Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-4093/2011 р. Головуючий у 1-й інстанції: Нещеретна Л.М.
Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2011 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Савченко О.В.,
суддів: Кочеткової І.В.,
Кухаря С.В..,
при секретарі Коверзневі М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 в особі представника за довіреністю ОСОБА_5 на рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 09 квітня 2010 року по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «МетаБанк»до приватного підприємства «Полі-Про», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИЛА :
У вересні 2009 року ВАТ «МетаБанк», правонаступником якого являється ПАТ «МетаБанк» (далі –Банк) звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що за договором від 26 липня 2005 року Банком було надано приватному підприємству «Полі-Про» кредит у розмірі 540 000 грн. зі строком повернення кредиту до 24 липня 2010 року, який забезпечений договорами поруки від 26 липня 2005 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4.
Свої зобов’язання за кредитним договором приватне підприємство не виконує, станом на 29 травня 2009 року його заборгованість перед банком складає 641 443 грн.02 коп., а саме: 355 911 грн. 57 коп. - за тілом кредиту, 15 723 грн.27 коп. –заборгованість за процентами та 269 808 грн.18 коп. –пені.
Позивач просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором в сумі 641 443 грн. 02 коп.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 09 квітня 2010 року позов Банку задоволено частково.
Постановлено стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором у сумі 539 243 грн. 44 коп., а також судові витрати; в задоволені решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі паро зміну судового рішення ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в особі представника за довіреністю ОСОБА_5 зазначають, що суд першої інстанції безпідставно поклав обов’язок по виконанню кредитного договору на поручителів. Вважають, що дія договорів поруки припинена, оскільки Банк протягом шести місяців з дня настання строку основного зобов’язання не пред’явив вимоги до поручителя. Крім того, відносно боржника –приватного підприємства «Полі-Про» ухвалою господарського суду від 06.04.2009 року порушено справу про банкрутство, що, за думкою апелянтів, унеможливлює стягнення будь-яких сум з поручителів боржника.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
За змістом ст.ст.1054, 1050 ч.2, 554, 555 ч.2 ЦК України за кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до договору або закону.
У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Поручитель має право висунути проти вимог кредитора заперечення, які міг би висунути боржник, за умови, що ці заперечення не пов’язані з собою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.
Встановлено, що 26 липня 2005 року Банк надав приватному підприємству кредит у сумі 540 000 грн. на термін до 24 липня 2010 року, про що був укладений відповідний договір № 32-11-05/0058-К (а.с. 9-15).
За умовами договору плата за користування кредитом встановлена у розмірі 22,5 % річних. Позичальник зобов’язався щомісяця погашати кредит шляхом здійснення щомісячних платежів. У випадку прострочення чергового платежу Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту. За порушення терміну здійснення щомісячних платежів позичальник сплачує пеню в розмірі 0,5% від простроченої суми за кожний день прострочення.
Кредитний договір забезпечений договорами поруки від 26 липня 2005 року ОСОБА_4 і ОСОБА_3, які зобов’язалися перед банком відповідати за кредитним договором приватного підприємства як солідарні боржники (а.с.7-8).
На порушення умов договору позичальник взяті на себе зобов’язання не виконував, передбачені умовами договору платежі вносив несвоєчасно і не в повному розмірі, внаслідок чого на час звернення до суду з позовом прострочення чергового платежу складало 8 місяців, станом на 4 квітня 2009 року утворилась заборгованість у розмірі 539 243 грн. 44 коп., із яких 355 911 грн. 57 коп. –по тілу кредиту, 15 723 грн. 27 коп. –по простроченим процентам, 159 450 грн. 65 коп. – пеня по простроченому кредиту за період з 30.09.08 року по 03.04.09 року, пеня по простроченим процентам за період з 11.11.08 року по 03.04.09 року у розмірі 8 157,95 (а.с.102, 119).
Зазначена сума заборгованості визнавалася боржником, що підтверджується актом звірки взаємних рахунків від 26.11.2009 року і включена до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство приватного підприємства, порушеній ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.04.2009 року ( а.с.119, 120-124).
У січні 2009 року банк направив боржникові і поручителям вимоги дострокового повернення кредиту, які останніми не були виконані (а.с.19-21).
Оскільки боржник взяті на себе зобов’язання не виконував, передбачені умовами кредитного договору платежі вносив несвоєчасно і нерегулярно, нарахована Банком і визнана боржником заборгованість відповідно до вимог ст.ст.1054, 1050 ч.2, 554 ЦК України обґрунтовано стягнута з поручителів на вимогу кредитора.
Доводи апеляційної скарги про те, що дія договорів поруки припинена, оскільки банк змінив строк дії кредитного договору, направивши боржнику і поручителям 5 січня 2009 року вимоги дострокового погашення кредиту, а з відповідним позовом до суду звернувся з пропуском встановленого ч.4 ст.559 ЦК України шестимісячного строку, не ґрунтуються на законі і суперечать фактичним обставинам справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Умовами договорів поруки сторони передбачили, що їх дія закінчується повним виконанням позичальником або поручителями грошових зобов’язань за кредитним договором (п.10 Договорів поруки).
Відповідно до кредитного договору строк виконання основного зобов’язання встановлений 24 липня 2010 року (п.1.1 Кредитного договору), з відповідним позовом до суду банк звернувся в межах дії кредитного договору і договорів поруки – у вересні 2009 року.
В порядку, передбаченому ст.ст.651,654 ЦК України зміни до кредитного договору щодо строків погашення кредиту сторони не вносили.
Пред’явлення банком у січні 2009 року вимоги боржникові і поручителям про дострокове повернення кредиту у відповідності з ч.2 ст.1050 ЦК України і умовами кредитного договору не свідчить про те, що в січні 2009 року настав строк виконання основного зобов’язання.
Посилання апелянта на порушення судом норм процесуального права, а саме: не виконання вимог закону щодо обов’язкового зупинення провадження у справі до закінчення ліквідаційної процедури, не являються підставою для скасування судового рішення.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано відхилив клопотання відповідачів про зупинення провадження у справі і розглянув вимоги Банку по суті.
Доводи апелянта про відсутність підстав для задоволення позову Банку про стягнення боргу за кредитним договором у зв’язку із порушенням господарським судом процедури банкрутства щодо боржника –приватного підприємства «Полі-Про», не являються підставою для скасування судового рішення.
За змістом ст.1049 ч.3 ЦК України позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця. Оскільки на день ухвалення судового рішення грошові суми на банківський рахунок від боржника-банкрута не надійшли, підстав для висновку про належне виконання боржником умов кредитного договору не має.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які являються безумовною підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до ст.207 ч.1 п.4 ЦПК суди постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав розглядається в іншому суді.
Розглядаючи вимоги Банку до приватного підприємства, щодо якого у господарському суді порушено справу про банкрутство та відкрито процедуру санації, суд першої інстанції з’ясував, що такі ж грошові вимоги Банку заявлені до боржника у справі про банкрутство і вони включені до реєстру вимог кредиторів.
Зважаючи на те, що в проваджені іншого суду є спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, заява банку до юридичної особи боржника відповідно до ч.1 п.4 ст.207 ЦПК України підлягала залишенню без розгляду.
За змістом ст.310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених ст.207 ЦПК.
За таких обставин судове рішення в частині відмови у задоволенні вимог банку до приватного підприємства підлягає скасуванню із залишенням заяви без розгляду.
Керуючись ст.ст.303 ч.3, 307, 310, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 в особі представника за довіреністю ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 09 квітня 2010 року у цій справі в частині відмови у задоволенні вимог ПАТ «МетаБанк»до приватного підприємства «Полі-Про»скасувати, заяву ПАТ «МетаБанк»до приватного підприємства «Полі-Про»про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без розгляду.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: