуатаційної частини району про визнання права на жиле приміщення та зобов’язання видати ордер на жиле приміщення.

Позов, на задоволенні якого в ході розгляду справи наполягали позивачка та її представник, обґрунтований тим, що з 2001 року позивачка ОСОБА_1 працює у військовій частині А-2773. В 2004 році рішенням житлової комісії вказаної частини позивачу та членам її сім’ї – чоловіку та доньці надали житло у вигляді кімнати у гуртожитку, після чого вони вселилися в кімнату АДРЕСА_1. Позивачка ОСОБА_1 була зареєстрована в іншому гуртожитку, хоча по теперішній час проживає у вказаній кімнаті. Позивачка користується спірним жилим приміщенням на підставі договору найму, здійснює оплату комунальних послуг. Іншого житла у позивачки немає. Позивачка зверталася до відповідача з приводу належного оформлення її проживання у спірному жилому приміщенні шляхом видачі спеціального ордера, але в цьому їй було відмовлено з посиланням на самовільне вселення у зазначену кімнату та наявність іншого житла. Позивач просить захистити її порушене право шляхом визнання за нею та її неповнолітньою донькою права користування кімнатою АДРЕСА_1 та зобов’язання відповідача видати спеціальний ордер на дане житлове приміщення.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, пояснивши, що позивачка самовільно вселилася у спірне жиле приміщення, штучно погіршивши свої житлові умови, виселившись із того житла, де проживала раніше. Список розподілення житла позивачці не був затверджений відповідачем через відсутність для цього підстав – позивачка не підтвердила наявності в неї права на отримання житла. Договір найму жилого приміщення є недійсним, тому що він не був підписаний відповідачем. В позові просить відмовити.

Вислухавши осіб, які беруть участь у справі, та дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що У 2001 році позивачка ОСОБА_1 працевлаштувалась на посаду бухгалтера військової частини А2773, де їй у 2004 році на підставі рапорту з резолюцією заступника по тилу командира військової частини А-3283 від 17.04.2004 року та протоколу № 6 засідання житлової комісії військової частини А2773, на сім’ю з трьох чоловік було надано кімнату у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1. Зазначений гуртожиток знаходиться на обслуговуванні Будинкоуправління № 2 Криворізької КЕЧ району.

У квітні 2004 року позивачка разом зі своєю неповнолітньою донькою  - ОСОБА_4, 2002 року народження, та колишнім чоловіком — ОСОБА_5 була вселена у гуртожиток АДРЕСА_1 (жиле приміщення жилою площею 38,54 м2). Однак спеціальний ордер на кімнату  відповідач  позивачу не  видав.

25.11.2004 року здійснено реєстрацію місця проживання позивачки, але не за місцем її фактичного проживання, а за адресою: АДРЕСА_2.

З часу вселення  питання  про  переселення  до гуртожитку № 43  відповідачем не порушувалося.

Між позивачем та Будинкоуправлінням № 2 Криворізької КЕЧ району був укладений договір найму жилого приміщення, який щорічно між ними переукладався. На час розгляду справи діє Договір найму жилого приміщення №5 від 08.06.2010 р.

Позивачка більше 10 років є працівником військової часини А2773, разом з донькою постійно проживає в кімнаті № 404 в гуртожитку № 41, сплачує комунальні платежі та виконує інші зобов'язання, що випливають із договору найму жилого приміщення,  що підтверджується довідкою Будинкоуправління № 2 Криворізької КЕЧ району № 40 від 29.03.2011р. Іншого житла в м. Кривому Розі позивачка не має, що підтверджується довідкою КП «Криворізького бюро технічної  інвентаризації» від 18.05.2011р.

12 квітня 2011 року позивачем  на ім'я начальника Криворізької КЕЧ району  подано письмову заяву про видачу ордеру на кімнату в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1

Листом № 413 від 15.04.2011р. за підписом начальника Криворізької КЕЧ району позивачу була дана відповідь в якій, зокрема, зазначено, що ордер видається у відповідності зі ст. 129 ЖК України і «факт проживання в гуртожитку осіб, які самовільно вселилися у жилі приміщення, маючи на час самовільного вселення у гуртожиток придатну і достатню за розміром для проживання житлову площу у м. Кривий Ріг, не є підставою для надання  ордеру».

Згідно з п. 2.2 Інструкції з організації надання житлової площі в гуртожитках Військових Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 24.03.2008р. №113, позивачка 29.04.2011р. подала заяву на ім'я командира військової частини А2773 з клопотанням щодо узаконення її проживання за адресою: АДРЕСА_1

01.06.2011р.  командиром військової частини А2773 начальнику Криворізької КЕЧ району було подано клопотання № 305. Однак, відповідач знову відмовив у розгляді питання про видачу позивачу спеціального ордеру на житлову площу в гуртожитку, надавши відповідь аналогічну тій, що була дана в листі № 413 від 15.04.2011р.

Приписами ст. 58 ЖК України визначено, що на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Форма ордера встановлюється Радою Міністрів Української РСР. Видача ордерів на жилі приміщення у військових містечках провадиться в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР.

Відповідно до п. 2 Інструкції з організації надання житлової площі в гуртожитках Військових Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 24.03.2008р. № 113, надання житлової площі у гуртожитках працівникам Збройних сил України здійснюється за умови відсутності у них житла рішенням квартирно-експлуатаційного органу за клопотання командира військової частини. На підставі даного рішення, квартирно-експлуатаційний орган видає спеціальний ордер, який є єдиною підставою  для вселення в дане житлове приміщення.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б підтверджували незаконність вселення позивача у спірне жиле приміщення, а також доводили наявність підстав для відмови у видачі позивачу ордера на вселення в це приміщення.

Посилання відповідача на факт самовільного вселення позивача у спірне приміщення є безпідставним, оскільки, про вселення позивача разом із сім’єю керівництву відповідача було добре відомо, тому що саме з відповідачем позивачка щорічно укладала договори найму приміщення. За весь період користування кімнатою вимог про виселення з боку наймодавця позивачу  не находило. Крім того, вселення позивачки відбулося на підставі її рапорту та рішення житлової комісії військової частини, в якій вона проходила службу, що відповідає вимогам ЖК України та Інструкції з організації надання житлової площі в гуртожитках Військових Сил України.

Пояснення представника відповідача щодо наявності у позивача іншого жилого приміщення і штучне погіршення нею своїх житлових умов ніякими доказами не підтверджені.

Безпідставні також посилання представника відповідача на недійсність договору найму жилого приміщення, тому що, даний договір укладався Будинкоуправлінням № 2 від імені Криворізької КЕЧ району, тобто відповідача, і суду не надано доказів на спростування повноважень начальника Будинкоуправління на укладення таких договорів.

До того ж даний договір є лише одним із доказів, якими позивачка доводить свої вимоги. Належність та допустимість інших доказів позивача відповідачем взагалі не спростовувалися.

Отже, встановлені судом факти підтверджують, що у відповідача відсутні підстави для відмови позивачу у реалізації права на оформлення права користування житловим приміщенням.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права. Способом захисту може бути, зокрема, визнання права.

Тобто в даному випадку, належним способом захисту порушеного права позивачки є визнання права користування житловим приміщенням, оскільки відмовою відповідача в оформленні та видачі на її ім’я ордеру на кімнату у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, фактично оспорюється право постійного користування наданим їй та її дочці житловим приміщенням, що перешкоджає реалізації належних їй, як єдиному наймачу, прав, зокрема реєстрації членів її сім’ї, подальша приватизація, тощо.

Крім того, згідно з  ч. 1 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. За порушення даної вимоги ст.197 Кодексу про адміністративні правопорушення України передбачена адміністративна відповідальність.

Керуючись ст.. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, ст.. ст.. 15, 16 ЦК України, ст.ст.9, 58, 61, 128, 129 ЖК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_4, в інтересах якої діє ОСОБА_1 до Криворізької квартирно-експлуатаційної частини району про визнання права на жиле приміщення та зобов’язання видати ордер на жиле приміщення задовольнити повністю.

Визнати за позивачем, ОСОБА_1 та її неповнолітньою донькою ОСОБА_4, 2002 року народження, право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов’язати відповідача, Криворізьку квартирно-експлуатаційну частину району видати спеціальний ордер на житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 на ім’я позивачки, ОСОБА_1 та ім’я її неповнолітньої доньки ОСОБА_4, 2002 року народження.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня проголошення.

Апеляційна скарга на рішення подається апеляційному суду через районний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:В. С. Затолочний