Справа № 2-3845/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ          УКРАЇНИ

«15»липня 2011 року

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого                     - судді Погрібного С.О.

за секретаря                               - Ацабрікової В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Повного товариства ломбард «Меркурій плюс»ТОВ «Золотий клуб»і компанія про стягнення коштів, –

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду із вказаними вимогами, за уточненими позовними вимогами просила стягнути з відповідача вартість ювелірних виробів, що не були їй повернуті, у сумі 27537,0 гривень та зобов’язати ПТ ломбард «Меркурій плюс» ТОВ «Золотий клуб»і компанія (надалі за текстом –ломбард) повернути їй ювелірні вироби вагою 91,79 грам золота 585 проби, або повернути гроші за них. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на таке. 30 вересня 2008 року між сторонами укладено договір про надання фінансового кредиту та в забезпечення зазначеного договору укладено договір застави, відповідно до якого ОСОБА_1 передала золоті прикраси відповідачу, сума яких відповідно до оцінки складала 5400,0 гривень. Після закінчення строку дії договору позивач звернулася до відповідача із проханням прийняти від неї відсотки за користування кредитом, суму кредиту та повернути їй заставне майно, на що їй було відмовлено, оскільки сума, яку пропонувала ОСОБА_1, була недостатньою для виконання зобов’язань за договором.

Представник відповідача надав до суду заперечення проти позову ОСОБА_1 про стягнення вартості ювелірних виробів в розмірі 27 537,0 гривень, відповідно до якого позовні вимоги ломбардом не визнано у повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем не в повному обсязі виконані умови договору, а саме: позивачем не враховано умову договору про те, що сума фінансового кредиту, що підлягає поверненню, залежить від розміру золотого паритету, яка на момент сплати істотно збільшилася. За таких обставин ломбард був змушений відмовити позивачу з тієї причини, що сума, яку пропонувала ОСОБА_1, була недостатньою для виконання зобов’язань за договором. У зв’язку із зазначеним, відповідач, маючи обов’язок перед державою, надіслав не викуплені позивачем у встановлений строк ювелірні вироби до Державної скарбниці України Національного банку України, які поверненню не підлягають, оскільки реалізовані до скарбниці цінності є державною власністю.

Позивач надала до суду заяву, якою позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила розглянути справу за її відсутності.

Представник відповідача надав до суду заяву, якою просив розглядати справу за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов ОСОБА_1 таким, що підлягає частковому задоволенню. Судом установлені такі фактичні обставини на підставі пояснень сторін, представлених сторонами письмових доказів.

30 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та ПТ ломбард «Меркурій плюс» ТОВ «Золотий клуб»і компанія укладено договір № Ш-042928 про надання фінансового кредиту, відповідно до якого ломбард надав позивачу фінансовий кредит в розмірі 4860,0 гривень, що є еквівалентом 68,18 грам золота 585 проби за ціною Національного банку України (71,28 гривень за грам) на момент укладення договору, що складає не більше 90 відсотків від оціночної вартості заставленого майна, вказаної в договорі застави. Того ж дня між сторонами укладено договір застави № Ш-042928, відповідно до якого ОСОБА_1 в забезпечення свого зобов’язання повернути ломбарду фінансовий кредит, передала відповідачу наступні вироби: золотий ланцюжок 585 проби, вагою в 47,42 грами; золотий браслет 583 проби, вагою в 10,32 грами; золоте кольє 583 проби, вагою в 21,14 грам; золоте кільце 583 проби, вагою в 5,33 грами; золоті сережки 585 проби, вагою 7,58 грам, загальною вартістю на дату оцінки 5400,0 гривень.

За п. 2.1 договору фінансового кредиту кошти видано строком на 30 календарних днів. Відповідно до п. 4.2 клієнт мав право подовжити строк користування кредитом, сплативши відсотки за користування кредитом, про що робиться відмітка в п. 7 договору. Як вбачається з матеріалів справи, термін дії договору було неодноразово подовжено, в результаті чого останнім днем дії договору стало 21 жовтня 2009 року.

Відповідно до п. 3.1 договору фінансового кредиту позивач зобов’язалася сплачувати ломбарду 0,3 відсотки за кожний день користування кредитом, але не менше п’яти гривень. Підтвердженням сплати відсотків є квитанції до прибуткового касового ордеру. ОСОБА_1 виконувала умови договору, постійно сплачуючи відсотки за користування кредитом, а в разі прострочення –також суму пені, що підтверджується відповідними квитанціями до прибуткового касового ордеру, та, в цілому, не заперечувалось відповідачем.

Позивач звернулась до відповідача із заявою про прийняття від неї суми фінансового кредиту в сумі 4860,0 гривень та повернення їй заставного майна, однак їй було відмовлено, оскільки сума, яку пропонувала ОСОБА_1, на думку відповідача, була недостатньою для виконання зобов’язань за договором. Свою відмову ломбард обґрунтовував тим, що однією з умов повернення фінансового кредиту є сплата самого кредиту з урахуванням величини золотого паритету, відсотків за користування кредитом та пені у разі прострочення. В якості підстави відмови в прийнятті від позивача кредитних коштів, представник відповідача посилався на п. 5.2 договору фінансового кредиту, відповідно до якого ломбард має право встановлювати золотий паритет. Однак із таким рішенням відповідача погодитись не можна з огляду на таке.

Відповідно до Положення про порядок надання фінансових кредитів та супутніх послуг, затвердженого директором ПТ ломбард «Меркурій плюс»ТОВ «Золотий клуб»і компанія від 22 січня 2007 року, зі змінами та доповненнями від 10.04.2008 року № 499, фінансовий кредит видається в національній валюті України –гривні. Розмір фінансового активу може фіксуватися в еквівалентній одиниці (долар США, євро, вартість грамів золота 585 проби, розмір золотого паритету та ін.). Спосіб фіксації еквіваленту мав встановлюватися наказом директора.

Згідно із п. 1.1 договору, ломбард надав клієнту, позивачці, фінансовий кредит в розмірі 4860,0 гривень, що є еквівалентом 68,18 грам золота 585 проби за ціною Національного банку України на момент укладення договору, що складає не більше 90 % від оціненої вартості заставленого майна. Відповідно до п. 2.1. договору про надання фінансового кредиту в разі, якщо ціни на золото збільшаться, сума фінансового кредиту, що підлягає поверненню, розраховується, виходячи з ціни золота 585 проби за цінами Національного банку України на момент розрахунку. У разі, якщо ціни на золото знизяться, сума фінансового кредиту, що підлягає поверненню, розраховується виходячи з ціни золота 585 проби за цінами Національного банку України на момент укладення договору. Зазначені положення договору затверджені наказом директора ломбарду № 8/ОД «Про внесення змін в умови договору про надання фінансового кредиту»від 27 травня 2008 року.

Таким чином, в зазначеному договорі фінансового кредиту від 30 вересня 2008 року розмір фінансового активу фіксується в еквівалентній одиниці, яка виражалася у вартості золота 585 проби. За таких обставин є безпідставним посилання відповідача як на підставу відмови в прийнятті коштів у позивача наявність в договорі застереження про те, що ломбард має право встановлювати золотий паритет, оскільки прямо не вказано що це є еквівалентом фінансового активу. Суд вважає, що зазначене положення ломбардом невірно витлумачено з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно із ч. 1 ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу, відповідно до якої зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). Відповідно до ч. 3 ст. 213 ЦК України якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Стосовно розміру заборгованості позивача перед ломбардом.

