Справа №22-ц-1531/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Клименко
Категорія - 27 Суддя-доповідач - Семеній
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2011 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Семеній Л. І.,
суддів - Кононенко О. Ю., Маслова В. О.,
з участю секретаря судового засідання – Кияненко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 04 липня 2011 року
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и л а :
21 січня 2011 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі – ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з вказаним позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що 11 березня 2006 року між ним та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №DNH4КР23640234, відповідно до якого відповідачу було надано кредит в розмірі 2011,07 грн. зі сплатою 25,08% річних за користування кредитом із строком повернення до 11 березня 2008 року. В зв’язку з тим, що своїх зобов’язань за кредитним договором ОСОБА_1 не виконує і у неї виникла заборгованість, позивач просив стягнути заборгованість, яка станом на 27 жовтня 2010 року склала 6242,63 грн., з яких заборгованість по кредиту – 371,25 грн., заборгованість по відсотках – 2578,70 грн., пеня – 2519,22 грн., а також 500 грн. фіксованого штрафу та 273,46 процентного штрафу.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 04 липня 2011 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено.
Стягнуто на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» з ОСОБА_1 суму боргу по кредитному договору – 6242,63 грн.
Вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на незаконність ухваленого рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведення обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить зазначене рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовити та задовольнити зустрічний позов.
Вказує, що законних підстав для задоволення позовних вимог банку суд не мав. З вини позивача виникла заборгованість за кредитною карткою, про яку банк тривалий час не повідомляв. Крім того, суд не розглянув її зустрічні позовні вимоги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, які підтримали доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що за заявою ОСОБА_1 №DNH4КР23640234 від 11 березня 2006 року їй надано кредит у сумі 2011,10 грн. строком на 24 місяці, зі сплатою 2,09% в місяць для купівлі пилососу та магнітоли, які є предметом застави та забезпечують кредитні зобов’язання на суму до 2586,48 грн. згідно з п.п.2.3, 2.4, 2.5 п.2 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам (а.с.8-10).
Період погашення заборгованості встановлено з 21 по 28 число кожного місяця із внесенням коштів у розмірі 107,77 грн.
Згідно з п.п.4.2 п.4 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам при порушенні позичальником зобов’язань по погашенню кредиту, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 6% на місяць розрахованих від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом.
Цим же підпунктом встановлено, що кошти, отримані від позичальника для погашення заборгованості по кредиту, насамперед направляються для відшкодування витрат банку, пов’язаних з наданням інформації про позичальника та витрат, пов’язаних з предметом застави; далі – пені, яка складає не менше 1,25% від суми простроченої заборгованості за кожен день; далі – простроченої комісії; далі – процентної винагороди; далі – прострочених відсотків по кредиту; далі – простроченої заборгованості за кредитом.
З п.п.6.3 п.6 зазначених вище Умов вбачається, що при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов’язань більш ніж на 30 днів позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. та 5% від суми заборгованості.
З розрахунку заборгованості станом на 27 жовтня 2010 року за кредитним договором №DNH4КР23640234 від 11 березня 2006 року вбачається, що 11 березня 2006 року відповідач скористалася кредитними коштами та зняла з карткового рахунку 2011,10 грн., але належним чином умов договору не виконала , в зв’язку з чим утворилася заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами у розмірі 2578,70 грн. та заборгованість за кредитом в сумі 371,25 грн., які суд обґрунтовано стягнув на користь банку (а.с.7).
З матеріалів справи вбачається, що окрім вище зазначеного розміру збитків за договором, станом на 27 жовтня 2010 року банком нарахована пеня у сумі 2519,22 грн., а також штраф за порушення позичальником строків платежів за грошовими зобов’язаннями більш ніж на 30 днів склав 500 грн. – фіксована частина та 273,46 грн. – відсотки від суми заборгованості.
Відповідно до ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно з вимогами ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Враховуючи, що розмір неустойки значно перевищує суму боргу, а також приймаючи до уваги ступінь виконання зобов’язання боржником та виходячи з вимог ч.3 ст. 551 ЦК України, принципів об’єктивності, реальності, справедливості, колегія суддів приходить до висновку про зменшення розміру неустойки та стягнення з відповідача на користь позивача 1000 грн., змінивши в цій частині рішення суду.
Доводи апеляційної скарги з приводу незаконності позовних вимог банку є безпідставними та жодними доказами не підтверджені.
Твердження апелянта про повну сплату заборгованості за кредитом спростовуються матеріалами справи. Доказів, які б підтверджували, що відповідач своєчасно та в повному розмірі сплатив заборгованість перед банком, ним суду не надано.
Доводи апеляційної скарги щодо не розгляду місцевим судом вимог зустрічного позову, не спростовують висновків суду, оскільки рішення по них не ухвалювалось і тому не може бути об’єктом апеляційного оскарження.
ОСОБА_1 відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.220 ЦПК України не позбавлена права звернутися до суду першої інстанції із заявою про вирішення питання щодо ухвалення додаткового рішення стосовно цих вимог.
Відповідно до вимог ч.5 ст.88 ЦПК України та враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути пропорційно до задоволених вимог понесені та документально підтверджені судові витрати, а саме: 39,33 грн. на повернення судового збору та 75,60 грн. понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді першої інстанції. За рахунок ПАТ КБ «ПриватБанк» слід компенсувати відповідачу понесені ним витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді у сумі 14 грн. 66 коп.
Таким чином, з урахуванням взаємозаліку, з відповідача на користь позивача на повернення судового збору необхідно стягнути 24 грн. 67 коп. (39,33 грн.- 14, 66 грн.).
Оскільки при зверненні до апеляційного суду заявник не оплатив 120 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи, тому ці кошти підлягають стягненню з сторін в дохід держави, а саме: з позивача - 56,40 грн. та з відповідача – 63,60 грн.
Керуючись ст.ст.303, 304, п.2 ч.1 307, п.п.1,3,4 ч. 1 ст.309, 313, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 04 липня 2011 року змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 3949 грн. 95 коп. заборгованості за кредитним договором №DNH4КР23640234 від 11 березня 2006 року, з них: заборгованість за кредитом в сумі 371,25 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами у розмірі 2578,70 грн. та неустойку в розмірі 1000 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 24 грн. 67 коп. на повернення судового збору та 75,60 грн. понесених витрат на ІТЗ розгляду справи в суді першої інстанції.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 63 грн. 60 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в апеляційній інстанції.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в дохід держави 56 грн. 40 коп. на відшкодування витрат на ІТЗ розгляду справи в апеляційному суді.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий -
Судді -