Головуючий у 1 інстанції - Ліпчанський С.М.
Суддя-доповідач - Карпушова О.В.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2011 року справа №2-179/11/0533 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Карпушової О.В.
суддів Василенко Л.А. , Гімона М.М.
при секретарі Солодько О.І.
за участю сторін представник позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Мар’їнського районного суду Донецької області від 22 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Олександрівської селищної ради Мар’їнського району Донецької області, третя особа ОСОБА_4, про визнання незаконним і скасування рішення ради, -
В С Т А Н О В И В :
14.10.2010 р. до суду Мар’їнського районного суду Донецької області надійшов позов ОСОБА_3 до Олександрівської селищної ради Мар’їнського району Донецької області про визнання незаконним і скасування рішення ради № V/13-12 від 20.03.2008р. «Про безкоштовну передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства ОСОБА_4.»
Постановою Мар’їнського районного суду Донецької області від 22 квітня 2011 року у задоволені позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв в межах компетенції та у спосіб передбачений законом.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Мар’їнського районного суду Донецької області від 22 квітня 2011 року, як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що 28.07.1993р. вона придбала будинок АДРЕСА_1, який був зареєстрований в Олександрівській селищній раді під №117, і згідно діючого на той час законодавства, право власності в неї виникло з моменту передачі майна. Комісією Олександрівської селищної ради 04.02.2008р. був складений акт про 100% зруйнування її домоволодіння, з яким вона не згодна, оскільки складено за її відсутності, крім того будинок був у задовільному стані. Апелянт вважає, що рішенням відповідача вона незаконно була позбавлена права власності на житловий будинок та права користування земельною ділянкою, користування якою перейшло їй автоматично після купівлі будинку.
В судовому засіданні позивач підтримала доводи апеляційної скарги, представник відповідача заперечував проти задоволення скарги.
Третя особа до суду не з’явився, про час, дату та місце слухання справи повідомлявся належним чином.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено судом першої та апеляційної інстанції, ОСОБА_3 28.07.1993р. за договором купівлі-продажу будинку купила жилий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 Донецької області, у ОСОБА_5, якій будинок належав на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.6).
Вказаний договір купівлі-продажу в органах БТІ не реєструвався.
Згідно акту комісії Олександрівської селищної ради від 04.02.2008р. домоволодіння АДРЕСА_1, як зазначено в акті належало ОСОБА_5, зруйновано на 100% (а.с. 48).
Рішенням виконавчого комітету Олександрівської селищної ради Мар’їнського району № 10/7 від 20.02.2008р., на підставі вказаного акту обстеження присадибної ділянки АДРЕСА_1 від 04.02.2008р., яке належало ОСОБА_5 і зруйновано, вирішено пропонувати Мар’їнському районному комунальному підприємству «Мар’їнське БТІ» погасити державну реєстрацію свідоцтва про право власності на спадщину за законом на домоволодіння номер АДРЕСА_1
Відповідно до довідки районного комунального підприємства «Мар’їнське бюро технічної інвентаризації» від 13.03.2008р. реєстрація права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 погашено на підставі рішення виконавчого комітету Олександрівської селищної ради № 10\7 від 20.02.2008р. (а.с.31).
Рішенням Олександрівської селищної ради Мар’їнського району Донецької області № V/13-12 від 20.03.2008р. безкоштовно передано ОСОБА_4 у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства (а.с.23).
Постановою Мар’їнського районного суду Донецької області від 11.08.2010р. у справі № 2а-2139/10 за позовом Мар’їнського міжрайонного прокурора Донецької області до Олександрівської селищної ради Мар’їнського району Донецької області про визнання незаконним рішення, визнано незаконним рішення виконавчого комітету Олександрівської селищної ради від 20.02.2008р. № 10/7 «Про погашення свідоцтва про право власності на домоволодіння АДРЕСА_1».
Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені і знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи.
Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Суть спірних правовідносин полягає у правомірності дій Олександрівської селищної ради щодо передачі земельної ділянки у приватну власність.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 12 Земельного кодексу України визначені повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Розділом 4 «Набуття і реалізація права на землю» Земельного кодексу України встановлені підстави та порядок надання земельних ділянок в користування, а також межі компетенції державних органів щодо прийняття з цього приводу рішень.
Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначеним цим кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 122 ЗК України, до повноважень міських, селищних рад, відноситься питання щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад.
Згідно п.34 ст.26 Закону України «Про місце самоврядування» виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішується питання щодо регулювання земельних відносин.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, передавши ОСОБА_4 у власність земельну ділянку, яка не знаходилась у користуванні інших осіб, діяв в межах повноважень та у спосіб передбачений законом.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів зокрема фізичних осіб, у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як встановлено під час апеляційного провадження, позивач визначила конкретний об’єкт судового захисту, як право користування земельною ділянкою під будинком АДРЕСА_1, але не довела суду у чому саме полягає порушення її особистих прав, свобод або інтересів, оскільки їй у користування земельна ділянка за вказаною адресою не виділялась.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відсутній об’єкт судового захисту.
Крім того, позовні вимоги сформовані таким чином, що йдеться про захист інтересів права власності на житловий будинок. Але, як підтверджено матеріалами справи, позивач своє право власності на житловий будинок в БТІ не зареєструвала, і станом на 04.02.2008р. будинок був зруйнований на 100%.
Стаття 346 ЦК України визначає підстави припинення права власності: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; тощо.
Згідно статті 349 ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.
Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Доводи апелянта не підтверджені відповідними доказами.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не довів, що відповідач при прийнятті 20.03.2008р. рішення № V/13-12 від 20.03.2008р. «Про безкоштовну передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства ОСОБА_4.», діяв не в межах повноважень та не у спосіб передбачений законом.
На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не вбачається.
Повний текс виготовлено 05 серпня 2011року.
Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Мар’їнського районного суду Донецької області від 22 квітня 2011 року залишити без задоволення.
Постанову Мар’їнського районного суду Донецької області від 22 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Олександрівської селищної ради Мар’їнського району Донецької області, третя особа ОСОБА_4, про визнання незаконним і скасування рішення ради, залишити без змін.
Ухвалу суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.
Колегія суддів: О.В. Карпушова Л.А. Василенко М.М. Гімон