По-перше, суд, на підставі викладених обставин, констатує наявність спору між сторонами з приводу розміру грошової суми, яка підлягає поверненню позивачкою в ломбард. Представник відповідача наполягала на тому, що у позивача наявна заборгованість, яка станом на 20.10.2009 рік складала 8360,30 гривень. Втім, з таким розрахунком суд повною мірою погодитись не може. Зазначена сума боргу врахована ломбардом виходячи із застосування встановленого ним же правила золотого паритету (п. 5.2 договору), однак у самому договорі відсутнє визначення цього поняття, не доведено спосіб його обрахунку, та, найголовніше, залежність розміру суми фінансового кредиту, що підлягає поверненню, з розміром так званого «золотого паритету». Суд визнає умову про встановлення золотого паритету не достатньо конкретною, а тому такою, що не підлягає до застосування до спірних правовідносин між сторонами. В договорі відбулося визначення одного невідомого поняття за допомогою іншого невідомого поняття, яке не є загальновизнаним. Визначення невідомого поняття договору має відбуватися за згодою обох сторін, що виключає можливість одностороннього тлумачення або визначення. Наведені обставини суд тлумачить таким чином, що з цього питання між сторонами домовленість не досягалася, а отже це не є дійсною умовою договору.

Беручи до уваги, що за формою та змістом договір про надання фінансового кредиту, укладений між сторонами, містить ознаки договору приєднання, позивачка у спірних правовідносинах є споживачем з поширенням на відносини законодавства про захист прав споживачів, умови договору між цими сторонами (в разі відсутності єдиного способу тлумачення його умов) повинні тлумачитися саме на користь позивача. Це відповідає змісту частини 8 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно із якою нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

По-друге, спосіб визначення суми фінансового кредиту, яка є належною до повернення, мала обраховуватися відповідно до правила п. 2.1 договору про надання фінансового кредиту.

Порівнюючи положення п. 5.2 договору, відповідно до якого ломбард має право на застосування золотого паритету та п.п. 1.1., 2.1. договору, узгоджуючи ці умови із п. 2.8 Положення про порядок надання фінансових кредитів та супутніх послуг, затвердженого директором ПТ ломбард «Меркурій плюс»ТОВ «Золотий клуб»і компанія від 22 січня 2007 року, суд приходить до висновку, що відповідач мав право застосувати тільки один вид еквівалента фінансового активу. В цьому випадку таким еквівалентом, відповідно до п.п. 1.1., 2.1. договору фінансового кредиту, встановлювалася вартість золота 585 проби, а, отже, посилання відповідача на зміну розміру золотого паритету як на підставу збільшення вартості кредиту, що має повернути позивач, є безпідставною. За таких обставин ломбард був зобов’язаний прийняти від позивача суму кредиту в тому розмірі, який зафіксовано в договорі, оскільки відповідачем не доведено, що на дату повернення фінансового кредиту відбулася зміна розміру встановленого договором еквіваленту фінансового активу, не містять таких доказів й матеріали справи.

По-третє, правило п. 5.2 зазначеного договору про право ломбарду встановлювати процентне співвідношення фінансового кредиту до оціночної вартості застави необхідно розуміти у логічному поєднанні з правилом п. 2.1 договору. Зазначене право ломбарду не надає право цій фінансовій установі самостійно змінювати спосіб та порядок обрахунку суми кредиту, яка підлягала поверненню.

По-четверте, наведені положення договору про надання фінансового кредиту не уповноважують ломбард змінювати в односторонньому порядку умови договору. Це є загальною вимогою ст. 525 ЦК України, відповідно до якої одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, одноособове рішення керівника ломбарду про внесення змін до договору (наказ №8/ОД від 27 травня 2008 року, наказ № 13/ОД від 25 жовтня 2008 року, наказ 14/ОД від 01 листопада 2008 року) є спробою односторонньо змінити умови договору зі сторони ломбарду, а тому такі дії не можуть бути підставою для зміни умов договору, укладеного між сторонами.

Наведені аргументи спростовують заперечення ломбарду в частині обґрунтування розміру заборгованості позивача перед ломбардом. Оскільки суд, згідно зі ст. 11 ЦПК України, обмежений доводами сторін, суд визнає розмір заборгованості позивачки перед ломбардом в розмірі 4860,0 гривень.

Стосовно відсутності підстав для звернення стягнення на предмет застави.

Як визнано обома сторонами, 20 жовтня 2009 року позивач намагалася повернути суму кредиту ломбарду, втім, у зв’язку з наявністю спору щодо розміру заборгованості, ломбард відмовився прийняти грошові кошти та повернути предмети застави. Відповідно до змісту правовідносин між сторонами та укладеного між ними договору, сторони передбачали зустрічне виконання своїх зобов’язань, а тому відмова ломбарду повернути предмети застави суд визнає достатньою підставою для позивачки відмовитися від виконання свого обов’язку, що відповідає правилу ч. 3 ст. 538 ЦК України, відповідно до якої у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. При цьому, в судовому засіданні встановлено, і це не заперечувалось відповідачем, що позивач вживав дії задля виконання своїх обов’язків за договором, однак виконання обов’язку за договором ОСОБА_1 не відбулось з вини ломбарду, в результаті чого, останній, відповідно до положень ч. 1 ст. 613 ЦК України, набув статусу простроченого кредитора.

Порушення ломбардом своїх договірних зобов’язань позбавили його права на звернення стягнення на предмет застави відповідно до положень ст. 589 ЦК України та ст. 20 Закону України «Про заставу», згідно з умовами якої заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Наведені обставини виключають правомірність звернення стягнення на заставлене майно, оскільки суд констатував відсутність підстав для цього та визнав відповідача таким, що порушив договірне зобов’язання.

Визначення належного способу захисту прав позивача.

Враховуючи неможливість повернення позивачці заставленого майна у зв’язку з його передачею до Державної скарбниці України Національного банку України, позивачці підлягає поверненню вартість майна застави. З огляду на це, вимога позивачки зобов’язати відповідача повернути їй отримані ломбардом золоті прикраси задоволена бути не може через відсутність цього майна в ломбарду, оскільки протилежне доведено позивачем не було.

При цьому суд має врахувати не оціночну вартість предмета застави, а дійсну вартість майна, втраченого нею через неправомірні дії відповідача. Визначаючи вартість предмета застави, суд не може погодитися зі способом визначення цієї вартості, обраним позивачкою. Суд має виходити з розміру вартості цього майна, що визначена у реєстрі № 99 про направлення цінної посилки до Державної скарбниці, та складає 20 953,17 гривень, оскільки достовірних доказів про іншу вартість предмета застави судом не отримано.

Зарахування зустрічних однорідних зобов’язань.

Встановивши наявність зустрічних однорідних вимог, які підлягають частковому зарахуванню, згідно із вимогами статті 601 ЦК, суд прийшов до висновку, що позивачка має право на отримання від відповідача суми вартості предмета застави за вирахуванням її боргу перед ломбардом, що становить 16093,17 гривень (20 953,17 –4 860,0 = 16 093,17).

За таких обставин, суд вважає за можливе визнати позов ОСОБА_1 до Повного Товариства ломбард «Меркурій плюс»ТОВ «Золотий клуб»і компанія про стягнення коштів таким, що підлягає частковому задоволенню, стягнувши з ломбарду суму боргу в розмірі 16093,17 гривень, судовий збір в розмірі 160,93 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у сумі 120,0 гривень.

Відповідно до правила ст. 88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про припинення дії, яка порушує право.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Керуючись ст.ст. 8, 16, 362, 601, 638, 777, 1212 ЦК України, ст. 20 Закону України «Про заставу», ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 10, 11, 64, 209, 212, 214-215 Цивільного процесуального кодексу України, СУД –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Повного Товариства ломбард «Меркурій плюс»ТОВ «Золотий клуб»і компанія, про стягнення коштів –задовольнити частково.

Стягнути з Повного Товариства ломбард «Меркурій плюс»ТОВ «Золотий клуб»і компанія на користь ОСОБА_1 заборгованість, що виникла внаслідок неповернення позивачу предмету застави в розмірі 16093 (шістнадцять тисяч дев’яносто три) гривні 17 копійок.

Стягнути з Повного Товариства ломбард «Меркурій плюс»ТОВ «Золотий клуб»і компанія на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 160,93 гривень за сплачений судовий збір, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у сумі 120,0 гривень, що разом складає 280 (двісті вісімдесят) гривень 93 копійки.

У задоволенні інших позовних вимог –відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку ст. 296 ЦПК України.

СУДДЯ:                                                                                С.О. ПОГРІБНИЙ

15.07.2011