Справа № 2-а-3436/11

Постанова  

іменем України

 27.07.2011

Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого – судді  Смирнової Є.П.

при секретарі                          Білоус О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу

за адміністративним  позовом

ОСОБА_1  до

Управління праці та соціального захист

у населення Деснянської районної у м. Києві

державної адміністрації, Київського міського

центру по нарахуванню та здійсненню

соціальних  виплат, -

про перерахунок щомісячної виплати на дитину шкільного віку та визнання дій в недоплаті зазначеної виплати протиправними, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у  м. Києві державної адміністрації, який в-подальшому уточнила. Просить визнати дії відповідача протиправними та зобов’язати його здійснити перерахунок та виплатити недоплачену щомісячну виплату на дитину шкільного віку, відповідно до вимог ч. 6 ст. 30 Закону України «Про  статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: в розмірі  50 % мінімальної заробітної плати, починаючи з 01.09.2010 року.

При цьому позивачка вказує на те, що вона є потерпілою від наслідків аварії на ЧАЕС 2-ї категорії. Вона має доньку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження.

Як зазначає ОСОБА_1, відповідно до ст. 30 Закону України «Про  статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», вона повинна отримувати, щомісячно, виплату на дитину шкільного віку в розмірі 50 % мінімальної заробітної плати. Натомість, починаючи з 01.09.2010 року вона отримує лише 16 грн. 50 коп. На її звернення до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, їй було повідомлено, що зазначена виплата здійснюється їй у межах їх повноважень та відповідно до Законів України.

Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що відмова відповідача здійснити перерахунок та виплату їй щомісячної виплати на дитину шкільного віку в розмірі 50 % мінімальної заробітної плати, порушує її гарантовані Конституцією України права та свободи, позивачка просить задовольнити її вимоги.

В судовому засіданні ОСОБА_1 уточнені позовні вимоги підтримала.

Представник Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.

Враховуючи обставини справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення позивачки ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.

Як  встановлено судом, ОСОБА_1 є потерпілою від наслідків аварії на ЧАЕС 2-ї категорії (а.с. 7).

Судом також встановлено, що позивачка має доньку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 8).

Відповідно до ч. 6 ст. 30 Закону України  «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено щомісячну виплату у розмірі 50% мінімальної заробітної плати незалежно від інших виплат на кожну дитину  шкільного  віку,  яка  евакуйована  із зони відчуження або народилася  після  26  квітня  1986  року  від батька, який на час настання  вагітності  матері, має підстави належати до категорії 1 або  2, або матері, яка на час настання вагітності  або під час вагітності має  підстави належати до категорії 1 або 2, а також на кожну дитину, яка проживала у зоні безумовного (обов’язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення.

Позивачці Управлінням нараховувалось, а Центром – виплачувалась щомісячна виплата незалежно від інших виплат в інших розмірах, ніж це встановлено Законом, а саме у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 20.04.2007 року , по 16,50 грн.

Будучи незгодною з розміром вищезазначеної виплати, ОСОБА_1 звернулася з заявою до відповідача про проведення перерахунку та здійснення виплати вказаної допомоги на дитину шкільного віку відповідно до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  однак, в цьому їй було відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 частково, суд виходить з наступного.

Ухвалою суду від 27.07.2011 року позовні вимоги  ОСОБА_1  в частині  визнання дій відповідача  неправомірними та зобов»язання здійснити перерахунок та виплату щомісячної виплати на дитину шкільного віку, за період з 01.09.2010 року по 12.10.2010 року залишені без розгляду, з врахуванням пропуску позивачкою строку позовної давності, підстав для поновлення якого суд не вбачає.

          Що стосується вимог позивачки щодо перерахунку та виплати щомісячної виплати на дитину шкільного віку,  починаючи з 12.10.2010 року,  то суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно п. 1 та п. 6 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються свободи громадянина, гарантії цих прав і свобод, а також основи соціального захисту.

          Розмір щомісячної виплати незалежно від інших виплат на кожну дитину  шкільного  віку,  яка  евакуйована  із зони відчуження або народилася  після  26  квітня  1986  року  від батька, який на час настання  вагітності  матері, має підстави належати до категорії 1 або  2 встановлений ч. 6 ст. 30  Закону в редакції від 06.06.1996 року, яка чинна на теперішній час.

Дія вказаної статті зупинялась відповідними Законами України Про державний бюджет...” на 2006 та 2007 роки. Зупинення дії вказаної статті на 2007 рік визнано неконституційним у відповідності до Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року. З 01.01.2008 року діяла нова редакція статті 30, яка визнана неконституційною  Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року.

          Отже норма Закону, яка передбачає щомісячну виплату незалежно від інших виплат на кожну дитину  шкільного  віку ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, в розмірі 50% мінімальної заробітної плати в період, за який позивач висуває вимоги, діяла з 01.01.2002 року по 01.01.2006 року (у 2006 році та з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року дія норми зупинялась бюджетними законами); з 09.07.2007 року  по 01.01.2008 року та з 22.05.2008 року до тепер ( з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року діяла інша редакція).

