Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
Справа № 2а--5771/11/0109
05.08.11 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ілюхіної Г.П.,
суддів Омельченка В. А. ,
Цикуренка А.С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополь Автономної Республіки Крим на постанову Київського районного суду м. Сімферополя (суддя Кукта М.В. ) від 24.05.11 у справі № 2а-5771/11/0109
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 Крим, 95043)
до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополь Автономної Республіки Крим (вул. Київська, 125-б, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95034)
про перерахунок пенсії,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Київського районного суду м.Сімферополя від 24.05.2011 позов задоволено: визнано неправомірною дію Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь щодо застосування при перерахунку пенсії ОСОБА_2 показника середньої заробітної плати за 207рік; зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь перерахувати та сплачувати пенсію ОСОБА_2, починаючи з 01.02.2011 у відповідності до частини першої, другої статті 40, частини четвертої статті 42 закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2010рік.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки відповідачем неправомірно перерахована позивачу пенсія на підставі підпункту 3 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 з посиланням на показник, встановлений Листом Міністерства праці та соціальної політики України та Пенсійного фонду України №4096/02-01 від 11.03.2009, а не на підставі статей 40, 42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, як просив позивач.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову, якою в задоволені позову відмовити.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки дія статей 40, 42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” була зупинена Законом України “Про Державний бюджет на 2008 рік” №107 від 18.12.2007, який був визначений неконституційним, однак, рішення про поновлення дії вказаних норм не приймалось.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.
27.01.2011 позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії відповідно до статті 40 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Листом №515/Х-08 від 31.03.2011 Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополя Автономної Республіки Крим повідомило позивача, що перерахунок пенсії позивачу був здійснений на підставі статті 42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” зі змінами, внесеними Законом України 28.12.2007 №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008" з застосуванням середньої заробітної плати в народному господарстві за 2007 рік –1197,91 грн. (арк.с.7-8).
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
На правовідносини сторін, що виникли поширюються норми Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” №1058-ІV від 09.07.2003 (далі –Закону №1058-ІV), Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" (далі –Постанова №530), Постанови правління Пенсійного фонду України “Про затвердження Порядку визначення показників середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" враховується для обчислення пенсії” від 01.02.2008 №4-4, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22.02.2008 за №146/14837 (далі –Порядок №4-4).
Суд першої інстанції здійснив аналіз вищезазначеного законодавства України та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.
Базовим законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій є Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” №1058-ІV від 09.07.2003, який набрав чинності з 01.01.2004.
Згідно статті 42 вказаного Закону у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.
Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.
Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.
Підпунктом "а" підпункту 10 пункту 35 розділу II Закону України від 28.12.2007 №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік" частину четверту статті 42 викладено в наступній редакції: "У разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням не менше ніж 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі.
Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія.
За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії провадиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії."
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) вказані зміни визнані неконституційними.
Відповідно до частини другої статті 40 цього Закону заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn);
К - кількість місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
У разі відсутності на момент призначення пенсії даних про середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки України, за попередній рік для визначення заробітної плати (доходу) враховується наявна середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за місяці попереднього року з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач після призначення пенсії продовжував працювати, отже має право на перерахунок пенсії відповідно до статті 42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Пунктом 11 Постанови №530 встановлено, що у разі коли застрахована особа після призначення пенсії відповідно до Закону продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія.
За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період, що настає після призначення пенсії, не підлягає виключенню.
Таким чином, позивач має право на перерахунок пенсії з застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2010 рік.
Відповідно до частини другої статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення»суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Підстав для незастосування постанови Кабінету Міністрів України №530 немає, так як частина друга статті 42 Закону №1058-ІV кореспондується з частиною четвертою цієї статті та частиною першою статті 40 цього Закону.
Судова колегія не приймає до уваги посилання відповідача на Лист Міністерства праці та соціальної політики України та Пенсійного фонду України №4096/02-01 від 11.03.2009, оскільки він не може бути підставою для обмеження прав позивача.
Також, судова колегія не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність законодавчого врегулювання питання визначення показника заробітної плати в середньому на одну особу в цілому по Україні, оскільки відповідно до статті 73 Закону України “Про Конституційний Суд України”, в разі якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України, вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, стаття 42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” №1058-ІV від 09.07.2003 діє в попередній редакції з 22.05.2008.
Постанова Кабінету Міністрів України №530 та Порядок №4-4 врегулювали ті питання, які не врегульовані Законом №1058-ІV і які Закон відніс до компетенції Кабінету Міністрів України.
Крім того, листом Державного підприємства “Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства праці та соціальної політики України” наряду з показником середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії за 2007 рік вказаний також показник за 2010 рік, який має застосовуватись для призначення та перерахунку пенсії у 2011 році.
Відповідно до вимог статей 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність та обґрунтованість своїх дій щодо здійснення позивачу перерахунку пенсії з застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії за 2007 рік.
Таким чином, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 06.04.2011 у справі №К-38896/10, від 30.03.2011 у справах №К-39352/10, №К/9991/5092/11, від 23.03.2011 у справі №К-34212/10, від 09.03.2011 у справі №9991/1329/11.
На підставі викладеного, висновок суду першої інстанції про задоволення позову є правомірним.
Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.
Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Однак, суд не застосував положення пунктів 7, 8 частини шостої статті 183-2 та абзацу 6 пункту 4 частини першої статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України, але вказані помилки не тягнуть скасування постанови суду та мають бути виправлені в порядку статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, 169, 183-2, частиною першою статті 195, статтями 196, 197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополя Автономної Республіки Крим на постанову Київського районного суду м.Сімферополя від 24.05.11 у справі № 2а-5771/11/0109 залишити без задоволення.
2. Постанову Київського районного суду м.Сімферополя від 24.05.11 у справі № 2а-5771/11/0109 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає в порядку частини десятої статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна
Судді підпис В.А.Омельченко
підпис А.С. Цикуренко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна