Дата документу       Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-3914/2011 р.                                        Головуючий у 1-й інстанції: Забіяко Ю.Г.

Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

18 липня 2011 р.                                                                       м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого:      Савченко О.В.,

суддів:                 Кочеткової І.В.,

                            Кухаря С.В.,

при секретарі      Коверзневі М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 31 травня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк», треті особи без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання недійсним Генеральної кредитної угоди та кредитних договорів,

ВСТАНОВИЛА :

У липні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ПАТ «Ерсте Банк»(далі –Банк) про визнання недійсним Генеральної кредитної угоди та кредитних договорів як таких, що вчинені під впливом помилки, зумовленої недобросовісною поведінкою відповідача, а також з підстав їх невідповідності закону.

Зазначала, що 30.04.2008 року сторони уклали  Генеральну кредитну угоду про надання ОСОБА_3 кредитних коштів в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в рамках цієї угоди. Загальний розмір кредитної заборгованості позичальника  за наданими в рамках цієї угодами кредитами не повинен перевищувати 80 000 доларів США, максимальний строк повернення кредиту не може перевищувати 29 квітня 2018 року. Всі надані в межах цієї угоди кредити повинні повертатися в тій саме валюті, в якій їх було надано.

В рамках Генеральної кредитної угоди 30 квітня 2008 року сторони уклади кредитний договір, за умовами якого позичальнику був наданий кредит в сумі 80 000 доларів США зі строком користування до 29 квітня 2018 року, із сплатою 13% річних.

03.06.2008р. сторони підписали додаткову угоду №1 до Генеральної кредитної угоди, за умовами якої ліміт кредитної заборгованості позичальника за наданими кредитами не повинен перевищувати 1 342 755 доларів США.

Цього ж дня в рамках Генеральної кредитної угоди сторони уклали два кредитних договори, за одним із яких Банк надав позичальнику кредит в сумі 288 000 доларів США для проведення ремонтних робіт орендованого нерухомого майна, зі строком користування кредитом до 29.04.2018р. (включно) із сплатою 13,5% річних. За другим договором позичальнику надавався кредит в сумі 974 755 доларів США на рефінансування заборгованості в АКГБ «УкрСиббанк», зі строком користування кредитом до 29.04.2018р. (включно) із сплатою 13,5% річних.

На думку позивача, договори укладені усупереч Закону України «Про захист прав споживачів»та інших нормативних актів у сфері кредитування і містять дискримінаційні умови, суперечать цивільному законодавству.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 31 травня 2011 року позовні вимоги задоволено.

Визнані недійсними Генеральна кредитна угода № 010-515/00008 від 30 квітня 2008 року, кредитний договір з фізичною особою № 014/2180/4/16950 від 03.06.2008 року, кредитний договір з фізичною особою № 014/2180/4/16932 від 03.06.2008 року, кредитний договір з фізичною особою № 014/2180/2/14715 від 03.04.2008 року, укладений між ОСОБА_3 та ПАТ «Ерсте Банк».

Стягнуто з ПАТ «Ерсте Банк»на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати у розмірі 8,50 грн., судового збору та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення у справі.

В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про відмову у позові Банк посилається на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

В засідання апеляційного суду апелянт, його представник і треті особи не з’явилися, направивши клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на відрядження і зайнятість представника в іншому судовому процесі. Зважаючи на те, що про час і місце судового розгляду вказані особи були повідомлені належним чином, що підтверджується відповідними повідомленнями про вручення судових повісток, доданими до матеріалів справи, документів на підтвердження поважності причин неявки суду не надали, колегія на підставі ст.305 ЦПК України визнала причини неявки вказаних осіб неповажними і визнала за можливе розглянути справи у їх відсутність.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що договори складені таким чином, що його умови не містять сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за договорами, якими не визначено її як в процентному значенні у вигляді реальної процентної ставки, так і в грошовому виразі. У зв’язку з цим умови оспорюваних договорів, на думку суду першої інстанції, є несправедливими відносно позичальника, що є підставою визнання їх недійсними на підставі Закону України «Про захист прав споживачів».

Проте з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки їх зроблено з порушеннями норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Цивільний кодекс прямо не визначає будь-яких істотних умов кредитного договору. Разом з тим, зі змісту ст.1054 ЦК можна зробити висновок, що істотними умовами кредитного договору є сума кредиту, проценти за його використання та обов’язок позичальника повернути суму кредиту, що повинен бути виконаний у певний час.  

Відповідно до пункту 3.1 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки зобов’язані в кредитному договорі або в додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх сукупних послуг, а також інших фінансових зобов’язань споживача, зазначаючи при цьому значення процентної ставки та порядок обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку України.

На банки покладається також обов’язок зазначати в кредитному договорі сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх сукупних послуг та інших фінансових зобов’язань споживача, які пов’язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначати її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді реальної процентної ставки, яка точно дисконує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту (пункт 3.3 Правил).

Установлено, що  30 квітня 2008 року сторони уклали генеральну кредитну угоду № 010-515/00008, за умовами якої кредитор зобов’язується надавати позичальнику кредитні кошти для поповнення обігових коштів в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в рамках цієї генеральної кредитної угоди, які є невід’ємними частинами. Загальний розмір (ліміт) кредитної заборгованості позичальника за наданими в рамках цієї угоди кредитами не повинен перевищувати 80 000 доларів США, або еквівалент у національній валюті чи євро за офіційним курсом НБУ на день видачі кредитних коштів.