          В цей же період Кабінетом Міністрів України приймалась постанова, яка також регламентувала питання розміру щомісячної виплати незалежно від інших виплат на кожну дитину  шкільного  віку, а саме: постанова Кабінету Міністрів України № 649 від 20.04.2007 року.

          Стаття 62 Закону, яка має назву: «Роз’яснення порядку застосування цього Закону», містить положення, згідно якого роз’яснення порядку застосування Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Зміст зазначеної норми не дає підстав для висновку, що Кабінету Міністрів України надано право змінювати норми Закону, тим більше, що це б суперечили принципу розподілу повноважень між гілками влади, оскільки єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент, тому ст. 85 Конституції України прийняття законів віднесено до повноважень Верховної Ради України, а не Кабінету Міністрів України, який згідно ст. 113 Конституції у своїй діяльності керується в тому числі і законами.

          Зміст Постанови свідчить, що Кабінет Міністрів України не встановлював порядок, в якому повинно проводитись роз’яснення порядку застосування Закону, а фактично встановлював нові розміри соціальних виплат, зменшивши їх в порівнянні з розмірами, визначеними Законом.

Оскільки норми підзаконних нормативних актів не можуть суперечити нормам законів, а тим більше змінювати їх, тому при вирішенні питання щодо щомісячної виплати незалежно від інших виплат на кожну дитину  шкільного  віку, яка підлягає виплаті позивачу, суд дійшов висновку, що  підлягають застосуванню норми Закону, а саме ст. 30, а не Постанови Кабінету Міністрів.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що вимоги позову є обґрунтованими, оскільки норма статті 30 Закону, як вказувалось вище, діяла не весь час, протягом якого позивач просить задовольнити вимоги.

Крім того, з 01.01.2007 року набула чинності нова стаття 71 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у відповідності до якої дія положень цього Закону не може призупинитися іншими законами, крім законів, про внесення змін до цього Закону.

У відповідності до Положення про Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 01.12.2006 року Управління приймає заяви та інші данні одержувачів виплат. Функції по здісненню виплат покладено на Київській міський центр по нарахуванню та здісненню соціальних виплат, тому вимоги позову підлягають задоволенню в межах повноважень відповідачів.

                Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною 2 статті 8 Конституції України встановлено вимогу щодо законів України, які  приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Пунктом 3 частини першої статті 85 та статтею 91 Конституції України до повноважень Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади в України віднесено прийняття законів. Виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України і бюджетна система (пункт 1 частини 2 статті 92 Конституції України).

В частині 1 статті 96 Конституції України закріплено, що Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період.

Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків (ст. 95 Конституції України).

При цьому, Конституційний Суд України в мотивувальній частині свого Рішення від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 констатував: метою і особливістю  закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (стаття 48 Конституції України).

Відповідно до частини 3 статті 150 Конституції України Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Оскільки предмет закону про Державний бюджет чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, то суд приходить до висновку, що цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац 7, 8 пункту 4 вказаного Рішення КСУ).  

Враховуючи, що чинним законодавством питання призначення щомісячної виплати на дитину шкільного віку, відповідно до вимог ч. 6 ст. 30 Закону України «Про  статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», покладено на відповідача, а також з огляду на те, що положення ч. 4 ст. 48 Закону передбачають визначення розміру мінімальної  заробітної  плати  на момент виплати, тому  конкретний розмір зазначеної допомоги підлягає визначенню Управлінням праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації на момент виплати, з урахуванням сплачених коштів.

Що стосується вимог позивачки про виплату на її користь заборгованості по щомісячній виплаті на дитину шкільного віку та здійснювати виплату щомісячно, починаючи з 01.09.2010 року, то суд враховує, що питання виплати нарахованої Управлінням праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації вказаної допомоги відноситься до компетенції Київського міського центру нарахування та здійснення соціальних виплат.

При таких обставинах, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов’язання Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації виплатити недоплачену щомісячну виплату на дитину шкільного віку, відповідно до вимог ч. 6 ст. 30 Закону України «Про  статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.  

Оскільки суд частково задовольняє позовні вимоги, то згідно ст. 90,94 КАС України  судовій збір в розмірі 3 грн. 40 коп. відносить за рахунок коштів Державного бюджету України.  

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 18, 71, 87, 94, 104, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Конституцією України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року,-

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 Павлівни задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 в здійсненні перерахунку раніше призначеної щомісячної допомоги, передбаченої ч. 6 ст. 30 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Деснянського району м. Києва здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячної виплати відповідно до ч. 6 ст. 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 50% мінімальної заробітної плати на дитину - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, починаючи з 12.10.1010 року.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Постанова  може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її проголошення.  

Суддя: