РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2-1825/11

04.08.2011             року                                                                                м. Сімферополь

Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого, судді                    Докучаєвої В.Ю.,

при секретарі                              Синельщикові О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про   стягнення   коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що між нею та ЗАТ КБ «Приватбанк» укладено договір поруки, згідно якого вона, як поручитель, виплатила заборгованість ОСОБА_2 перед банком за кредитним договором, у зв’язку з чим просить стягнути з відповідачки суму боргу у розмірі 422222,22грн.  

           В судовому засіданні представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягав, пояснивши, що 22.03.2006р. між відповідачкою та ЗАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір на суму 52700доларів США, а 28.03.2006р.між позивачкою та ЗАТ КБ «Приватбанк» укладено договір поруки, згідно якого ОСОБА_1 брала на себе зобов’язання перед банком за виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору. 23.12.2008р. ОСОБА_1 була повністю погашена заборгованість ОСОБА_2 перед банком, що підтверджується актом звірки та квитанцією, а відповідачка повинна була за умовами договору дострокового погашення кредиту передати у власність позивачки АДРЕСА_3, однак до теперішнього часу ані квартири, ані грошових коштів ОСОБА_2 не передала.  

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала, пояснивши, що ОСОБА_1 не погасила в повному обсязі заборгованість ОСОБА_2 перед банком, що підтверджується довідкою ЗАТ КБ «Приватбанк», в свою чергу, відповідачка умови договору від 22.03.2006р. не порушувала, позовні вимоги недоведені, тому просила у позову відмовити.  

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

28.03.2006р.р. між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено договір поруки, згідно якого позивачка взяла на себе зобов’язання перед банком за виконання ОСОБА_2 своїх  зобов’язань з повернення кредиту в сумі 52700 доларів США за кредитним договором від 22.03.2006р. /а.с.5/

16.12.2008р. між сторонами укладено договір про дострокове погашення кредиту №SIH3GK00000915 від 22.03.2006р., укладеного між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2, виданого на придбання АДРЕСА_3. /а.с.13/.

Згідно п.2.6. договору від 16.12.2008р. про дострокове погашення кредиту, укладеного між сторонами, у випадку невиконання зобов’язань, передбачених п.2.5. цього договору, сторона 1 – ОСОБА_2 зобов’язується повернути стороні 2 – ОСОБА_1 кошти, виплачені нею по кредитному договору № SIH3GK00000915 в трикратному розмірі протягом тижня.

П 2.5. договору передбачено, що сторона1 – ОСОБА_2 зобов’язується не заповідати, не відчужувати АДРЕСА_3 третім особам, крім сторони 2 – ОСОБА_1 в порядку та на умовах, передбачених п.2.4. договору.

Згідно до ст.ст.10,11,60 ЦПК Україну, суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами, які беруть участь у справі і інших осіб, доказів. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В судовому засіданні представником позивача не надано доказів, що ОСОБА_2 невиконані зобов’язання за п.2.5. договору про дострокове погашення кредиту, а саме, не надано доказів того, що відповідач заповіла чи зробила відчуження квартири АДРЕСА_1/Севастопольська,36 третім особам.

Оскільки порушень п.2.5. договору про дострокове погашення кредиту не встановлено, відсутні підстави для застосування санкцій, передбачених п.2.6. цього договору.

Також у судовому засіданні представником позивача не доведено, що ОСОБА_1 повністю оплатила суму кредиту за ОСОБА_2

Доводи представника позивача про сплату ОСОБА_1 17640доларів США не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки у наданій ксерокопії квитанції №6032226394 від 23.12.2008р. на суму 17640 доларів США платником зазначена ОСОБА_2./а.с.6/.

Будь-яких інших доказів, що оплату проведено ОСОБА_1 суду не надано.  

Відповідно до ст.59 ЦПКУкраїни обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Акт звірки від 23.12.2008р. не є беззаперечним доказом оплати ОСОБА_1 суми боргу ОСОБА_2 перед ЗАТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором, оскільки проплата кредиту повинна бути підтверджена певними платіжними документами.

Крім того, доводи представника позивача про повне погашення кредиту спростовуються довідкою ПАТ «Приватбанк» №57016, що станом на 05.07.2011р. за Договором від 22.03.2006р. ОСОБА_2 має заборгованість за кредитом у розмірі 46197,08грн., яку суд сприймає як належний доказ по справі. /а.с.34/.

Відповідно до  частини 1 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України  особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися  до  суду  за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.  

Зміст та направленість названої норми процесуального закону вказує на те, що  судовому захисту підлягає лише порушене, невизнане або оспорюване право особи, яка звернулася до суду.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

В судовому засіданні представником позивача не доведено, у чому саме полягає порушення прав ОСОБА_1

Оскільки суд не вбачає порушень законних прав та інтересів ОСОБА_1  з боку інших осіб, зокрема, ОСОБА_2, тому позовні вимоги є необгрунтованими, не заснованими на законі, не доведеними і правові підстави для задоволення позову – відсутні.

У зв’язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про   стягнення   коштів - відмовити.

Рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Сімферопольський  районний суд Автономної Республіки Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення  апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

    Суддя