Справа № 22-ц-1137/2011
Категорія 27
Головуючий у 1 інстанції Турянський І.Є.
Суддя-доповідач Соколовський В.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2011 року м. Івано-Франківськ
„02” серпня 2011р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Соколовського В.М.,
суддів: Стефанів Н.С., Томин О.О.,
секретаря Довжинської Н.Б.,
з участю: позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» про розірвання кредитного договору, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» на рішення Косівського районного суду від 20 червня 2011 року, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» (надалі ПАТ КБ «Приват Банк») про розірвання кредитного договору.
Свої позовні вимоги мотивував тим, що внаслідок світової фінансової кризи знизилась його купівельна здатність і здатність виконувати зобов’язання за кредитним договором. Також, рішенням Косівського районного суду від 16.12.2010р. за зверненням відповідача з нього було достроково стягнуто заборгованість за даним договором і таким чином умови виконання кредитного договору змінились, кредитні відносини припинились і перейшли в площину виконання судового рішення, а при наявності дії даного кредитного договору відповідач і надалі буде нараховувати відсотки по кредиту, тому такий договір не має права на існування у зв’язку із можливим стягненням на користь банку всієї суми кредиту.
Рішенням Косівського районного суду від 20 червня 2011 року позов задоволено повністю. Розірвано кредитний договір № DNHDNN00000001 від 03.06.2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приват Банк» та стягнуто з відповідача на користь позивача 45 грн. 50 коп. судових витрат.
На дане рішення представник апелянта ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, вважає його необгрунтованми, необ’єктивним, прийнятим з неповним з’ясуванням усіх обставин справи та таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що позивач при укладанні даного договору повністю володів інформацією щодо кредитного продукту, тому твердження про те, що відповідач увів в оману позивача є безпідставним. Також апелянт вказує, що правомірно звернувся в суд про дострокове повернення суми кредиту та відсотків і це право виникає із цивільного законодавства, що не є підставою для розірвання договору кредиту.
В заперечення позовних вимог в частині неможливості дальше виконувати умови кредиту внаслідок світової фінансової кризи, апелянт доводить, що світова фінансова криза не може вважатись істотною зміною обставин, якими сторони керувались при укладанні кредитного договору, оскільки, носить загальний характер і не є підставою для розірвання кредитного договору.
Зокрема, апелянт вважає, що посилання позивача щодо несправедливості умов договору в частині нарахування неустойки, то це також не є підставою для розірвання даного договору, оскільки, розмір неустойки не був зменшений за рішенням суду згідно ст. 551 ЦК України, а зобов’язання мають виконуватись належним чином. Тому при укладанні оспорюваного договору, сторонами було погоджено всі істотні умови та дотримано вимоги чинного законодавства.
В зв’язку з наведеним просив рішення суду першої інстанції скасувати, а у позовних вимогах ОСОБА_2 – відмовити.
В судове засідання представник апелянта не прибув, хоча належно повідомлений про розгляд справи.
Позивач ОСОБА_2 вимоги апеляційної скарги не визнав, вважає її безпідставною, а рішення суду першої інстанції – законним і обґрунтованим, яке просив залишити в силі, відмовивши у задоволенні скарги.
Заслухавши доповідача, пояснення позивача ОСОБА_2, який просив залишити рішення суду без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Постановляючи рішення про розірвання кредитного договору між сторонами, суд першої інстанції, керуючись ст.ст.598, 599, 653 ЦК України, виходив з того, що, оскільки, виконання спірного договору перейшло у фазу примусового виконання постановленого судом рішення місцевого суду через Державну виконавчу службу, шляхом відкриття виконавчого провадження, тому кредитний договір підлягає розірванню. Окрім того, суд також взяв до уваги, як одну із підстав, це настання світової фінансової кризи, що є загальновідомим фактом і не потребує доказування і що є істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладанні кредитного договору.
Про те такі висновки суду є передчасними, не відповідають обставинам справи та нормам матеріального права.
Як вбачається із матеріалів справи, між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приват Банк» 03.06.2008 року було укладено кредитний договір про надання 20000 грн. на споживчі цілі, зі сплатою 30% річних та кінцевим терміном погашення кредиту – 03.06.2013 року. Однак, ОСОБА_2 прострочив виконання зобов’язання по кредиту і з нього було стягнуто достроково заборгованість по кредиту в сумі 38324 грн. 26 коп. по рішенню Косівського районного суду від 16 грудня 2010 року (а.с.7-8).
Оскільки, за ст.599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.2 ст.598 ЦК України, припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Наведеним вище кредитним договором не передбачено розірвання договору з мотивів, наведених у позовній заяві, що не давало для суду першої інстанції підстав для розірвання такого договору. Окрім того, вказані судом першої інстанції істотні обставини не підпадають під вимоги ст.652 ЦК України, а стороною позивача такі обставини взагалі не наведені.
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що підстав для розірвання спірного кредитного договору у суду першої інстанції не було, тому оскаржуване рішення суду підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заявленого позову.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» задовольнити.
Рішення Косівського районного суду від 20 червня 2011 року скасувати і ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» про розірвання кредитного договору № DNHDNN 00000001 від 03.06.2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приват Банк», - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.