Кредитні кошти в рамках цієї угоди надаються на строки, встановлені окремими кредитними договорами, однак не можуть перевищувати 120 місяців. Кінцевий термін повернення кредитних коштів, наданих в рамках цієї угоди, не може перевищувати 29 квітня 2018 року.

Сторони встановили, що в рамках цієї угоди можуть надаватися кредити в національній та іноземній валюті в межах вищезазначеного строку і загального ліміту заборгованості зі сплатою відсотків та комісії за користування кредитом банку в розмірах, які будуть передбачені кожним окремим договором. Всі надані в межах цієї угоди кредити повинні повертатися у тій самій валюті, в якій їх було надано (том3: а.с.7-13; п.1, 2 Генеральної кредитної угоди).

3 червня 2008 року сторони підписали додаткову угоду №1 до генеральної кредитної угоди, якою загальний розмір (ліміт) кредитної заборгованості встановили в 1 342 755 доларів США (том3: а.с.14).

На виконання умов генеральної кредитної угоди 30 квітня 2008 року сторони уклали кредитний договір №014/2180/2/14715, згідно якому позичальнику надавався кредит в сумі 80 000 доларів США зі строком користування кредитними коштами до 29 квітня 2018 року включно, зі сплатою 13 відсотків річних. Пунктами 1.2 –1.2.5 Договору сторони передбачили додаткові комісійні виплати за відповідні банківські операції. Повернення кредиту та сплата відсотків за його користування здійснюється позичальником щомісяця шляхом сплати кожного місяця рівних платежів (надалі –ануітентні платежі) відповідно до графіку платежів, наведеному в додатку №1 до цього договору. Розмір періодичних платежів за відсотками, зазначений в графіку платежів, є змінною величиною. Сума фактичних нарахувань за відсотками залежить від кількості днів фактичного користування кредитом та суми залишку заборгованості за кредитом на день нарахування відсотків, дати фактичного погашення заборгованості за кредитом, коригувань відсоткової ставки та облікової політики Кредитора  (том1: а.с.199-203).

3 червня 2008 року в рамках генеральної кредитної угоди сторони уклали кредитний договір №014/2180/4/16950, за умовами якого ОСОБА_3 наданий кредит у сумі 974 755 доларів США зі строком користування кредитними коштами до 29 квітня 2018 року, сплатою 13,5 відсотків річних, повернення  кредиту та сплата відсотків здійснюється позичальником щомісяця шляхом сплати кожного місяця рівних платежів відповідно до графіку платежів, наведеному до додатку до договору ( том1: а.с.194-198).

3 червня 2008 року сторони підписали кредитний договір №014/2180/4/16932, за яким ОСОБА_3 наданий кредит у сумі 288 000 доларів США на строк до 29 квітня 2018 року зі сплатою 13,5 відсотків річних шляхом здійснення кожного місяця рівних платежів відповідно графіку, наведеному у додатку до договору (том1:а.с.209-213).

Укладаючи кредитні договори, сторони висловили свою цілковиту згоду щодо розміру процентної ставки, порядку погашення кредиту, порядку нарахування додаткових комісійних виплат за надання банківських послуг, тощо.

Про намір позивача отримати кредитні кошти в іноземній валюті на умовах, визначених в оспорюваних договорах, свідчать також заява-анкета позичальника –фізичної особи на отримання кредиту від 23.04.2008 , заява про збільшення ліміту кредитування, платіжні доручення в іноземній валюті про видачу позичальнику кредитних коштів і внесення ануітентних платежів (том1:а.с.158-193; 214, 215).

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про недобросовісність банківської установи при укладанні кредитних договорів, невідповідність змісту правочинів цивільному законодавству, про внесення змін до положень кредитного договору, які потягнули за собою збільшення обсягу відповідальності боржника матеріали справи не містять.

Визнаючи договори недійсними з підстав введення позичальника в оману, суд першої інстанції виходив з того, що валюта кредитування і розмір комісійної винагороди, зазначеної в кредитних договорах, не відповідає   інформації, викладеній у додатках №1 до кредитних договорів.

Проте вказані додатки являються повідомленням позичальника-фізичної особи про умови надання споживчого кредиту, граничний мінімальний розмір процентної ставки, варіанти повернення кредиту, інші супутні послуги та фінансові зобов’язання позичальника, пов’язані з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту.

Зазначена інформація викладена Банком на виконання Постанови НБУ №168 від 10.05.2007 року, є інформаційним листом про умови кредитування, орієнтовну сукупну вартість кредиту та розмір реальної процентної ставки в ПАТ «Ерсте Банк», та не є умовами чи змістом самого кредитного договору.

Умовами як генеральної угоди так і кредитних договорів сторони передбачили,  що всі надані в межах генеральної угоди кредити повинні повертатися у тій самій валюті, в якій їх було надано.

На виконання умов кредитних договорів повернення кредитних коштів позивач здійснювала в валюті кредитування.

Допущена при складані кредитного договору від 03.03.2008 року на суму 974 755 доларів США технічна описка в колонтитулі кредитного договору (помилка в написанні двох останніх цифр № договору)  не свідчить про невідповідність договору вимогам цивільного законодавства, оскільки  не впливає на обсяг прав і обов’язків позичальника за цим кредитним договором.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про невідповідність  кредитних договорів вимогам цивільного законодавства і законодавству про захист прав споживачів, укладання їх під впливом помилки не відповідає фактичним обставинам справи і вимогам закону, а тому оскаржуване рішення відповідно до ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового –про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.307,309, 313, 317  ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»задовольнити.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 31 травня 2011 року у цій справі скасувати і ухвалити нове рішення, яким  позовні вимоги ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»про визнання недійсним Генеральної кредитної угоди та кредитних договорів залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: